Микола Мельник: "Якщо ти не борешься за цю державу - це не твоя держава"!

Микола Мельник про початок війни, своє ставлення, про добровольців та політичне майбутнє України.

Прокинувся, і зрозумів що почалось ‘’велике вторгнення’’. Приїхав до УНСОвців. Відбулася наради, результати якої я не поділив, як завжди.

Ну, нічого такого не відбувалося, всі думали куди діватися, де брати зброю щоб якнайшвидше йти вбивати москалів. Зрозумійте, велике вторгнення для когось це трагедія, для когось це можливості.

Для націоналіста це можливість, тепер можна вбивати москалів і тебе за це не посадять, а держава сказала:

‘’То ми вам ще зброю дамо, хлопці, тепер точно можна убивати’’.

Тому більшість націоналістів сприймало це велике вторгнення – спокійно.

Чому?

Тому, що вони про це говорили в чотирнадцятого року.

Просто з чотирнадцятого року, нас сприймали, знаєте як, такі пришебенькі; хтось у вишиванках бігає, кажуть: ‘

’Люди, люди – в країні війна! Що ви робите? Схаменіться, треба озброюватись!’’.

А люди, дивились и думали:

‘’Та не, та шо. Та там не така війна, то щось не те говорять’’.

Ну, будь ласка, ракети полетіли по Києву, все воно вже прилетіло. І тепер ви згадали, що ми всі казали, що в Україні – війна. Тепер вона торкнулась майже кожного. Тому, для мене нічого не змінилося з 24 лютого 2022 року.

Український народ реагує останні п’ятсот років, так.

Якісь мудаки прийшли в наше село, значить об’єднаємося і дамо тягла, мудакам. Всі забувають, хто кого образив, хто чужу жінку поцілував не так. Ні, всі знайшли сокири , ще й зброю дають, і всі пішли воювати.

Українське суспільство відреагувало так, як завжди.

Максимальна концентрація, максимальна мобілізація за короткий період для того, щоб об’єднати всі можливі ресурси і дати відсіч ворогу. І це стосується не тільки тих хто взяв в руки зброю, це стосується простої бабусі яка принесла пиріжки проїжджаючим на техніці солдатам: ‘’нате, поїжте’’. Кожен робить те що може. Так, звісно було дуже багато випадків коли люди елементарно тікали.

Я знаю людей які мають ‘’ахрінєнні’’ фотографіі в інстаграмі, які розповідали з чотирнадцятого року розповідали, що ‘’якщо уже буде Така війна, з авіанальотами і фізичними чистками, то тоді вони точно дійдуть до війни’’. Ну знову ж так, наскільки я знаю вони абсолютно класно поселилися у кнайпах Львова і досі там перебувають. Але, в цілому Українське суспільство відіграло ключову роль. Україна втрималася перші п’ять днів і в перші п’ять днів вона втрималася тому що, після першого авіаудара більшість українських чоловіків, у яких є яйця, побігли у воєнкомати і в обід вже зі зброєю їхали в свої бойові частини, щоб воювати. І ціною над зусиль ми зупинили ворога. Я жодним чином не хочу принизити наш геніралітет, в принципі в нас тепер слава Богу з’явились бойові генерали, той же Залужний який прекрасно розуміє що треба робити. В чотирнадцятому році не було надій на генштаб, ця рознарядка з Генштабу сприймалася як ‘’очередной пиздец пришёл к нам в голову''. Тепер - це команда Залужного і це сприймається з повагою тому, що людина не дурна і дурного не порадить.

Ви знаєте про добровольчі формування? Мені пригадується, я колись був на Форумі ЕС був 19 рік. Виступала одна розумна людина, яка сказала:

‘’Ось ви пишаєтесь українською армією, але хто вам сказав що якщо росія піде у ‘’великий наступ’’ ситуацію знов не врятують добровольці ‘’

Це був Іларіонов, наскільки я пам’ятаю це, колишній радник путіна і в дев’ятнадцятому році він якраз виступав на Форумі ЕС в Києві. 24 лютого 2022 року ми знову побачили, що люди зайнялися самоорганізацією, самоорганізацією це спочатку добровольчі батальйони, потім їх намагалися всунути в хоч якусь правову реальність. Тобто добровольчі підрозділи, ДФТГ, хтось вступав повністью в ТРО, але саме добровольчій рух як великий поступ українського народу, врятував цю державу. Якби 24 лютого ніхто не пішов в воєнкомат, ніхто б не дав зброю, всьо , України б не було. І не треба думати, що її б не було до Збруча, її б не біло б в принципі. Тому що, що? Тому що, ніхто не поважає слабкого, слабкого завжди добивають. А так Україна продемонструвала , що наш народ, щоб не робили політики, буде захищатися. Більшості зброї опинилося у українців, це мало великий психологічний фактор. Тому, що коли росіяни побачили, що навіть старенький дідусь, якому вже треба бути на пенсії, який в житті не воював , бере зброю тільки для того , щоб вбити цих підарасів. Це говорить про багато. Коли росіяни побачили, що тут всі: чоловік, жінка, старий, молодий готові брати зброю і битися , це їх зупинило. Тому, що можна знищити одну бригаду, можна знищити дві бригади, а коли с тобою готові воювати там двадцять мільйонів зі стволами, та в тебе там ніяких ракет не вистачить. У великих містах, в яких люди встигли отримати зброю, встигнули самоорганізуватись, у них нічорта не виходить. Я не кажу, що ТРО - це якась максимально ефективна структура, ні там є дуже багато своїх проблем але саме бажання українців воювати, воно зупиняє. Росіяни не хочуть вмирати. Вони сюди чого поперлися ? Їм пообіцяли, що за три дні все закінчиться і вони до дому повернуться з медалями, стіральними машинками ,а хтось даже з унітазом. Но унітаз, то знаєте як премія. Ось, а замість цього вони отримали кулю в лоб. Я взагалі проти будь якої дискусії коли кажуть, що ми на війні маємо бути гуманні – хер там! Українці на війні себе мають так вести, щоб росіяни розуміли що ‘’94-м чеченці’’ це просто рай. Не треба думати, що можна прийти до українців, нас постріляти а потім: ‘’Та, закінчились патрони, я здаюсь’’. Нє, це може солдат тебе якраз і пожаліє, бо його півроку вчили, що є міжнародне право. А простий Українець – ні, ти його хату спалив. Українці завжди славились своєю самоорганізацією. Тому 24 числа, коли вони побачили , як ракети влітають в їх хати українці, що? Встали і пішли в воєнкомати, хтось почав розкапувати схрони, хтось дістав гвинтівку і люди пішли на війну. Спокійно ніби землю орати. І це той феномен , який стане прикладом для всього світу. Знаєте, вже є таке ‘’ будь відважний як українець’’ , це правда. І наша відвага не в тому, що там тисяча камікадзе, ні у нас відвага в тому, що ми просто встали та пішли. Взяли відповідальність на себе. В той момент коли певні посадовці держави не змогли справитися. Українці взяли відповідальність на себе і пішли

Державі треба було реформуватися, ще з дев’яносто першого року, на жаль. З дев’яносто першого року, ми будували пострадянську Україну, а не Соборну Україну. Соборна Українська держава, вона якраз і має бути побудована на принципах ,які характерні для українців; поваги і самоорганізації. Тобто вдалий приклад, береться знизу, а не нав’язується зверху. Нав’язування зверху - це москва, це Монгольщина тобто, от є цар, він сказав :’’ давайте что-то покапошится’’. В Україні - це ніколи не йде. В Україні треба дивитись , як будується Інституція і потім цю Інституцію імплементувати в рамки Закону для то, щоб це не була поза законна Інституція. Бо, ти її все одно не знищиш, вона вже є. Скільки боролися з добровольцями, от скільки? Я пам’ятаю заяви - Тані Чорновол, про те, що ми всі адреналінщики. Помню заяви Парубія про те, що добровольців вже не існує. Помню заяви ‘’порошенко бла-бла-бла’’. Я помню крик - ‘’добровольців треба прибрати!’’. Нікуди вони не ділися. А з 24 лютого 2022 року навпаки отримали , ще більшу потугу тому, що це Інститут, який існує. Тому, державі не треба намагатися нав’язати те, що не нав’язується . Треба подивитись, як воно все організувалось і як все імплементувати в норми Закону. Свій народ треба чути, бо якщо ти його не чуєш, то народ і далі бути жити, але без тебе. В цьому у нас принципова різниця між росіянами і українцями. Росіяни дивляться на царя, українці самі все роблять. І якщо хочеш керувати українцями, то вибач будь ласка, імплементуйся в ті соціальні практики, які українці вже створювали. Хочеш бути гетьманом? Будь, але військо вже побудовано от так і іншого в тебе не буде. В нас є система національного спротиву, вона є і це дійсно тому, що нація піднялась до війни. Ну, це ж не просто так. Який, ще народ в світі, піднявся б повністю на війну? Ніхто, а українці: ‘’Шо там, давай. Шо там, можна вбивати росіян, нічого собі, ото зараз буде’’. І ця система працює, при чому повз закону, що саме цікаво. Тобто, у нас спочатку добровольці опинилися на фронті, а потім держава прийняла зміни в Закон і дозволила відправляти людей на фронт тобто, вже наздоганяла. Так і треба продовжувати, але потрібен діалог. Зараз діалог відбувається не ефективний, на привеликий жаль через те, що повитягували з нафталіну, цих сраних генералів. Якщо б, діалог знаходився між бойовими офіцерами та представниками ДФТГ, більшість з яких є бойовими людьми, вони б дуже швидко порозумілися. Тому, цю систему - національного спротиву, зараз не можна вбивати , в якісь формальних речах. Треба дати їй нову потугу. Є дуже багато прикладів, є Швейцарська модель. Вибачте, швейцарець бере зброю і він за на неї відповідає. Покажіть мені людину яка скаже мені, що: ‘’ Я дурніший за швейцарця’’. Чи хтось мені скаже що українець дурніший за швейцарця. Так чому швейцарець може взяти зброю до дому , а українець не може? Ну, вибачте, будь ласка ми екзамен на дорослість здали давно. Просто є політики, які нам пояснюють, що ми ще діти. Це знаєте як в одеській сім’ї,”мальчику тридцать лет, а мама говорит - нет, сина, ти же маленькій”. Так і тут. Тобто нічого собі, дві революції. Ну добре вже, війна, велике вторгнення, постійна боротьба з владою. Український весь громадський сектор виріс, через боротьбу з владою. Всі ті расскази про те, що держава там, якось стимулює ріст громадянського суспільства це – неправда. Наша держава фінансує лише пригодованих активістів, які будуть оспівувати «осанна». Тобто, в нас суспільство склалося вже давно і воно доросле, і йому можна давати зброю. Еліта зараз виховується в окопах. Чому я так кажу? Тому, що еліта - це люди, які беруть на себе відповідальність і йдуть. Нажаль, у нас в суспільстві вже трошки було деформоване поняття еліти. Елітою, сприймають кожну людину , яка пішла на прокурора і зуміла вкрасти. А насправді майбутня українська еліта, я впевнений, що вона буде, вона народиться. Це люди, які відповідають за себе, відповідають за свою державу і готові чимось поступитися заради України. Кожний, хто зараз воює - це людина, яка поставила під питання своє майбутнє, своє здоров’я, благоустрій своєї родини, якісь свої амбіції заради України. І це є відповідальність. І якраз з таких людей , можливо народиться - еліта, якщо ж знов таки, політики не зроблять те, що зробили в шістнадцятому, коли кожний, хто щось з себе представляв, був скуплений цими самими «елітами». А от тут , я з вами вже погоджуюсь, це якраз на дорослість. Доросла людина себе купити не дасть.

В мене лише одна вимога, вона сформована німецьким поетом Гете, який колись сказав , перепрошую шо за російську :’’’Лишь только то достоин чести и свободы , кто каждый день идёт за ней на бой''. Якщо ти не борешься за цю державу, на військовому фронті, на цивільному фронті, на фінансовому фронті, на інформаційному фронті, на будь якому из фронтів значить, це не твоя держава. Ти не є елітою, ти не чим не жертвуєшь . Вибачте будь ласка навіть на інформаційному фронті треба боротися, на цивільному фронті треба боротися. Постійно говорю:''війна може бути не для всіх'' і грубо говоря зараз не всіх взяли. Тому що у держави є теж певні спроможності и держава сама розуміє скільки зараз потрібно солдат. Ти залишився в тилу, борись з внутрішнім окупантом. Йолки-палки, вони зараз взагалі так прикольно сформовані, в шарійов, партия шария, ОПЗЖ. Є кого бити, але для цього потрібно відповідально поставитись до питання:'' Так я зараз з цим борюс, не буде жодних плюсів, скажім конкретно в мене будуть мінуси але для держави буде плюс, тому що внутрішній окупант буде знищений''. Тому тут така сама відповідальність і самопжертва. Тут мають співпасти два фактора і це розумієте, це якраз приклад дорослої людини.

На превеликий, на превеликий жаль ми поки що знаходимося в стані первинного суспільства. Знаєте, племя об'єднуеться тільки проти якоїсь проблеми. Все її треба вирішити, вирішили – розбіглися. Так існувала Січ, але Січ не створила державу, державу створив гетьман, гетьманщина, адміністративний аппарат. Як зрозумів що для того щоб нація розвивалася потрібен певний аппарат примусу який впорядкує відносини між українцями. Українці також такі активні люди іноді дуже люблять порушувати норми чиного законодавства, назвемо це так м'яко. Тому я сподіваюся що майбутня еліта чи з'являться в Україні люди які зможуть об'єднати суспільство не проти якоїсь проблеми, а навколо ідеї створення нової України. Тут кого не спитай :'' Ти за шо борешся ?'' всі кажуть :''За Україну''-''Гаразд, за яку Украіну ?''. І тут ніхто не знає за яку, але всі чітко знають шо не за ту яка була . Україна яка була до 24 лютого 2022 року не потрібна нікому . Нікому не потрібен корупціонер, никому не потрібен суддя який не винесе правосудне рішення. Нікому не потрібен який мріє не захистити Закон а тебе посадити. Нікому не потрібен міністр який займається своїм самозбагаченням. Нікому не потрібна не ефективна армія. Потрібна нова Україна. Яка ? Дискусійне, дуже дискусійне, навколо нього треба сваритися, сваритися, дискутувати. Але коли ми зрозуміємо точки дотику що це моє бути сильна, унітарна, соборна Україна, Побудована на принципах голлізма; Одна нація. Одна мова. Одна держава. Навколо цього дійсно можна об'єднати. Ми зараз об'єдналися, ми зараз об'єдналися навколо наших дітей. Ми зараз об'єдналися навколо формули яку сказав Тарас Шевченко:'' І мертві, і не народжені і живі''. І щоб захистити це, ми і об'єдналися. Ми воюємо за наших дітей за наших пращурів, за тих хто вже загинув ми за все це воюємо. А потім настане питання:''А за що тепер жити?за що воювати , то вже всі знають і будем воювати. А от за що далі жити ?'' так, ми переможемо і додому повернуться сотні-тисяч волелюбних українців які воювали. І я наголошую, вони знали за що воювали . Але потім їм треба буде сказати за що далі жити. І їм потрібна буде чітка картинка. І вони не будуть жити за ради то го щоб їх знову видрючули в суді під оплески продажних журналістів і продажних політологів. Невідворотність покарання, все дуже просто. П'ятий-десятий антикорупційний фонд точно не треба створювати, можно просто притягати до відповідальності тих хто порушує. Але для цього потрідно лише одне, політична воля, політична воля хоча б вгамувати своїх друзів.

Великий парадокс українців, українець воює за все,окрім держав. Держава йому не подобається. Покажіть мені хоть одного українця який сказав би:'' Да, я хотів би жити в Україні зразка 23 лютого 22 року''. Без нової української держави , ну ми вот так вот, как осликі будєм ходіть по одной і той же спіралі. Якщо ми не дотиснемо росіян зараз, у них почнуться реваншійські настрої, вони нас так вшатають, шо ми офігєєм. Тут, за цю націю треба боротися. Або боротися, або плюнути і звалювати звідси. Все, більшого виходу для адекватної людини в цій державі бути не може. Тому, що да, ми переможемо, це невідворотньо. Через кров, через біль - перемога буде. А потім настане період побудови нової держави. А для цього потрібно буде боротися зі старими елітами. А у старих еліт будуть, гроші, будуть ЗМІ і будуть доволі потужні збиті команди. А ми прийдемо з війни , як завжди, очі в різні боки. І нам потрібно буде створювати знов ці інституції, самоорганізації для боротьби. Без боротьби не буде нічого. Дуже сподіваюся, що вона буде в законний спосіб. Але, вибачте будь ласка, поки громадянське суспільство не починає кіпішувати, нічого не відбувається. Я нагадаю, у нас, навіть з мого прикладу, поки я не почав писати в інтернеті:'' Дивіться, російські судна хочуть випустити з наших портів''- ніхто нічого не робив. Потім, через тиждень, коли вже був розголосу НАБУ виявило в Ізмаїльському порті, десять суден і геройськи їх арештувало. Хоча до цього, всім було похер, а СБУ взагалі казало:'' Випускайте''. Тому, да, буде боротьба і буде жорстока. Держава вважає ДФТГ не зрозумілими, ворожими для себе, а відповідно, звісно якщо ти не розумієшь, що це за люди, як ними можна управляти. Ну, треба забирати зброю. Ну тому, що дійсно, як ти можешь управляти людиною, яка бросила всьо и взяла зброю. Тобто, вона вже за великим рахунком на себе забила болт, вона вже іде воювати. За ради Україна, нації, родини ,не важливо. А тут їх не одна ,а багато, в кожній громаді знайшлися такі навіжені. І звісно держава думає: ''Та йоли-пали'' таких людей можна або просто зібрати і просто відправити в ''Іловайський котел'', але з чотирнадцятого роки справи трошки помінялись, українці можуть не зрозуміти або просто забирати зброю. Другого варіанту немає. Тому що людина у якої зброя, ну він вже поіншому відреагує на беззаконість у себе в громаді

Продажні є завжди. В будь- якій сфері. Давайте вже. Святих не має в жодній державі. Але є впорядковані системи. Тоді коли продажність вважається чимось поганим, а в нас це вважається нормою.

Ну, давайте правді в очі, не один день я бував на тих шоу і розумію, якщо людина у всіх бере гроші він нормальний, якщо людина починає відмовлятися то кажуть: ''Ну, мудак какой-то штоле. Нахрен его пріглашать в вєчернєє ток-шоу, зараз ще бамбане шось не те, а у нас тут мір со всєм міром''. Парадигма суспільства зміниться, вона зараз по трошки міняється . коли нормою буде вважатись чоловік, який бореться за свою родину, з автоматом, без автомата як- небудь. А не тей мудозвон, який втік, не буду казати Львів, мені подобається це місто, на Захід, куди-небудь, тільки шоб не воювати. От коли суспільство, таких буде вважати мудозвонами а не героями нашого часу, тоді почне щось мінятися. Я елементарно зараз пишу листи в усі громади, щоб дали контакти ДФТГ, для того, щоб почати контактувати з тими людьми. Та он, я навіть печатку УСС зробив і сам собі фігачу. Ну тому, що встиг там шукати якогось розуміння.

Треба шукати таких людей і з ними об'єднуватися тому, що це ідеальна структура. Це структура, яка з усіма мінусами , але це структура активних людей і вони можуть стати тим підґрунтям. І підґрунтям вони можуть стать лише знову ж таки, завдяки росіянам, бо в чотирнадцятому війна не торкнулася всіх. Вона торкнулася дуже в процентному відсотку дуже незначну кількість людей. Тому і не взлєтєли всі ці проекти мілітарні.

Зараз, шанс є.

Шанс є, можливо не на мілітарний проект, але знайти в кожній громаді активну людину, яка готова за щось боротися.

За великим рахунком для побудови нової української держави треба, щоб просто один українець, одну годину в день попрацював заради неї.

Я завжди кажу просту річ, якщо ти не готовий віддати державі годину в день, то ти мудак а не націоналіст.