Суддя Верховного суду Олександр Прокопенко за три дні до підозри НАБУ переписав київську квартиру на сина-детектива того самого бюро
Суддя Верховного суду у відставці Олександр Прокопенко у суботу 16 травня подарував синові Богданові - детективу НАБУ - київську квартиру площею 127 кв.м. і машиномісце, пише Судрепортер.
Вже у вівторок, 19 травня, НАБУ вручило Прокопенку підозру - разом із ще трьома чинними суддями ВС - у справі Князєва. Квартира, яку батько-суддя встиг переоформити на сина-детектива за три дні до цього, за версією Верховного суду, була свого часу службовою, згодом приватизованою на матір Прокопенка. Сам детектив Богдан Прокопенко кілька років поспіль декларував, що проживає з сім'єю у батьковій квартирі.
Підозра будується передусім на свідченнях ексголови ВС Всеволода Князєва. Саме він 14 травня надав НАБУ нові показання проти Прокопенка - вперше за весь час. До цього Князєв проти колег не свідчив. За його версією, він особисто обговорював із Прокопенком справу Полтавського ГЗК, розповів йому, що "люди віддячать за потрібне рішення", а після ухвалення постанови Великою палатою ВС викликав суддю до свого кабінету і вручив чорну пластикову папку з $50 тис. Прокопенко, за словами Князєва, здивувався - адже він голосував інакше, висловивши окрему думку на користь передачі справи на новий розгляд. Але Князєв пояснив: люди вдячні всім суддям Верховного суду. Прокопенко нібито забрав папку і пішов. Обшуки 2023 року виявили у нього $2300 - слідство вважає їх частиною неправомірної вигоди.
Адвокат Прокопенка, колишній детектив НАБУ Артем Крикун-Труш, версію відкидає. За його поясненням, Князєв ще у 2023 році казав, що обмінював частину хабарних грошей в обміннику біля Верховного суду. Отже, $2300 у Прокопенка - не хабар, а валюта з того самого обмінника, яким обидва колеги просто користувалися. Гроші потрапили випадково. Ця логіка викликає риторичне запитання, яке захисник, схоже, задавати не поспішає.
Адвокат каже відвертіше про інше: Князєв рятує себе репутацією колег. За свідченнями захисника судді Єленіної, яку також намагалися "розговорити", Князєв з'являвся до підзахисної з записуючою апаратурою - двічі "випадково" в магазині "Метро" і на вулиці, намагаючись витягнути з неї визнання причетності Ткачука, Прокопенка та Григорєвої. Єленіна спілкувалася з ним із жалю - як із колишнім керівником суду з непевним майбутнім - а потім заблокувала в усіх месенджерах. Захисник каже прямо: у своїх показаннях Князєв виглядав не як ексголова суду, а як шахрай, що вводив колег в оману. Протокол НСРД, за словами адвоката, порожній - Єленіна на провокативні запитання не відповідала. Самі ж ці "випадкові зустрічі" формально порушували умови запобіжного заходу Князєву - заборону спілкуватися зі свідками з числа суддів ВС.
Тим часом Верховний суд у справі Полтавського ГЗК ухвалив рішення на користь структур Жеваго - скасував постанову апеляції і залишив без змін вердикт першої інстанції. Чи було це рішення куплене, чи воно й так було законним - саме це питання лежить в основі всієї справи.
