Власник елеваторів на Одещині Важа Джаши потрапив у справу про зерно для Ірану

Бізнесмен із російським корінням Важа Джаши, власник зернових елеваторів на Одещині, фігурує в розслідуваннях про масштабний "сірий" експорт українського зерна, пише Absolution Leaks. І що глибше слідство копає в цю історію, то виразніше проступає маршрут, який веде не до Туреччини, як у документах, а значно далі, до іранського узбережжя.

Почнемо з масштабу. За оцінками БЕБ, такі схеми становлять до 20 відсотків усього агроекспорту і завдають бюджету потенційних втрат майже на 8,5 мільярда гривень. Частина епізодів, за даними правоохоронців, безпосередньо пов'язана з підприємствами, які контролює Джаши. Паралельно СБУ розслідує можливі постачання українського ячменю до Ірану, і за версією слідства це могло бути частиною розрахунків рф за ударні дрони Shahed. Тобто українське зерно в цій конструкції перетворюється на валюту, якою платять за "шахеди", що потім летять на українські міста.

Тепер про самого фігуранта. Джаши народився у Москві в родині грузинського дипломата, з кінця 1990-х має громадянство США, а основний бізнес зосередив у Молдові, Україні та Румунії. Він контролює групу компаній Trans-Oil, що займається переробкою олійних культур, виробництвом соняшникової олії, експортом зерна та міжнародною торгівлею сільгосппродукцією.

В Україні ключовими активами Джаши є ТОВ "Ренійський елеватор" і ТОВ "Рені-лайн" у порту Рені. У Молдові він володіє численними елеваторами, заводом Floarea Soarelui у Бельцях і терміналом у порту Джурджулешти, а управління активами здійснює через кіпрський холдинг Aragvi Holding International Ltd. Публічно бізнесмен заявляв, що бізнесу в рф не має. Відкриті реєстри свідчать про інше: до 2021 року він був зареєстрований у Москві, а в 2005-2015 роках заснував і контролював ООО "Нобил-Грейн" у Курській області, яке займалося вирощуванням зерна.

Механіка української схеми, за версією слідства, виглядала так. Зерно, придбане за готівку, зберігалося, зокрема, на потужностях "Ренійського елеватора", а далі його експортували, використовуючи фіктивні документи. У кримінальних провадженнях фігурують розтрата, шахрайство, підробка документів і легалізація коштів. На майно, включно навіть із печаткою "Ренійського елеватора", накладали арешт. В одному з епізодів несплачений податок на прибуток підприємств склав понад 47,5 мільйона гривень, а за період із червня по вересень 2023 року сума несплачених зобов'язань у подібних схемах перевищила 9 мільярдів гривень. Окремо слідство фіксувало випадки, коли в документах зазначали порт призначення в Туреччині, а фактичний маршрут міг вести далі.

І саме цей "далі" став центральним сюжетом. У червні 2026 року стало відомо про розслідування СБУ щодо постачання українського зерна до Ірану в обхід заборони на торгівлю з іранськими резидентами. Слідчі вважають, що Джаши через підконтрольні компанії організував схему, до якої, за даними матеріалів суду, залучили посадових осіб ТОВ "Ледесма Агро". Ті з вересня 2025-го по березень 2026 року відвантажували зерно, вказуючи в товаросупровідних документах турецький порт, тоді як фактичним отримувачем був Іран.

Як приклад слідство наводить конкретне судно, і ця історія читається як детектив. Балкер XIN YU під прапором Китаю з номером IMO 9244362 мав доставити майже 10 тисяч тонн українського ячменю до Туреччини. Але, за даними слідства з посиланням на бортовий журнал, судно оминуло турецькі порти, 13 листопада 2025 року стало на якір біля іранського узбережжя, простояло там до початку січня 2026-го і лише згодом зайшло в порт для розвантаження. Майже два місяці на рейді біля Ірану погано узгоджуються з версією про рейс до Туреччини. Сам Джаши звинувачення відкидає.

Але справжня глибина цієї біографії відкривається там, де з'являється молдовський слід. Важливим епізодом є тривала співпраця Джаши з колишнім молдовським олігархом Володимиром Плахотнюком. Вони разом володіли компанією Petrom і входили до Асоціації підприємців Молдови. Обидва в різний час мали молдовські дипломатичні паспорти, причому Джаши отримав свій у 2006 році, хоча офіційних посад не обіймав. Саме на цьому дипломатичному паспорті він понад 20 разів відвідував Україну.

Зафіксовано навіть синхронні перельоти Джаши та Плахотнюка. Останнього у 2025 році екстрадували з Греції до Молдови, де засудили до 19 років ув'язнення за шахрайство та відмивання коштів. А ще раніше росія звинувачувала Плахотнюка в легалізації 560 мільйонів доларів у межах горезвісної "молдовської пральні" 2013-2014 років.

Хронологія тут промовиста. "Ренійський елеватор" Джаши придбав саме у 2013 році, у період максимального впливу Плахотнюка в Молдові. Сам Плахотнюк мав інтереси і в Moldova-Gaz, яка частково належить "Газпрому", а "Нафтогаз України" після Стокгольмського арбітражу навіть розглядав активи Moldova-Gaz як можливу компенсацію. Тобто нитки тягнуться від одеського елеватора до газових розрахунків з росією.

Є в цій історії й додатковий шар, пов'язаний з інвестиційним фондом Horizon Capital, який став акціонером найбільшого молдовського банку MAIB. Один із партнерів фонду, Василе Тофан, член наглядової ради банку, фігурував у публікаціях як хрещений батько Джаши, хоча обидві сторони це заперечували. А екс-партнер Плахотнюка В'ячеслав Платон стверджував, що західні інвестори лише маскують інтереси самого Плахотнюка.

Живе Джаши, як і належить фігуранту таких схем, далеко від українських портів, які його збагачують. Він зареєстрований у передмісті Нью-Йорка, на захід від річки Гудзон, раніше володів будинком вартістю понад 2 мільйони доларів, проданим у 2015 році, а також нерухомістю в Мічигані та на Маямі-Біч. У публічному просторі його ім'я пов'язували з Тамарою Джаши.

Не обійшлося і без спроб розширити володіння в Україні силою. У 2024 році бізнесмен фігурував у спробі рейдерського захоплення Одеського зернового терміналу. А коли навколо цього здійнявся суспільний резонанс, підконтрольні компанії заявили, що Джаши ніколи не мав стосунку до росії і не вів там бізнесу. Відкриті дані, як ми вже бачили, це заперечують: і московська реєстрація, і курське ООО "Нобил-Грейн" нікуди з реєстрів не поділися.

Отже, маємо цілісний портрет. Народжений у Москві, з американським паспортом і молдовським дипломатичним, партнер засудженого на 19 років олігарха, власник елеваторів, через які українське зерно, за версією слідства, пливе до Ірану в рахунок оплати "шахедів". І публічна мантра про те, що з росією немає нічого спільного, звучить на цьому тлі рівно настільки переконливо, наскільки переконливим був турецький порт призначення в документах судна, що два місяці простояло біля іранського берега.