«Міст обвалився на поїзд». — Ці слова стали мантрою російських пропагандистів у перші години після катастрофи в Брянській області. Але варто лише поглянути на офіційну хронологію подій, аби зрозуміти: нас намагаються втягнути в інформаційну пастку, збудовану на напівправді, мовчанці й свідомому саботажі служб, відповідальних за життя пасажирів.

Істерика як інформаційна завіса

Катастрофа пасажирського поїзда в Брянській області Російської Федерації, що сталася в ніч на 6 червня 2025 року, одразу отримала в інформаційному полі чіткий політичний ярлик: «теракт». Усі головні російські пропагандистські медіа — від телеканалу «Росія-1» до Telegram-каналів, пов’язаних із силовими структурами — одностайно запустили версію про те, що «ЗСУ обстріляли міст», внаслідок чого обвал стався саме в момент проходження потягу.

Меседж-бокс був типовим для ситуацій, коли держава хоче прикрити внутрішній провал зовнішнім ворогом:

• «Україна перейшла всі червоні лінії»

• «Навіть діти тепер не в безпеці від київського режиму»

• «Це відповідь на удари по Луганську, Криму, Курську»

• «Настав час повної зачистки українських міст»

Ці наративи підхопили не лише пропагандисти з RT і Царьграда, а й так звані «ліберальні опозиціонери» з числа YouTube-коментаторів і псевдоантивоєнних блогерів. Усі раптом заговорили в унісон про «звірячу логіку Києва», що буцімто вирішив «цілити по мирних».

Але — вже за кілька годин після інциденту — сам російський Слідчий комітет змінив версію подій. І не один раз.

Як змінювалась офіційна версія

Спершу з’явився прес-реліз: «Обвал мосту внаслідок вибуху». Потім, коли почали надходити запитання про стан конструкції, СК РФ раптово «уточнив» — мовляв, «обвал стався під час ремонту», а слідів вибухівки не виявлено. Але на третю добу після інциденту — після особистої реакції Путіна, який у зверненні назвав інцидент «терактом» і «провокацією», — версію знову повернули до первісної: вибух, диверсія, ворог.

Це типовий приклад пропагандистського інверсійного контуру:
👉 Подія → 👉 нерозуміння → 👉 тимчасова технічна версія → 👉 політичне втручання → 👉 нова офіційна версія, яка не має доказів, але має «ворога».

Варто лише згадати, як після вибуху на Кримському мосту теж було спочатку заявлено про несправність автоцистерни, а потім — через день — вже з’явились готові «українські спецслужби» й «начинені вибухівкою фури».

Візуалізація брехні

Найбільш цинічним стало те, як подія була візуально обрамлена. У мережі одразу розлетілися відео з уламками потягу, зняті з квадрокоптерів, з розмитими тілами жертв — усе це було використано як емоційний таран для просування тез про «українських терористів». Були навіть монтажі із хронологічними фейками: вкинуті ролики, на яких поїзд нібито в’їжджає в міст у момент обвалу.

Це — монтаж. І ми це доведемо далі.

Чому саме Брянська область?

Тут важливо згадати: Брянська область — не випадковий регіон. Це — зона активного логістичного навантаження:

• Звідси йдуть ешелони на північ Луганщини.

• Через неї перекидаються запаси ПММ, артилерійські боєприпаси, мобілізовані.

Але водночас — це і регулярна ціль українських рейдових і дронових операцій. За останні два тижні в Брянській і Курській областях сталося щонайменше 4 вибухи на коліях. І саме тому Кремлю вигідно мати сакральну жертву — пасажирський поїзд. Це дозволяє подати реальну війну по логістиці як «терор проти народу».

На кого працює смерть?

І ось головне запитання: кому вигідна ця трагедія?

Чи справді українська розвідка хотіла підірвати фуру, що везе ковбасу? Чи вдарити по мосту в момент, коли там жодного військового вантажу немає?

Чи радше — це інформаційна пастка, коли або диверсія, або технічна помилка прикривається туманом війни — і на її тлі Кремль:

• звільняє від відповідальності недбалих чиновників;

• має нагоду виправдати нову ескалацію;

• ліпить з ворога образ «нелюда».

Таймлайн брянської катастрофи: пів години без жодного попередження

Хронологія подій за версією російської сторони

Слідчий комітет РФ у співпраці з МНС та РЖД (Російські залізниці) надав наступну офіційну картину подій, яку, зокрема, опублікувало видання «Московский комсомолец»:

22:20 — обвалюється автомобільний міст у районі залізничного переїзду.
У цей момент по мосту рухається вантажівка продуктової компанії. Конструкція падає разом із фурою просто на залізничні колії.

22:22–22:30 — на місце приїздять перші екстрені служби. Водій вантажівки — живий, його витягують із кабіни і госпіталізують.

22:35 — виявлено, що уламки мосту повністю перекривають колії. На місці — пожежні, рятувальники, поліція.

22:50 — пасажирський потяг, що прямує за розкладом, на повній швидкості врізається в уламки.
Машиніст і його помічник гинуть миттєво. Частина вагонів злітає з рейок, починається пожежа.

23:10 — МНС офіційно підтверджує факт «залізничної аварії».

Пів години тиші: чому ніхто не попередив потяг?

Цей таймлайн має одну ключову аномалію — інтервал у 30 хвилин між катастрофою з мостом і зіткненням потяга. За цей час:

• 🚫 Не було перекрито рух по залізниці.

• 🚫 Не було передано сигнал небезпеки черговому на перегоні.

• 🚫 Не було зв’язку з машиністом поїзда, хоча система екстреного оповіщення має працювати централізовано.

• 🚫 Не було введено блокування на переїзді — навіть механічно.

А тепер порівняємо з інструкціями РЖД на випадок будь-якого порушення цілісності колії або перешкоди на маршруті:

«У випадку виявлення загрози руху — негайно передати інформацію по радіоканалу. Увести екстрене гальмування на ділянці, на якій ймовірний проїзд потяга до ліквідації загрози заборонений».

Чому цього не сталося?

➤ Можливі причини:

1. Повна відсутність комунікації між рятувальниками та РЖД.

2. Саботаж або параліч управління на рівні диспетчерської служби.

3. Свідоме приховування аварії в перші хвилини з міркувань «не створювати паніку».

У будь-якому разі — відповідальність лежить не на тій стороні, яка ймовірно здійснювала диверсію, а на тій, що не змогла запобігти трагедії після того, як мала всю інформацію.

Що було з мостом?

Ще одна деталь, яка потребує розбору — стан мосту. Місцева влада Брянщини ще у 2024 році повідомляла про «реконструкцію транспортної інфраструктури», до якої входив і цей міст. На момент аварії:

• частина опор мосту була демонтована,

• відбувався частковий ремонт настилу,

• не було жодних попереджувальних знаків для водіїв про обмеження руху.

Усі ці фактори могли бути фатальними самі по собі — без жодного підриву.

Проте російський СК наполягає на наявності вибухівки — хоча ніяких фото чи відео слідів вибуху, вирви, залишків детонаторів не опубліковано. Усі уламки були прибрані буквально за кілька годин.

Інформаційна маніпуляція

У пропагандистських каналах активно розганялися два головні фейки:

• Нібито міст упав прямо на поїзд.

• Нібито фура була начинена вибухівкою.

Насправді, як свідчать навіть офіційні джерела:

• Поїзд з’явився на ділянці лише через 30 хвилин.

• Фура належала продуктовій компанії й не вибухнула — її водій залишився живий.

Ці маніпуляції потрібні лише для одного: створити у споживача ЗМІ картину моментального, жорстокого, кровожерного удару. Але технічна картина — інша.

Пряма відповідальність — не на диверсантах, а на РЖД

Усі аварійні інструкції для ситуацій із падінням об’єктів на колії передбачають:

• автоматичне сповіщення,

• призупинення руху,

• заборону на входження в ділянку без дозволу головного диспетчера.

Жоден з цих протоколів не було виконано. Висновок очевидний — навіть якщо допустити наявність підриву, трагедії можна було уникнути.

Війна на рейках: чому російська логістика стала мішенню — і чому це не «тероризм»

Стратегічне значення залізниць у російській агресії

З моменту повномасштабного вторгнення у 2022 році залізнична інфраструктура стала хребтом військової логістики Російської Федерації. Через мережу РЖД до кордону з Україною доставляються:

• техніка (танки, САУ, БТРи),

• боєприпаси,

• паливно-мастильні матеріали (ПММ),

• мобілізовані.

Більшість маршрутів ідуть через Курську, Бєлгородську, Брянську, Ростовську області — і саме на цих ділянках останні місяці фіксується зростання рейкових диверсій.

Звіт британської розвідки ще в березні 2024 року вказував:

«На прикордонних ділянках РФ — до 60% усіх військових перевезень здійснюється залізницею. Цивільні потяги використовуються для маскування або змішуються з військовими платформами для уникнення обстрілів».

Хвиля диверсій: дані та масштаб

У період із 20 травня по 5 червня 2025 року, за відкритими джерелами й повідомленнями руху «Стоп Вагон», на території РФ сталися:

• 3 підриви колій у Курській області,

• 2 диверсії на напрямку Брянськ — Унеча,

• 1 вибух трансформаторної підстанції в Орловській області,

• 1 підпал рейкової комутаційної шафи в Смоленську.

Більшість з цих інцидентів виконані точково, з мінімальним впливом на цивільну інфраструктуру. Ціль — порушення графіка військових ешелонів. У деяких випадках потяги розвантажувались за десятки кілометрів до місця дислокації, що ускладнювало логістику ЗС РФ.

Навіщо Росія пускає пасажирські потяги по військових маршрутах?

Це ключове питання. У нормальній ситуації військові маршрути із завантаженням техніки мають бути відокремлені — або тимчасово виведені з цивільного обігу. Але в РФ ми бачимо протилежне:

• пасажирські потяги йдуть по тих самих маршрутах, що й військові склади;

• не проводиться жодна евакуація населення із прикордонних регіонів, навіть після атак;

• не маркуються ешелони з технікою, що створює ситуацію невизначеності — і відкриває можливість використання цивільних як «живого щита».

Це не недбалість — це свідома доктрина «гібридного тіла» логістики, яка має дві мети:

1. Захистити військові ешелони за рахунок присутності мирного населення.

2. У разі атаки — мати можливість створити медіа-ефект «знищення мирного поїзда».

Хто несе моральну відповідальність?

Навіть якби підрив мосту в Брянську був здійснений українською ДРГ або безпілотником — у момент підриву поїзда там не було.
Навіть якби метою була військова техніка — враження об'єкта не відбулося.

Катастрофа, у якій загинули пасажири, трапилася через бездіяльність російських служб, які:

• знали про обвал;

• були на місці;

• не передали сигнал небезпеки.

Усі загиблі — результат системного провалу, а не прямого удару. І саме російська держава створила умови, за яких цивільні життя опинилися на лінії вогню. Вкотре.

Це не виняток — це шаблон

Подібні ситуації вже траплялися:

• Жовтень 2022 року, вибух на Кримському мосту — РФ одразу заявляє про «теракт», хоча насправді вантажівка проходила кілька перевірок на блокпостах;

• Липень 2023 року, обстріл по вагону із мобілізованими у Воронезькій області, який супроводжували цивільні;

• Березень 2024 року, вибух у Ростовській області — першими на місці з’являються не МНС, а телеканал RT.

Росія системно використовує змішані транспортні потоки, щоб створити ситуацію «воєнного фальстарту» — де винна завжди Україна, навіть коли мова йде про службову халатність або самі дії ФСБ.

Чого не сказав Путін — і чому «теракт» став рятівною темою

Удар, якого не було в новинах: знищення стратегічної авіації

У той самий період, коли російські медіа транслювали цілодобову істерію навколо «українського теракту» в Брянській області, в одній із найважливіших сфер військової потужності РФ відбувся катастрофічний провал.

🛩️ За офіційними, підтвердженими супутниковими знімками й записами перехоплень, у ніч із 4 на 5 червня 2025 року українські дрони вразили три аеродроми стратегічної авіації:

• Енгельс — 5 літаків Ту-95 пошкоджено, 2 знищено повністю;

• Оленья (Мурманська область) — удар по паливній інфраструктурі;

• Шайковка — вибух на стоянці техніки, знищено щонайменше 1 Ту-22М3.

Це була наймасштабніша втрата стратегічної авіації РФ із 2022 року.

І саме тому — у зверненні Путіна 6 червня про це не було сказано жодного слова. Замість цього весь виступ був присвячений «трагедії у Брянську», «цивільним жертвам», «нелюдським методам ворога».

Інформаційна заміна: як прикрити поразку

Коли держава зазнає воєнної поразки — вона має обрати один із трьох варіантів дій:

1. Визнати провал — і втратити контроль над аудиторією.

2. Замовчати — і ризикувати витоком альтернативної інформації.

3. Переорієнтувати увагу на чужий «злочин», щоб обнулити питання про власну відповідальність.

Кремль обрав третій варіант. І це не нове. Подібна схема вже застосовувалась:

• після вибуху в Севастополі — фокус було переведено на «удар по шпиталю» в Донецьку;

• після провалу «вагнерівського заколоту» — було зрежисовано показові «нагороди вдовам героїв»;

• після обстрілу Керченського мосту — миттєво були підняті теми «обстрілу дитсадка» в ДНР.

Емоційна компенсація: смерть пасажирів як валюта пропаганди

Катастрофа з пасажирським поїздом — це ідеальна подія для пропаганди, бо:

• є невинні жертви — жінки, діти, пенсіонери;

• є візуальний ряд — уламки, вогонь, крики;

• є чіткий «винуватець» — «українська ДРГ»;

• є моральна фігура, яка мовчала до цього — але тепер заговорила (Путін).

Саме тому, попри відсутність реального зв’язку між обвалом мосту й Україною, трагедія була використана як головна медійна подія тижня:

• «Перший канал» присвятив 9 сюжетів лише за два дні;

• RT транслював прямі ефіри з місця;

• Симоньян і Соловйов випустили десятки заяв про «етичне дно» українців.

Це — емоційна вендета, яку Кремль регулярно використовує замість раціональної відповіді.

Але чому мовчить Захід?

Питання в тому, чому навіть західні ЗМІ, попри доступ до фактів, часто обережно транслюють терміни на кшталт «вероятный теракт» чи «возможно, Украина причастна».

Причини:

• брак власних джерел на місці подій;

• небажання виглядати «адвокатами України» у момент, коли гинуть цивільні;

• втома від аналітики — і зростання емоційної реактивності навіть у редакційних рішеннях.

Але це — і є мета кремлівської дезінформації: перетворити поле фактів на поле емоцій, де жертва й винний міняються місцями.

Хто влаштував катастрофу?

Справжня відповідь: Росія.

• Росія побудувала систему, де військові потоки ховаються за спинами цивільних.

• Росія провалила оповіщення про надзвичайну ситуацію.

• Росія створила інформаційний щит із трупів, щоб прикрити знищення власної авіації.

Це не трагедія окремого випадку. Це свідома політика, де смерть мирного пасажира — це не провал, а інструмент.

Брянська трагедія: вина, відповідальність і прогноз нових катастроф

Повна картина: чого не скажуть російські ЗМІ

Отже, що ми знаємо достеменно:

• Міст не впав на потяг, як це намагались подати — обвал стався за 30 хвилин до аварії.

• Фура, яка рухалась мостом, не була замінована, її водій вижив і підтвердив: вибуху не було чути.

• Впродовж пів години ні РЖД, ні поліція, ні МНС не зупинили рух поїздів — хоча мали всі засоби зробити це.

• Пасажирський поїзд на повній швидкості врізався в уже відомий завал, який можна було обійти.

• Після цього Кремль миттєво розгорнув пропагандистську операцію, намагаючись представити інцидент як «український теракт».

Водночас — у той самий період — Росія втратила частину своєї стратегічної авіації. Але про це не сказав жоден офіційний речник.

Юридична кваліфікація: службова недбалість зі смертельними наслідками

Якщо відкинути пропагандистську завісу, то кримінальна кваліфікація трагедії виглядає наступним чином (навіть за російським законодавством):

🟥 Стаття 293 КК РФ — «Службова недбалість», пункт 3:

«Невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх обов'язків, що призвело з необережності до смерті двох або більше осіб».

🟥 Стаття 263 — «Порушення правил безпеки руху та експлуатації залізничного транспорту», пункт 3:

«Якщо це спричинило загибель людей або великі збитки — карається позбавленням волі до 10 років.»

Тобто формально — винуватцями катастрофи є ті, хто не перекрив рух, не передав сигнал тривоги, не виконали інструкції.

Але замість відкриття кримінальних справ проти посадових осіб — держапарат РФ списав усе на «українську ДРГ».

Чому подібні трагедії будуть повторюватись

Поки Росія:

• веде тотальну війну і при цьому відмовляється евакуйовувати населення прикордонних областей;

• використовує цивільну інфраструктуру для перевезення військових вантажів;

• змішує пасажирські потоки з військовими,
  → смерть цивільних буде не трагедією, а інструментом політики.

Нова трагедія — лише питання часу. І Кремль зробить усе можливе, щоб знову оголосити себе жертвою.

Що далі: сценарії інформаційної ескалації

Після таких інцидентів зазвичай слідують:

1. Показові арешти «українських диверсантів» — часто фейкових або з підкинутими речовими доказами.

2. Пропагандистські ток-шоу з «вдовами» та «дітьми загиблих».

3. Нові обстріли українських міст — як акт помсти «за загиблих мирних».

Це не реакція на трагедію — це спланована стратегія легітимізації ескалації.

Висновок: головна причина трагедії — війна як така

«Якби не було війни, не було б диверсій на залізниці. Якби не було агресії, не було б підривів мостів. Якби Росія не зневажала людське життя, не було б пасажирських потягів на лініях фронту.»

Ця трагедія — не наслідок атаки, а наслідок режиму, для якого життя своїх громадян — лише змінна величина в політичній формулі.

І саме тому відповідальність — повна, пряма і публічна — лежить на державі-агресорі.