Всеволод Князєв з "обличчя реформи" став тим, кого "ніколи не підтримували"
Колишній голова Верховного Суду Всеволод Князєв, якого НАБУ спіймало на рекордному хабарі від олігарха Костянтина Жеваго, раптом виявився людиною, яку в реформаторському середовищі, як тепер з'ясовується, ніхто ніколи особливо й не підтримував. Принаймні так це подають самі реформатори. Проблема лише в тому, що в інтернету пам'ять довша, ніж у них.
Короткої пам'яті, погодьтеся, найбільше потребують ті, хто будує репутацію на гаслах. А факти в цій історії досить уперті. Повернімося у квітень 2023 року. Всеволод Князєв перебуває у Вашингтоні й зустрічається із заступницею адміністратора USAID Ізобель Коулман. Громадські активісти та грантоотримувачі аплодують "новому обличчю" судової системи. Здавалося, ось вона, та сама людина, з якої почнеться очищення Верховного Суду.
Але є нюанс. Поки у США тривають оплески, Князєв, за версією слідства, вже отримав першу частину грошей від Жеваго. Про це ще ніхто не знає, крім НАБУ, яке веде негласну розробку. Детективи дивляться на "обличчя реформи" зовсім іншими очима, ніж захоплена публіка у Вашингтоні.
Показово, як про Князєва говорили ті, хто мав би розбиратися в людях за посадою. Член Вищої ради правосуддя Роман Маселко намагався врятувати Князєва від звільнення і в інтерв'ю щиро розповідав, що бачив у ньому людину, здатну зламати і змінити стару систему. "Коли я з ним спілкувався, він казав абсолютно правильні речі. Я вважав, що ця людина могла стати драйвером змін у системі", - пояснював Маселко. І тут же додавав, що з часів Майдану для нього засудити невинну людину, яким би негідником вона не була, неприйнятно.
Не менш цікавий слід залишив і член Громадської ради доброчесності Михайло Жернаков. У 2017 році саме він запропонував не давати Князєву негативного висновку ГРД на конкурсі до Верховного Суду, тобто фактично відчинив йому двері до найвищої судової інстанції. А у 2021 році, коли Верховний Суд обрав Князєва своїм головою, Жернаков публічно цьому радів: мовляв, це точно не найгірший із варіантів, Верховний Суд уміє приємно здивувати, і, можливо, там ще не все втрачено. Верховний Суд справді здивував. Щоправда, трохи згодом і зовсім не приємно.
Що ж відбувається після викриття? Вектор миттєво розвертається на 180 градусів. Учорашні палкі прихильники різко відхрещуються від свого кумира. На "Українській правді" оперативно з'являється стаття "Ефект Князєва", яку за короткий час переглянули понад 37 тисяч людей. Головний посил матеріалу, як розібрали в "Офісі очищення", зводиться до простого: та ми його насправді не дуже й підтримували, завжди ставилися скептично. У статті прямо стверджується, що антикорупційні організації відкрито Князєва не підтримували. Про інтерв'ю Маселка і захоплення Жернакова там, звісно, ні слова.
Сама стаття з'явилася не у вакуумі. Князєв уклав угоду про визнання винуватості і отримав 5 років ув'язнення за хабар, який НАБУ і САП називають рекордним для судової системи. Отже, тема знову на порядку денному, і саме зараз дуже зручно переписати власну роль у кар'єрі колишнього голови Верховного Суду.
Хіба важко було чесно сказати: "Ми прогледіли корупціонера і помилилися"? Судячи з усього, важко. Для людей, які органічно не вміють визнавати власних помилок, значно простіше вчергове переписати історію заднім числом і розраховувати, що читач не пам'ятає ні вашингтонських оплесків, ні "драйвера змін", ні "приємного здивування".
Уся ця історія дуже нагадує старий бородатий анекдот про конферансьє, який виходить на сцену після повного провалу зі словами: "Я у білому, а навколо всі в гівні". Так і тут: на сцені руїни судової реформи, колишній голова Верховного Суду з вироком за рекордний хабар, а ті, хто ще вчора аплодував головному герою, виходять у білих костюмах. І виходять вони туди, судячи з усього, щоб пиляти чергові гранти.
