Всеволод Князєв: скільки з восьми закидів "Офісу очищення" до УП виявилися слушними
"Українська правда" публікує аналітичний матеріал Володимира Фомічова "Ефект Князєва" про те, що означає угода ексголови Верховного Суду для судової системи і для Костянтина Жеваго. Наступного дня телеграм-канал "Офіс очищення судової системи" виходить із розбором під назвою "FakeNEWS або як 'Українська правда' поширює брехню про Князєва" і виставляє вісім пунктів.
Спокуса тут велика і в обидва боки. Можна сказати, що анонімна структура намагається дискредитувати поважне видання, і на цьому закрити тему. Можна сказати, що УП зловили на брехні, і на цьому закрити тему теж. Обидва варіанти економлять час і не варті нічого. Тому пройдемо по пунктах.
Пункт про суму найпростіший, бо тут сперечатися нема про що. УП пише, що Князєв віддав 1,1 мільйона гривень як донат на ЗСУ. За умовами угоди, затвердженої ВАКС 8 червня 2026 року, він перераховує 1 104 600 доларів США. Цифру оприлюднила Спеціалізована антикорупційна прокуратура, її передрукували "Еспресо", "Обозреватель", "Комсомольська правда в Україні", "НікВісті" і ще з десяток видань. Різниця тут не косметична: сорок тисяч доларів проти мільйона ста тисяч, тобто між жестом і однією з найбільших сум, які колись надходили від засудженого за корупцію в Україні. Канал має рацію повністю.
Друга частина цього ж пункту про те, що гроші пішли не в ЗСУ, а в конкретний приватний фонд, теж заслуговує на розгляд, а не на відмахування. Гроші справді йдуть через благодійний фонд "Повернись живим". Це найбільший в країні цільовий фонд забезпечення армії, який звітує публічно, і подавати його як якусь непрозору структуру некоректно. Але сама постановка питання законна: чому мільйон сто тисяч доларів, що виникли з корупційного злочину, спрямовуються через приватну благодійну організацію, а не до державного бюджету чи безпосередньо на рахунки Міноборони. Це нормальне питання до конструкції угоди, і УП його не поставила.
Пункт про Горецького. Канал каже, що назвати Олега Горецького адвокатом Жеваго не можна, він ним не був. УП в одному місці тексту пише, "адвокат-посередник", а в іншому "адвокат Жеваго, Олег Горецький". Це неточність, і в матеріалі, де від процесуального статусу залежить уся конструкція обвинувачення проти бізнесмена, вона має значення. Закид слушний.
Пункт про юридичну безграмотність я спершу вважав причіпкою до стилю. Помилявся. УП пише, що справа стосувалася "визнання дійсним права власності" компаній Жеваго на 40,19% акцій Полтавського ГЗК. Але предметом спору було зовсім інше. Офшорні компанії домагалися визнання недійсним договору купівлі-продажу 2002 року, Північний апеляційний господарський суд у 2022 році цей договір недійсним визнав, а Велика палата рішення апеляції скасувала. Ніхто нічого не "визнавав дійсним правом власності", такої конструкції в господарському процесі просто немає. Це не незграбна фраза, це нерозуміння суті спору, викладене в статті, вся цінність якої полягає в поясненні цього спору читачеві.
Пункт про кількість засідань виявився найважливішим, і саме його я закрив найшвидше. УП цитує юридичну радницю Transparency International Ukraine Оксану Копійчук: на момент укладення угоди відбулося понад п'ятдесят засідань, а суд навіть не перейшов до дослідження доказів. Канал стверджує, що засідань було сто, а дослідження доказів обвинувачення майже завершено. Якщо канал має рацію, то валиться не деталь, а вся конструкція виправдання угоди. Бо аргумент "без угоди справу розглядали б роками, а результат був би невідомим" тримається виключно на тому, що процес нібито стояв на початку. Якщо докази обвинувачення були майже досліджені, то угода підписувалася не для того, щоб уникнути тяганини, а на фініші, коли до вироку залишалося небагато. Це діаметрально різні історії.
І моя спроба сховатися за тим, що це цитата експертки, а не твердження журналіста, була ухилянням. Журналіст, який публікує фактичне твердження експерта, відповідає за нього разом з експертом. Особливо коли на цьому твердженні тримається головний висновок матеріалу.
Пункт про набрання вироком чинності виглядає мертвим тільки заднім числом. УП написала, що на початку липня вирок набув чинності. Канал наступного дня відповів, що вирок оскаржено в останній день і щойно визначено склад апеляційного суду. Апеляцію згодом повернули, і формально вирок чинний. Але на момент публікації статті твердження УП було передчасним, і канал зафіксував це коректно. Те, що процесуальна дія опонента врешті провалилася, не робить вихідне зауваження неправдивим.
Пункт про підтримку антикорупційних організацій виявився тим місцем, де УП найвразливіша. Стаття каже, що антикорупційні організації відкрито Князєва не підтримували, критики не висловлювали, а співрозмовники видання в цьому середовищі вважали його прогресивним персонажем і сприймали призначення зі стриманим оптимізмом. Канал відповідає конкретикою: Михайло Жернаков публічно нахвалював Князєва при обранні головою Верховного Суду, фундація DEJURE врятувала його від негативного висновку Громадської ради доброчесності на конкурсі до ВС, а Роман Маселко в інтерв'ю називав його драйвером змін.
Деталь про врятований висновок ГРД я підтвердити не зміг, і це треба перевіряти по документах конкурсу, а не по телеграму. Але напрям претензії правильний. "Відкрито не підтримували" і "стриманий оптимізм анонімних співрозмовників" це формулювання, яке заднім числом підчищає репутаційну історію реформаторського середовища. Одна справа тихо сподіватися, інша справа публічно рекомендувати людину на найвищу судову посаду, а потім бачити її затриманою з двома з половиною мільйонами доларів. УП описала перше, а йшлося, схоже, про друге, і проти конкретних імен та цитат вона виставила безіменних співрозмовників.
Тут же і пункт про репутацію, який я минулого разу назвав фабрикацією. Знімаю це слово. Канал справді сформулював незграбно, бо УП прямо пише, що Князєва вважали прогресивним. Але за незграбним формулюванням стоїть змістовна річ: УП подає це як приватну думку анонімів, тоді як були публічні оцінки названих людей. Канал сперечається не з наявністю слова "прогресивний", а з тим, у якому регістрі УП цю оцінку розмістила. Я прочитав літеру і проґавив зміст.
Залишається пункт восьмий, і ось він з розбору випадає. Канал пише: ми стверджуємо, що гроші у суддів Верховного Суду не були хабарем, обвинувальних вироків щодо них ніколи не буде. Це не спростування факту і навіть не альтернативна версія факту. Це заява про майбутнє і декларація позиції. Чим були кошти, знайдені під час обшуків, встановлює суд, а не редакція каналу. Пункт восьмий не належить до фактчекінгу, він належить до правового позиціонування, і саме він показує, з якої точки писався весь текст.
Отже підсумок, і він зовсім не той, з якого починалася ця розмова.
Із восьми пунктів шість є обґрунтованими зауваженнями різної ваги: валюта, статус Горецького, юридична конструкція спору, кількість засідань, передчасність тези про чинність вироку, регістр подачі позиції антикорупційного середовища. Один потребує перевірки по документах. І один взагалі не є фактичним твердженням.
Це означає простішу і неприємнішу річ, ніж хотілося б: матеріал УП зроблено недбало. Не в одному місці, а системно. Валюта, процесуальний статус посередника, суть господарського спору, стан судового процесу. Кожна з цих помилок окремо пояснюється поспіхом. Разом вони показують, що автор писав про справу, механіки якої не розумів, а редактура цього не спіймала. Тридцять сім тисяч переглядів, і всі вони пішли з викривленою картиною.
Що при цьому не робить розбір "Офісу очищення" нейтральним фактчеком.
Він відкривається абзацом не про факти, а про шкоду штучного інтелекту в журналістиці, і ця рамка робить половину роботи за автора: читач, який з першого абзацу погодився, що перед ним машинний текст, далі вже не перевіряє, а погоджується. Він завершується обіцянкою розібрати заяви опитаних "грантожерів" і твердженням, що вироків суддям не буде ніколи. Він б'є по Жернакову, по Маселку, по DEJURE, тобто по тому самому переліку осіб, який ще в червні 2025 року описував "Главком" у матеріалі про телеграм-мережу навколо судової реформи, згадуючи серед ресурсів цієї мережі і сам "Офіс очищення судової системи" поруч із каналом "Под мантией", за яким, за даними Центру протидії корупції, стоїть Павло Вовк.
Але з цього не випливає, що знайдені помилки вигадані. Помилки в тексті УП є, і вони справжні незалежно від того, хто їх знайшов і навіщо шукав. Правильна реакція на такий розбір це не питання про мотиви автора, а виправлення в статті. Спочатку виправлення, потім розмова про мотиви.
Найгірше, що може зробити редакція, це відповісти на шість влучань міркуванням про те, що опоненти захищають суддів. Бо тоді наступного разу, коли той самий канал напише щось справді хибне, довіри до заперечень УП вже не буде.
