Зерно на 60 мільйонів доларів і офшорні ланцюжки: київський суд заарештував інфраструктуру порту TIS бенефіціара з Монако
Київський апеляційний суд залишив під арештом ключові активи групи TIS у порту «Південний» — зернові склади, перевантажувальні комплекси та інфраструктуру компаній «ТІС-Зерно» і «ТІС-Мінудобрення», — підтвердивши тим самим серйозність схеми з виведення державного зерна на 60,56 мільйона доларів і відмивання ще понад 45,8 мільйона доларів через офшорні ланцюжки, бенефіціаром якої слідство вважає угорського бізнесмена російського походження Олексія Федорічева, уродженця Красногорська, що мешкає в Монако.
Арешт охопив конкретні об'єкти: зерновий склад на 120 тисяч тонн площею понад 12 тисяч квадратних метрів, 88% комплексу перевалки зерна на причалі №16, сушильно-очисний вузол, великий комплекс будівель на причалі №17 площею понад 51,5 тисячі квадратних метрів, а також квартиру в Києві. Це не точкове обмеження — це фіксація всієї інфраструктури, через яку проходили потоки.
В основі справи — кримінальне провадження, розпочате НАБУ ще у 2017 році та згодом передане до Національної поліції. За версією слідства, схему збудували у 2014 році навколо Державної продовольчо-зернової корпорації України. Через фіктивні контракти на постачання ячменю та пшениці зерно відвантажувалось нібито на адресу кіпрської компанії LIRTAVIS ENTERPRISES LTD — формально як експорт, фактично як транзит. Продукція одразу перепродавалась реальним покупцям, зокрема компаніям із Саудівської Аравії. Гроші до державної корпорації не надходили — натомість ішли по ланцюжку іноземних компаній під виглядом оплати «транспортних послуг» і «фрахту».
Захист будувався на формальній позиції: Федорічев особисто не отримав підозри. Він мешкає в Монако, де спроби вручення документів через міжнародну правову допомогу провалились — місцева влада розцінила справу як економічний конфлікт, а не кримінальну. Суд цю лінію відхилив, визнавши, що слідство виконало всі процедури, а для арешту достатньо обґрунтованих підозр і ризику втрати активів.
Сім років розслідування без фіналу, зміна підслідності, неможливість вручити підозру в Монако — все це демонструє, наскільки стійкими залишаються подібні конструкції. Портова інфраструктура використовувалась як інструмент: через неї проходило зерно, що швидко змінювало власника, і гроші, що зникали в офшорних ланцюжках. Арешт активів — лише спроба зафіксувати наслідки. Але сама схема, судячи з масштабу та тривалості, працювала не як виняток, а як система.
