Втрачена інсулінова незалежність: хто блокує продаж Індару
Історія навколо ПрАТ «Індар» — єдиного в Україні підприємства повного циклу з виробництва інсуліну — перетворилася на багаторічний судовий серіал, який загрожує національній безпеці та здоров’ю тисяч пацієнтів. Поки Фонд держмайна намагається виставити завод на приватизацію, процес блокується через корпоративні конфлікти, офшорні інтереси та незмінне керівництво, що працює ще з часів президентства Віктора Януковича.
Криза виробництва: від лідера ринку до маргінесу
На початку 2000-х років «Індар» був флагманом галузі, забезпечуючи до 70% потреби українців у життєво необхідному гормоні. Однак десятиліття неефективного управління та судова тяганина призвели до катастрофічного падіння показників. Станом на 2026 рік частка заводу на вітчизняному ринку інсулінів скоротилася до критичних 5%.
Офшорний слід та незмінний менеджмент
За даними «Економічної правди», одним із ключових фігурантів конфлікту є кіпрська компанія Luraq Investments Ltd, що належить грузинському бізнесмену Давиду Бежуашвілі. Цей офшор володіє 30% акцій заводу і, разом із багаторічною керівницею Любов’ю Вишневською, чия кар’єра на підприємстві розпочалася ще за часів Януковича, виступає головним опонентом приватизаційним планам держави.
Фонд держмайна України оцінює вартість підприємства для приватизації у 24 млн доларів. Проте реалізація цього активу залишається заблокованою у судах через позови інвесторів та небажання поточного менеджменту втрачати контроль над підприємством.
Позиція ФДМ: системний саботаж приватизації
Ситуація з «Індаром» не є поодинокою. Голова Фонду державного майна України Дмитро Наталуха наголошує, що блокування приватизації цього заводу є лише частиною масштабної кампанії з дестабілізації управління стратегічними активами держави.
На думку Наталухи, системна судова атака на Фонд має на меті зірвати розпродаж низки об’єктів, серед яких:
Одеський припортовий завод (ОПЗ);
ДП «Оріана»;
ПрАТ «Одеська кіностудія»;
АТ «Харківенергозбут».
Судова вакханалія навколо «Індару» свідчить про те, що інтереси приватних структур та залишки «старих еліт» у керівництві стратегічних підприємств продовжують переважати над державними інтересами. У той час як Україна втрачає власну інсулінову незалежність, суди залишаються інструментом, що дозволяє зберігати статус-кво на шкоду пацієнтам та бюджету.
