IIoT - "промисловий інтернет речей"
З відкриттям українського ринку відбувається проникнення сучасних інформаційних технологій у виробництво. Не можна сказати, щоб Україна тут свого часу пасла задніх: перша енциклопедія кібернетики була колись видана саме українською мовою, перші вітчизняні комп'ютери саме були розроблені для управління виробництвом... Але то вже давня історія.
8 жовтня 2019 року в районі Петрівки (Pochayna Event Hall) у Києві відбулась конференція, яка привабила заявленою тематикою фахову аудиторію: "Промисловий інтернет речей – техніка або маркетинг?"
IIoT - industrial IoT - промисловий інтернет речей, як кажуть, поєднає чи вже поєднує у собі OT (Operational Technologies - технології управління виробництвом) і IT індустрію у вигляді модного напрямку IoT (інтернету речей). Таке поєднання виробництва з "інтернетом" при невиконанні відповідних заходів кібербезпеки може дорого коштувати... з іншого боку, може мати й певні переваги.
Чим це все мене і зацікавило - спробував розібратись.
Фактично ініціатива проведення конференції належала фірмі "ПРОКСИС" під гаслом "коли вибір очевидний". Оскільки "ПРОКСИС" є дистриб'ютором обладнання Advantech в Україні, то їх вибір очевидний :)
Advantech - однин зі світових лідерів у випуску мережевого обладнання і сенсорів для промислових систем. Гостей з Тайваню представляли: Daria Wu та Cologne Chen. З їх виступів зрозуміло (треба віддати належне - Дарія чудово говорить російською), що цей захід є спробою розбудови "екосистеми" - ланцюжків постачальників і споживачів - в рамках філософії co-creation, що можна перекласти виразом: "прилив піднімає усі човни".
Тож відповідно були запрошені колеги інтегратори (ProNet, IT enterprise та System Automation Service), а також споживачі рішень: з енергетики, кібербезпеки, а найбільше з промисловості. Також інтерес проявили представники закладів вищої освіти: КПІ (Київський політехнічний інститут), НУХТ (Національний університет харчових технологій) та інші.
Врешті цікаво було почути, що головна проблема цього досить нового та перспективного напрямку (IIoT) полягає у тому, що у замовників OT рішень поки нема розуміння, для чого той новомодний IIoT їм треба. Та й взагалі, якщо приватний сектор рахує гроші і розуміє, навіщо їм потрібен "облік і контроль", тож переважно він і виступає замовником b2b (business to business) рішень, то державний сектор не дуже поспішає вкладати гроші в переоснащення. Потенційні можливості державно-приватного партнерства поки здебільшого обговорюються.
Вирішення проблем кіберзахисту теж нагадує поки анекдот про відмінність між "чистими" математиками і прикладними: перші вирішують задачі, які можуть, так як треба, а другі вирішують задачі, які треба, так як можуть :) Тут за "чистих" математиків грає Держспецзв'язок, а приватні компанії покладаються на "свої" рішення.
Advantech же по суті перекладає проблему кіберзахисту, наскільки зрозумів, на Microsoft, хмарну технологію якої використовує для великих систем, та інтеграторів.
Розвиток таких технологій і систем потенційно може створити нові робочі місця для висококваліфікованих кадрів, чому вузи і проявляють таку зацікавленість у співпраці. Та й взагалі без знаходження коштів на переоснащення виробництв (особливо державних підприємств) для підвищення їх ефективності важко уявити собі досягнення амбітної цілі - зростання ВВП України на 40% за 5 років.