Співорганізатор виставки в Капітанівці Василь Гончарук пов'язаний із справою Комарницького
Людина, яка співорганізувала виставку "Критично захищено" в Капітанівці, через власну фірму опиняється в одному реєстровому вузлі з фігурантами операції НАБУ "Чисте місто" про київські земельні схеми, пише Володимир Бондаренко. Мова про Гончарука Василя Віталійовича, 1979 року народження, родом з Малина, керівника Асоціації виробників безпілотних систем та супутніх технологій "АРМАДА". Саме "Армада" організувала практичний демонстраційний захід Defense Demo Day and Defense Expo "Критично захищено", по якому 24 липня росія вдарила балістикою: десять загиблих і майже сотня постраждалих.
Ланцюг, який вибудовує Бондаренко, виглядає так. Гончарук заснував і керував ТОВ "П-9". Володіють цією фірмою двоє: Посохов Андрій Михайлович і Блюмін Роман Андрійович. Обидва, за словами Бондаренка, фігуранти кримінального провадження №52023000000000154 від 3 квітня 2023 року, тобто тієї самої операції "Чисте місто". Посохов у цій схемі був вітчимом, на якого записували землю: оформленням займався заступник керівника КП "Благоустрій" Олексій Мушта. Блюмін же названий довіреною особою Олександра Спасибка, друга Комарницького і колишнього заступника Кличка по землі й будівництву. А сама фірма "П-9", за версією Бондаренка, фігурує у провадженні через земельну ділянку на Петропавлівській (колишній Фрунзе) 9, кадастровий номер 8000000000:78:111:0012, за паркан від якої розташований Куренівський ринок. Гончарук, доповнює Бондаренко, там і прописаний.
Щоб оцінити компанію, в якій опинилася фірма співорганізатора виставки, варто нагадати, що таке "туалетна схема", бо назва звучить комічніше за зміст. Заступник директора НАБУ Гізо Углава пояснював механізм так: на земельній ділянці реєструється нібито об'єкт нерухомості, громадський туалет, після чого ділянку без аукціону можна отримати в оренду, а потім ці "туалети" приватизували, заволодівши землею через корумпованих державних реєстраторів речових прав. За версією НАБУ, ухвалення потрібних рішень забезпечували депутати Київради і посадовці КМДА, які або входили до злочинної організації, або перебували під її впливом, отримуючи за це гроші й нерухомість, а сторонні заявники натикалися на штучні перешкоди. Серед підозрюваних - депутати Київради, включно з чинним керівником "земельної" комісії, колишні заступники Кличка, а спеціальна "зірка" справи - колишній "смотрящий" по Києву Денис Комарницький. Сімох із десяти учасників оборудок затримали ще 7 лютого 2025 року, а сам Комарницький пішов у розшук 10 лютого. Наприкінці 2025-го про підозру повідомили ще й Спасибку. У січні 2026-го НАБУ і САП завершили слідство, і сталося це, за іронією календаря, саме на день народження Комарницького.
І ось питання, яке ставить Бондаренко і на яке справді немає відповіді: чому в цьому щедро розписаному колі підозрюваних немає Гончарука? Посохов є, Блюмін є, Мушта є, Спасибко є, Комарницький є. Засновник і колишній керівник фірми, яку слідство називає інструментом заволодіння ділянкою, залишився поза кадром. Можна припустити, що детективи не знайшли ознак його участі. Можна припустити, що не шукали. Обидві версії однаково незручні, і жодну НАБУ поки не прокомментувало.
Тепер про те, що встановлено офіційно, бо тут ясності більше, ніж хотілося б. За фактом удару відкрито два провадження: за статтею 438 ККУ про воєнні злочини і за частиною 3 статті 367 про можливе неналежне виконання службових обов'язків під час організації та проведення заходу, що могло спричинити загибель людей. Двадцять п'ятого липня генеральний прокурор Руслан Кравченко повідомив про затримання головного організатора заходу, якому оголосили підозру за тією самою частиною 3 статті 367; він перебуває в медичному закладі через незначні ушкодження, найближчим часом суд обиратиме запобіжний захід, а в офісі асоціації провели обшуки. Прізвища генпрокурор не назвав, і поки його не названо, з'єднувати реєстрову схему Бондаренка з конкретною підозрою було б передчасно. Хоча коло, треба визнати, вузьке.
А ось цифри організації заходу від того ж генпрокурора не потребують жодних версій. На відкриту локацію запросили понад триста людей. Найближче укриття було за приблизно сто метрів і мало площу тридцять чотири квадратні метри. Запрошення розіслали за дев'ять днів до події, локацію й час - за добу. Погоджень з військовим командуванням, обласною та районною військовими адміністраціями та іншими уповноваженими органами не було. Тридцять чотири квадратні метри на триста людей. Це навіть не халатність, це арифметика, яку неможливо було не побачити.
Оголошення про захід, де планувалися демонстрації РЕБ, FPV-перехоплювачів і радіолокаційних засобів, завчасно лежало у вільному доступі в інтернеті. Захід активно рекламували в мережі. Паралельно Українська рада зброярів після удару просила утриматися від поширення фото, відео, геолокацій і деталей, які можуть зашкодити людям, і водночас повідомляла, що інформація про точне місце перебування учасників публічно не поширювалася. Дві заяви, які важко примирити між собою: анонс був у вільному доступі, але локації нібито не було. Правда, найімовірніше, посередині - і саме тому запрошення розсилали за дев'ять днів, а адресу давали за двадцять чотири години. Логіка захисту зрозуміла. Проблема в тому, що доба - це рівно той горизонт, на якому працює агентурна робота.
Реакція влади вийшла на диво одноголосною. Керівник Офісу президента Кирило Буданов назвав атаку черговим воєнним злочином росії і підкреслив, що ворог свідомо вдарив саме тоді, коли в Києві були іноземні делегації. Але далі сказав те, що для чиновника його рівня звучить майже як вирок: "в умовах повномасштабної війни організатори таких подій і ті, хто їх погоджує, повинні нести персональну відповідальність за людей. Безпека повинна бути гарантована на найвищому рівні. Якщо цього немає, то й заходу немає". І додав, що цей урок не перший, але має стати останнім. Зеленський у вечірньому звернені 24 липня наголосив, що причина трагедії виключно в російському терорі, проте виставки зброї з купою людей, та ще й поруч із житловою забудовою, в таких умовах війни проводити не можна, і що про це всім казали тисячу разів.
Тисячу разів казали. Дев'ять днів розсилали запрошення. Тридцять чотири квадратних метри укриття.
Речник Повітряних сил Юрій Ігнат уточнив, що ракета влучила в приватний спортивний комплекс, а не в полігон ЗСУ. Серед загиблих - працівник польської оборонної компанії. Загинула й комунікаційниця Валентина Савіцька. Керівник Brave1 Андрій Гриценюк окремо повідомив, що Brave1 не був ні організатором, ні партнером події. Всі поспішили відсунутися, і по-людськи це зрозуміло.
Тому головне питання цієї історії не в тому, чи вбиває корупція. Ракету запустила росія, і відповідальність за десять смертей несе росія. Питання в іншому і воно значно неприємніше: як влаштований механізм, за яким право збирати триста представників оборонної індустрії в одному полі отримує структура, чий керівник у реєстрах стоїть впритул до справи про заволодіння київською землею, і чому запитання про цю близькість вперше публічно звучить не від слідства, а від блогера в фейсбуці на другий день після похоронів. Мушту і Посохова НАБУ знайшло. Триста людей і тридцять чотири квадратних метри не знайшов ніхто.
Земля вкрадена Гончаруком на ТОВ П-9 комарницького-спасибка тут:
