Справа ексзаступника Генпрокурора Вербицького: чому САП мовчить попри докази НАЗК?

Минуло вже достатньо часу після гучного звільнення заступника Генерального прокурора Дмитра Вербицького, але суспільство досі не отримало відповідей на головні питання. Попри передані до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) матеріали про незаконне збагачення на мільйони гривень, слідство, схоже, поставили на «паузу».

Хронологія скандалу

У травні-червні 2024 року журналісти проєкту «Схеми» оприлюднили резонансні розслідування. У них йшлося про елітну нерухомість та автомобілі преміумкласу, якими користувався Вербицький, але які були оформлені на третіх осіб за значно заниженими цінами.

Реакція антикорупційних органів була миттєвою. НАЗК провело повний моніторинг способу життя посадовця та підтвердило: активи, набуті пов’язаними з ним особами, не відповідають їхнім офіційним доходам.

Про які статки йдеться?

Згідно з висновками НАЗК, йдеться про активи на загальну суму близько 29 млн грн, серед яких:

• Будинок та земельна ділянка в Києві вартістю 16,3 млн грн;

• Нерухомість в Одесі на 10 млн грн;

• Апартаменти в Анталії (Туреччина) вартістю майже 4 млн грн;

• Автопарк преміумкласу (Lexus, Porsche та ін.);

• Понад 2 млн грн готівки невідомого походження та криптовалюта.

У липні 2024 року ці матеріали були офіційно передані до САП для реєстрації провадження за ст. 368-5 ККУ (незаконне збагачення). Вербицького звільнили з органів прокуратури. Але на цьому публічна активність правоохоронців закінчилася.

«Тихий» саботаж чи складне розслідування?

Вже тривалий час справа фактично не рухається у публічній площині. На будь-які запити журналістів керівництво САП обмежується стандартною відпискою: «досудове розслідування триває».

Проте експерти та громадськість ставлять закономірні питання:

1. Чому провадження, яке базується на вже верифікованих даних НАЗК, не має судової перспективи?

2. Чому у справі з такою доказовою базою відсутні підозри?

Слід впливових друзів?

Інсайдери припускають, що затягування процесу може мати не процесуальне, а «кулуарне» походження. Зокрема, у політичних колах обговорюють версію про можливий вплив на слідство через особисті зв'язки.

Звучать припущення, що «імунітет» Вербицького може бути пов’язаний із проханнями його близького друга — пана Індиченка. Ситуація виглядає ще більш пікантною з огляду на родинні зв'язки: батько Індиченка очолює підрозділ Д2 у Національному антикорупційному бюро (НАБУ) з моменту його створення.

Чи не є це класичним прикладом конфлікту інтересів та вибіркового правосуддя, коли справи «своїх» блокуються навіть за наявності залізобетонних доказів? Суспільство очікує від САП не мовчання, а результатів.