Стаття, яку вбили тихо: як "антикорупційна реформа" декриміналізувала зловживання владою
Подивіться на цей графік уважно. Це не крива падіння злочинності. Це кардіограма смерті статті 364 КК України - тієї самої, що мала захищати громадянина від свавілля людини з посадою.
У 2013 році суди призначили 64 реальні покарання за зловживання владою або службовим становищем, із них 38 - позбавлення волі. У 2016 році - два. У 2019 і 2020 - по одному. На всю країну. На весь державний апарат, на всі міністерства, обласні адміністрації, митниці, податкові й прокуратури - одне реальне покарання на рік.
Як юрист скажу: це не тому, що зловживати перестали. Це тому, що в травні 2014 року, одним із перших кроків "антикорупційних реформ", статтю 364 акуратно прооперували. До того вона захищала права, свободи та інтереси громадян, державні й громадські інтереси, інтереси юридичних осіб - якщо їм завдано істотної шкоди, і шкода ця могла бути як матеріальною, так і нематеріальною. Після операції під захистом кримінального закону залишилася тільки шкода, яку можна порахувати в гривнях. Причому поріг цієї шкоди прив'язаний до розрахункової величини, яка щороку зростає: те, що вчора було злочином, сьогодні вже "не дотягує".
А зловживання, від якого людині боляче, але яке не конвертується в бухгалтерську довідку - незаконна відмова, тиск, свавільне рішення, зламана доля - все це з травня 2014 року просто перестало бути злочином. Декриміналізація без оголошення декриміналізації. Тихо, технічно, поправкою.
Додайте сюди ще один штрих: 22 лютого того ж 2014 року з Кодексу зникла частина третя статті 364 - підвищена відповідальність за зловживання, вчинені працівниками правоохоронних органів. Тобто в революційні дні, коли країна вимагала покарати міліцейське свавілля, парламент прибрав саме ту норму, яка за це свавілля карала суворіше. Збіг? У кримінальному праві збігів такого калібру не буває.
Зате з жовтня 2014 року стаття 364 гордо носить статус "корупційного злочину" і в багатьох випадках підслідна НАБУ. І ось тут починається найцікавіше - коментар уже не юриста, а громадянина.
Нам десять років розповідають про антикорупційну вертикаль як про головне досягнення держави. Під неї виходив картонковий майдан, коли інституціям щось загрожувало. ЦПК регулярно лякає посадовців сакральним "НАБУ прийде". А тепер накладіть ці гасла на графік. НАБУ "приходить" уже десять років - а реальних покарань за зловживання владою у 2022 році три, у 2023 - чотири. У 2025 році - дев'ять, і придивіться до структури: шість із них - це службові обмеження для військовослужбовців. Тобто стаття, створена проти чиновника, у воюючій країні працює переважно проти людини у формі. Цивільний кабінетний зловживач як був невразливим, так і залишився.
То на що це схоже? Це схоже на класичну підміну: замість захисту громадянина від влади збудували захист влади від громадянина, обгорнувши конструкцію в антикорупційну фольгу. Реальна відповідальність стиснулася в десятки разів, зате з'явилися гучні підозри, пресрелізи, брифінги і вічне "слідство триває". Погроза "НАБУ прийде" виявилася не правовим механізмом, а інструментом політичного дисциплінування: страшна вона рівно доти, доки ніхто не дивиться на статистику вироків.
І питання, яке ставить автор наведених даних, я повторю без жодної риторичної страховки: кому стало краще від цих змін? Громадянам, чиї права стаття 364 захищала до травня 2014 року? Чи тим, хто ці права порушує - з травня 2014-го й до сьогодні?
Графік відповідає сам. Одиниця. Одиниця. Двійка. Трійка. Це і є ціна питання - у кількості випадків, коли держава реально покарала свого службовця за зловживання владою над вами.
