«Тіньова армія» Путіна провалилась через Google Translate: The Insider розкрив надсекретний Центр 795

The Insider опублікував велике розслідування про надсекретну російську структуру — Центр 795, створений у грудні 2022 року як автономний підрозділ для найчутливіших операцій: дій проти України, диверсій, викрадень і політичних убивств за кордоном.

Поштовхом до публікації став арешт офіцера центру Дениса Алімова в Колумбії — він очікує екстрадиції до США, де його підозрюють в організації змови проти критиків путінського режиму. The Insider подає це як перший великий збій структури, яку будували з однією метою: зробити її максимально невидимою.

Ідея виникла після того, як старі інструменти виявились занадто «засвіченими». Після отруєння Скрипалів і серії провалів підрозділ ГРУ 29155 став токсично відомим для західних спецслужб. У Кремлі вирішили не відмовлятися від таких операцій — а створити паралельну, ще більш закриту систему. Формально не ГРУ, але з людьми і досвідом звідти, з прямим виходом на найвище військове керівництво. Центр оформили рішенням Генштабу в грудні 2022-го, а вже до середини 2023-го він був майже укомплектований.

Особливість структури — вона стала гібридом Міноборони, ГРУ та ФСБ. Ключову роль отримали вихідці з «Альфи» ФСБ: керівником названо Дениса Фісенка, заступником — Миколу Зрячева. Паралельно переманювали досвідчених офіцерів ГРУ — зокрема тих, хто раніше був пов'язаний із підрозділом 29155. Джерела The Insider описують це як безпрецедентну для Росії кооперацію між ФСБ і Міноборони: колишні співробітники спецслужб юридично опинялися вже в системі оборонного відомства, але працювали в логіці закритої спецопераційної машини.

Розгорнули центр на базі в парку «Патріот» у Кубинці, використовуючи інфраструктуру «Калашникова», пов'язаного з «Ростехом» Сергія Чемезова. Фінансування проекту видання пов'язує з олігархом Андрієм Бокарьовим — людиною, інтегрованою в схеми «спеціальних державних потреб». Фактично — армія всередині армії: формально військова структура, але з корпоративною базою, окремим ресурсом і автономією, яка вигідна тим, хто хоче мати власний силовий інструмент поруч із державою, але трохи поза її звичайною бюрократією.

За масштабом — це не маленька група кілерів. Центр 795 налічує близько 500 офіцерів і складається з трьох великих блоків. Розвідувальний займається всім — від OSINT і супутникового моніторингу до агентурної роботи за кордоном, радіоперехоплень, дронів, наземного спостереження і снайперських задач. Штурмовий поділений на автономні ударні групи, ізольовані одна від одної — щоб провал однієї не тягнув за собою інші. Блок забезпечення має риси окремої армійської частини: бронетехніка, артилерія, ППО, сапери, медики, логістика. Людей відбирали жорстко, платили великі гроші, дозволяли переманювати кадри з інших силових відомств навіть без їхньої згоди.

Алімов починав у ставропольському ОМОНі, потім перейшов до «Альфи» ФСБ, мав контакти в антитерористичних структурах і, за даними джерел, був пов'язаний із чеченським напрямком та особисто з Кадировим. У Центрі 795 йому доручили зовнішні операції — зокрема викрадення або ліквідацію людей із оточення Ахмеда Закаєва. Для виконання він шукав виконавців без прямого зв'язку з російськими спецслужбами і працював через сербське середовище. Ключовим агентом названо Дарка Дуровича — йому нібито обіцяли значні суми за «депортацію» цілей, а за одну з мішеней могла йтися винагорода понад 10 мільйонів доларів.

Провалилась операція абсурдно. Алімов і його сербський контакт не мали спільної мови — і використовували Google Translate для перекладу інструкцій, звітів і деталей стеження. Повідомлення йшли через зашифровані месенджери, але самі тексти проходили через сервери американської компанії. ФБР отримало доступ до журналів перекладів і фактично читало переписку про підготовку операцій у реальному часі. Саме так американці відстежували спостереження за цілями в Європі, інтерес до зброї та деталі маршрутів.

Центр 795 задумувався як нове, чисте, непомітне покоління російських спецопераційних структур — без помилок старого ГРУ, без публічних слідів, з кращою конспірацією. Але він почав валитися з тієї ж причини, що й усі попередні схеми: людська самовпевненість, внутрішня конкуренція, витоки та побутова недбалість. Після арешту Алімова і після того, як журналісти назвали керівників, базу, спонсорів і модель роботи — структура, яка мала залишатися невидимою, опинилась під увагою західних спецслужб, судів і дослідників. Росія намагалась побудувати нову тіньову армію для закордонного насильства. Але навіть вона врешті видала себе через власні помилки.