Удар по дата-центру Яндекса в Сасово показав ціну російського суверенного інтернету
Кілька років поспіль Кремль добивався одного: щоб російські дані жили в Росії. Державні органи, банки, маркетплейси та медіа примушували переносити сервіси з іноземних хмар на вітчизняні майданчики. Ідея називалася "суверенний інтернет" і подавалася як захист від Заходу. Головними точками, де цей суверенітет фізично зосередився, стали Яндекс і Сбер. Але у суверенітету, зібраного в кількох великих будівлях, є очевидна властивість: його можна знайти на мапі. Удар по дата-центру Яндекса в Сасово Рязанської області перетворив цю властивість із теоретичної на цілком практичну.
Питання тут не в тому, чи можна було такий удар передбачити. Його, звісно, передбачали. Питання в тому, що відбувається з країною, яка зібрала цифрову інфраструктуру в кількох вузлах, а потім виявила, що кожен із них лежить у радіусі дії українських дронів.
Відповідь у стилі патріотичного блогу
Першими на подію відреагували російські воєнні блогери. Автор Telegram-каналу bomber_fighter відкрив допис образливим прізвиськом для українців, а далі взявся пояснювати, що нічого несподіваного не сталося. Атаку на дата-центри, за його словами, можна і треба було передбачати. Так само, як передбачається, що "наші НПЗ" атакуватимуть практично щодня протягом усієї війни.
Далі блогер сформулював, у чому, на його думку, полягає справжнє змагання. Не в тому, хто що передбачить, а в тому, хто і як тримає удар. Тобто як максимально послабити атаку противника, як швидко відновитися, як оперативно замінити втрачене з резервів або дублюючих ресурсів і як потім поповнити самі резерви. Схема цілком розумна. Тим цікавіший висновок, яким блогер її завершив: "наші удари кратно чутливіші для противника, ніж його по нас", хоча "нам від цього не сильно краще".
Логіка тут вартує окремої уваги. Із тези "перемагає той, хто краще тримає удар" автор чомусь виводить, що перемагає той, хто сильніше б'є. Це типовий продукт кремлівської методички: славити батьківщину без деталей. Деталі, втім, з'явилися того ж вечора, і вони виявилися менш оптимістичними.
Що втратив Яндекс
Увечері сам Яндекс заявив, що не може підтвердити, що обладнання вдасться відновити. Майданчик у Сасово повністю зупинено. А наслідки почали розповзатися по всій Росії.
Щоб зрозуміти масштаб, варто подивитися на цифри. Сасово був одним із найбільших дата-центрів компанії. Для своєї хмарної платформи Yandex Cloud компанія на 2025 рік заявляла понад 50 000 зовнішніх клієнтів і понад 300 000 віртуальних машин, тобто програмно створених серверів, які орендують бізнеси. Судячи з того, як зараз поводиться російська інфраструктура, у Сасово була значна, а можливо, і більша частина потужностей Яндекса.
На майданчику стояли десятки тисяч серверів. Там же розміщувалися два російські суперкомп'ютери, на які припадала половина сумарної продуктивності всіх російських машин у рейтингу TOP500. Це міжнародний список 500 найпотужніших суперкомп'ютерів світу, за яким зазвичай і порівнюють обчислювальні можливості країн. Тобто одна будівля в Рязанській області тримала половину російської присутності в цьому списку.
Ще одна цифра стосується штучного інтелекту. У Сасово працювало майже 2700 прискорювачів Nvidia A100. Це спеціалізовані графічні процесори, на яких навчають і запускають великі мовні моделі. За оцінкою Dragon Dances, це приблизно шоста частина всіх російських потужностей у сфері штучного інтелекту.
Нарешті, потужність. Енергоспоживання дата-центру в Сасово оцінюють у понад 50 мегаватів. Сумарна потужність усіх російських дата-центрів, державних, комерційних і корпоративних, становить близько 1800 мегаватів. Отже, одним ударом з ладу вивели близько 3% усіх обчислювальних майданчиків країни.
Від квитків на автобус до банківських платежів
Наслідки користувачі відчули швидко. Збої пішли по низці російських ресурсів, і комерційних, і не дуже. Серед постраждалих опинилися численні медіа та великі портали. Мострансавто, державний перевізник Підмосков'я, втратив онлайн-продаж квитків. Сайт сервісу нерухомості Циан перестав працювати. Сайт РЖД, російських залізниць, сповільнився. Проблеми виникли в корпоративних системах банків і маркетплейсів, а також у частині сервісів 1С, бухгалтерської програми, на якій тримається облік більшості російських компаній. Наступного дня збої перекинулися на платіжний сервіс Yandex Pay і платежі Яндекс Банку.
Іронія полягає в тому, що саме ця концентрація і була метою державної політики. Влада роками вимагала переносити сервіси і дані "всередину". Їх перенесли. Тепер вони всередині й ламаються.
Що лишилося в радіусі ураження
Інші великі майданчики поки цілі. У Яндекса працює дата-центр у Калузькій області потужністю 63 мегавати і великий центр у Владимирській області, теж частина Yandex Cloud. Державний оператор РТК-ЦОД має великий кластер у московському Медведкові. Росатом володіє найпотужнішим у країні дата-центром "Калінінський" у Тверській області, на 80 мегаватів. Є й інші майданчики, а кілька великих перебувають на стадії будівництва.
Майже всі вони розташовані неподалік від Москви. Тобто в тому самому радіусі, де вже опинилося Сасово.
Ще в липні в огляді Dragon Dances рязанський центр Яндекса фігурував у переліку потенційних цілей. Тоді аналітики попереджали, що удар по одному дата-центру дасть уповільнення і часткове відключення сервісів. Що й сталося. Якщо ж до Сасово додати ще десяток-другий подібних об'єктів, на виході можна отримати крах ключових систем. Чи збирається Україна продовжувати удари в цьому напрямку, наразі невідомо. Але ефект може виявитися значно відчутнішим, ніж від попередньої кампанії проти складів маркетплейсів.
Чому дата-центр не склад
Порівняння з маркетплейсами тут показове. Після серії ударів по великих складах бізнес просто переїхав на схему зберігання в дрібних власних приміщеннях. Для покупців доставка сповільнилася, а ціни зросли. Населення в цьому рівнянні, як завжди, нікого особливо не турбувало: головне, щоб податки сплачувало.
З дата-центрами так не вийде. Перекласти витрати на населення можна, але нові серверні від цього не з'являться. Коли зникає великий майданчик, його функції немає куди перенести. Сервери з рядами прискорювачів не розставиш по квартирах і підвалах, як коробки з товаром.
До того ж світовий ринок обладнання зараз сам переживає дефіцит. Вільних серверів, систем зберігання даних і тим паче прискорювачів для штучного інтелекту у світі немає. Ціни на залізо за останній рік зросли приблизно вп'ятеро. Щось застаріле знайти, звісно, можна, але ще з п'ятикратною націнкою до вже подорожчалої ціни, і зовсім небагато. Більшість російських гравців на цей ринок через санкції не пустять у жодному вигляді. А решта виставить таку ціну, яку зрештою оплатить те саме населення.
Українська асиметрія
Росія теж б'є по українських дата-центрах. 26 вересня російські дрони двічі атакували дата-центр Cosmonova у Києві, і він повністю зупинився. Удари по окремих українських провайдерах протягом останніх тижнів спричинили локальні відключення мережі в деяких районах і просідання окремих сервісів.
Але різниця принципова. Ключові масиви українських державних даних перенесли на західні хмарні потужності ще в перші тижні повномасштабного вторгнення. Український бізнес під час ударів оперативно переходить на європейські майданчики. У Росії такої можливості немає в принципі: Захід для неї закритий, а власний суверенний інтернет існує в межах тих самих кількох регіонів довкола Москви.
Оборона по-яндексівськи
Останній штрих до картини додав перший заступник голови комітету Держдуми з оборони Олексій Журавльов. Увечері він заявив, що російському бізнесу вже давно дозволили будувати власну систему ППО для захисту об'єктів. Що з цілковитою впевненістю можна було передбачати удари по дата-центрах. Що їхнє розташування добре відоме, а захисту немає: ні антидронових сіток, ні спостережних загонів, взагалі жодних захисних засобів.
Яндекс тим часом відреагував по-своєму: розмив на власних картах розташування інших своїх дата-центрів. Російські патріотичні канали з похмурою іронією нагадали, що раніше Яндекс розмивав на картах військові об'єкти на вимогу влади. Цього разу компанія зробила це сама, без жодного примусу. Оборону, судячи з усього, тримають як можуть. Щоправда, замість зенітних установок від російського оборонного комплексу обрали інструмент, яким володіють найкраще: картографічний фільтр.
Саме тут і криється відповідь на питання, з якого почали воєнні блогери. Змагання справді йде за те, хто краще тримає удар. Україна тримає його, розподіливши дані між Києвом і європейськими хмарами. Росія тримає його, зібравши суверенітет у кількох будівлях біля Москви і розмивши їх на мапі.
