Тест на імунітет: як антикорупційна система України провалила перевірку на одному призначенні
Документи, покладені в основу цього матеріалу, надані адвокатом Андрієм Циганковим, який протягом квітня–травня 2026 року звернувся до низки державних органів із запитами на публічну інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
У відповідь адвокат отримав офіційні листи Міністерства юстиції України, Національного агентства з питань запобігання корупції, копії наказів про призначення, контракту, листа-погодження Київської міської державної адміністрації та інші документи. Саме ці документи — а не чутки, анонімні джерела чи інтерпретації — є фактичною базою для висновків, викладених нижче.
Повний перелік документів із зазначенням реквізитів наведено наприкінці статті. Кожен висновок у тексті супроводжується посиланням на конкретний документ за його номером у переліку — наприклад, [Документ. 4]. Усі документи доступні для самостійного ознайомлення.
Передмова
Ця стаття не є звинуваченням конкретної особи. Вона є тестом. Тестом на працездатність антикорупційної інфраструктури, яку Україна будувала протягом десяти років, на яку витрачено мільярди гривень міжнародної допомоги та власних ресурсів і яка є однією з ключових умов євроінтеграції.
Тест простий: що відбувається, коли Національне агентство з питань запобігання корупції фіксує ознаки кримінального правопорушення посадової особи?
Чи є наслідки?
Чи працює ланцюг «виявлення — реагування — відповідальність»?
Для відповіді на це запитання не знадобились інсайдерські джерела чи витоки з правоохоронних органів. Достатньо було подати серію запитів на публічну інформацію і уважно прочитати те, що держава відповіла сама.
Висновок, якого ніхто не помітив
8 листопада 2024 року Національне агентство з питань запобігання корупції завершило повну перевірку декларації за 2023 рік, поданої Кисельовим Максимом Євгеновичем, на той момент — посадовою особою Міністерства юстиції України.
За результатами перевірки було складено довідку № 586/24, у висновках якої встановлено ознаки подання недостовірних відомостей та зафіксовано наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 Кримінального кодексу України — декларування недостовірної інформації.
Ця інформація не є припущенням. Вона отримана з офіційної відповіді НАЗК від 19 травня 2026 року за вих. № 204-01/34889-26, підписаної заступником керівника управління Денисом Бітюковим [Документ 6]. НАЗК повідомило, що за результатами перевірки було складено обґрунтований висновок, який скеровано до органів Національної поліції України для вжиття відповідних заходів реагування.
Стаття 366-2 КК України — це не формальне порушення. Це норма, яку Україна запроваджувала під тиском міжнародних зобов'язань, яка мала стати інструментом контролю доброчесності державних службовців і яка передбачає кримінальну відповідальність.
Отже, станом на листопад 2024 року антикорупційна система зафіксувала проблему і направила сигнал до правоохоронних органів. Перша ланка ланцюга спрацювала. Що далі?
Хронологія, яка спростовує випадковість
Для розуміння подальших подій необхідна хронологічна точність. Кожна дата підтверджена офіційними документами.
8 листопада 2024 року — НАЗК фіксує ознаки кримінального правопорушення у деклараціях Кисельова М.Є. Матеріали направляються до Національної поліції [Документ 6].
31 грудня 2024 року — з посади директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України звільняється попередній керівник.
1 січня 2025 року — наступного дня — Кисельов М.Є. подає заяву про призначення на посаду виконуючого обов'язки директора КНДІСЕ. Того ж дня Міністерство юстиції видає наказ № 10/к про його призначення на підставі поданої заяви та контракту [Документ. 4].
21 лютого 2025 року — Міністерство юстиції направляє лист № 26730/14.5/9-25 до Київської міської державної адміністрації з пропозицією погодити призначення Кисельова на посаду директора КНДІСЕ [Документ. 4].
26 лютого 2025 року — Київський міський голова Віталій Кличко листом № 001-01-193 погоджує призначення Кисельова М.Є. на посаду директора КНДІСЕ. Але з принциповим застереженням: «за умови проведення в установленому порядку спеціальної перевірки, передбаченої законодавством у сфері запобігання корупції» [Документ 4.1].
26 лютого 2025 року — того ж дня Міністерство юстиції видає наказ № 372/к про призначення Кисельова М.Є. на посаду директора КНДІСЕ. Рішення приймається Віце-прем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України — Міністром юстиції України на підставі статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» [Документ 1], [Документ. 4].
26 лютого 2025 року — укладається контракт № 4/2025 з директором КНДІСЕ [Документ 5].
Ця хронологія встановлена на підставі офіційних відповідей Міністерства юстиції України, підписаних державним секретарем Олександром Буханевичем, а також копій наказу та погодження, наданих на запити.
Отже, менше ніж через два місяці після того, як НАЗК направило до Національної поліції висновок про ознаки кримінального правопорушення у діях Кисельова М.Є., ця ж особа отримує посаду директора ключової експертної установи країни. Причому призначення відбувається у форматі, який виключає будь-яку публічну конкуренцію: заява — контракт — наказ. Без конкурсу, без відкритих процедур.
Що повідомив Мін'юст: п'ять визнань
Найбільш промовистим елементом цього дослідження є не дії — а визнання. Міністерство юстиції України в офіційних відповідях фактично саме зафіксувало системні порушення антикорупційних процедур. Кожне з цих визнань має самостійне правове значення.
Визнання перше: конкурсу не було
У відповіді від 06 травня 2026 року Міністерство юстиції повідомило, що Міністром юстиції рішення про проведення конкурсу на посаду директора КНДІСЕ не приймалося, а «інші відкриті процедури» у зв'язку з призначенням Кисельова М.Є. не проводилися, оскільки чинним законодавством не передбачені [Документ. 4].
Міністерство посилається на те, що закон не вимагає конкурсу. Формально це може бути коректним. Але виникає запитання: чому на посаду керівника установи, яка виробляє докази для кримінальних проваджень, призначається особа без будь-якої конкурентної процедури і без публічної перевірки відповідності кандидата?
Визнання друге: перевірку конфлікту інтересів не проводили
У відповіді від 27 квітня 2026 року Міністерство юстиції прямо зазначило, що перевірка щодо можливого конфлікту інтересів у Кисельова М.Є. перед призначенням на посаду директора КНДІСЕ не проводилась [Документ 1]. Це визнання повторене у відповіді від 28 квітня 2026 року [Документ 3] та підтверджене розширеною відповіддю від 06 травня 2026 року [Документ. 4].
Визнання третє: інформація про статус потерпілого не надходила
У тих самих відповідях зазначено, що інформація про можливий конфлікт інтересів у директора КНДІСЕ Кисельова М.Є. у зв'язку з перебуванням у статусі потерпілого в кримінальному провадженні на розгляд до Мін'юсту не надходила [Документ 1], [Документ 3].
Ця обставина має ключове значення. За наявною інформацією, Кисельов М.Є. є потерпілим у кримінальному провадженні, в межах якого Київський НДІСЕ проводив експертні дослідження. Якщо це підтвердиться — а цю інформацію ніхто з посадових осіб поки не спростував — це означає, що особа, зацікавлена у результатах конкретного кримінального провадження, очолила установу, яка формує доказову базу для правоохоронної системи.
Визнання четверте: Кисельов не повідомляв про конфлікт інтересів
Відповідь від 06 травня 2026 року містить пряме визнання: Кисельов М.Є. про наявність у нього реального або потенційного конфлікту інтересів Міністерство юстиції не повідомляв, такі повідомлення у будь-якій формі не фіксувались, заходи щодо врегулювання конфлікту інтересів не вживались [Документ. 4].
Закон України «Про запобігання корупції» покладає обов'язок повідомлення про конфлікт інтересів на саму посадову особу. Невиконання цього обов'язку є самостійним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Визнання п'яте: службової перевірки не було
Та сама відповідь засвідчує, що службова перевірка або внутрішній антикорупційний аналіз стосовно наявності реального або потенційного конфлікту інтересів у Кисельова М.Є. не проводились [Документ. 4].
Отже, за власним визнанням Міністерства юстиції України: конкурсу не було, перевірки конфлікту інтересів не було, повідомлення від кандидата не було, службової перевірки не було. При цьому призначення відбулося після того, як НАЗК вже зафіксувало ознаки кримінального правопорушення у діях цієї ж особи.
Умова, яку проігнорували
Окремої уваги заслуговує лист Київського міського голови Віталія Кличка від 26 лютого 2025 року № 001-01-193, яким було погоджено призначення Кисельова М.Є. на посаду директора КНДІСЕ [Документ 4.1].
Це погодження містило пряму умову: «за умови проведення в установленому порядку спеціальної перевірки, передбаченої законодавством у сфері запобігання корупції».
Мін'юст у відповіді від 06 травня 2026 року повідомив, що призначення наказом № 372/к здійснено на підставі поданої заяви, контракту, погодження КМДА від 26.02.2025 № 001-01-193 та довідки про результати спеціальної перевірки [Документ. 4].
Тобто Мін'юст стверджує, що спеціальна перевірка проведена. Але водночас визнає, що перевірки конфлікту інтересів не було, інформація про статус потерпілого не перевірялась, антикорупційний аналіз не здійснювався [Документ 1], [Документ. 4]. Виникає логічне запитання: що саме перевіряла ця «спеціальна перевірка»? Чи включала вона запит до НАЗК щодо наявності висновків стосовно Кисельова М.Є.? Чи включала перевірку Єдиного реєстру досудових розслідувань?
При цьому Мін'юст відмовив у наданні інформації про результати спеціальної перевірки, пославшись на її конфіденційний характер згідно з частиною третьою статті 58 Закону «Про запобігання корупції» [Документ. 4]. Це формально правомірно, але залишає принципове запитання без відповіді: чи було під час спеціальної перевірки встановлено факт наявності висновку НАЗК від 08 листопада 2024 року?
Якщо було — то призначення здійснено з усвідомленням цього факту. Якщо не було — то спеціальна перевірка не виконала своєї функції.
Чому це має значення для кожного?
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України — це не рядова адміністративна установа. Це одна з ключових державних експертних інституцій, висновки якої використовуються судами, органами досудового розслідування, прокуратурою, Національним антикорупційним бюро, Державним бюро розслідувань, Національною поліцією та іншими державними органами.
Експертний висновок КНДІСЕ може стати вирішальним доказом у кримінальному провадженні. Він може визначити, чи буде людина засуджена або виправдана. Він може вплинути на результат цивільного спору, встановити причину смерті, визначити автентичність документа, ідентифікувати особу.
Тому вимоги до керівника такої установи не можуть обмежуватися формальними кваліфікаційними критеріями. Директор КНДІСЕ повинен бути бездоганним з точки зору доброчесності, незалежності та відсутності будь-яких обставин, які могли б поставити під сумнів об'єктивність експертної діяльності.
Коли на чолі такої установи опиняється особа, щодо якої антикорупційний орган зафіксував ознаки кримінального правопорушення і яка при цьому може мати статус потерпілого у провадженні, де ця ж установа проводила експертизи, — це не кадрова помилка. Це системна загроза довірі до правосуддя.
Будь-який адвокат у будь-якому кримінальному провадженні, де фігурує експертний висновок КНДІСЕ, виданий після лютого 2025 року, тепер має підстави ставити питання щодо незалежності та неупередженості установи. Це не теоретичний ризик — це процесуальна реальність.
Ланка, що мовчить: Національна поліція
НАЗК направило матеріали щодо Кисельова М.Є. до органів Національної поліції для вжиття заходів реагування [Документ 6].
Відповідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий або прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Станом на момент підготовки цієї статті немає підтвердженої інформації про те, що відомості щодо Кисельова М.Є. були внесені до ЄРДР.
26 травня 2026 року до Міністра внутрішніх справ України Ігоря Клименка направлено запит на інформацію з проханням повідомити: чи надходив висновок НАЗК до системи МВС, чи зареєстрований він, чи внесені відомості до ЄРДР, яке процесуальне рішення прийнято [Документ 7]. Відповідь на цей запит очікується.
Якщо виявиться, що висновок НАЗК від листопада 2024 року було отримано Національною поліцією, але відомості до ЄРДР не внесені і кримінальне провадження не розпочато — це матиме власні правові наслідки для посадових осіб, які приймали таке рішення або допустили бездіяльність.
Але навіть без остаточної відповіді МВС сама послідовність подій є промовистою: НАЗК виявляє — направляє — тиша. І під час цієї тиші відбувається призначення.
Контекст, який не можна ігнорувати
Аналіз кар'єрної траєкторії Кисельова М.Є. ставить низку додаткових запитань, які потребують окремої перевірки.
До 2017 року Кисельов М.Є. працював у банківській сфері, зокрема в АТ «Укрсоцбанк» та АБ «Укргазбанк», де обіймав посаду начальника департаменту проблемних кредитів.
З липня 2017 року по жовтень 2019 року — період без підтвердженої офіційної трудової діяльності. Відсутні публічні відомості про здійснення ним у цей час адвокатської, наукової чи іншої професійної діяльності, яка могла б обґрунтувати подальше стрімке кар'єрне зростання.
У жовтні 2019 року Кисельов М.Є. без відкритого конкурсу очолює Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
30 червня 2020 року — менш ніж через рік після початку роботи в Мін'юсті — отримує почесне звання «Заслужений юрист України». З метою з'ясування підстав присвоєння цього звання направлено запити до Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України [Документ 9] та Міністерства юстиції [Документ 8].
28 квітня 2021 року, перебуваючи на державній службі, Кисельов М.Є. захищає дисертацію та здобуває науковий ступінь доктора філософії у галузі права за спеціальністю 081 «Право» на тему «Адміністративно-правове регулювання діяльності приватних виконавців». Тема дисертації безпосередньо пов'язана зі сферою його службових повноважень. З метою перевірки обставин навчання, захисту та академічної доброчесності направлено запит до ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» [Документ 11].
Кожен із цих епізодів окремо може мати цілком законне пояснення. Але в сукупності вони формують картину, яка потребує відповідей, а не мовчання.
Запитання до НАЗК: чи попередили Мін'юст?
Одним із центральних невирішених питань залишається: чи було Міністерство юстиції поінформоване про результати перевірки НАЗК до моменту прийняття кадрового рішення?
Мін'юст стверджує, що інформація про конфлікт інтересів та висновки НАЗК до нього не надходила [Документ 1], [Документ 3]. Але це лише одна сторона.
28 травня 2026 року до НАЗК направлено запит з проханням повідомити: чи направляло Агентство матеріали перевірки до правоохоронних органів, чи надходила інформація про внесення відомостей до ЄРДР, чи повідомляло НАЗК Міністерство юстиції або його посадових осіб про результати перевірки, чи повідомлялось про них Віце-прем'єр-міністра Ольгу Стефанішину, чи здійснювався контроль виконання направлених матеріалів [Документ 10].
Відповідь на цей запит визначить наступну розвилку:
Якщо НАЗК повідомляло Мін'юст, а Мін'юст стверджує, що не отримував — хтось з них каже неправду.
Якщо НАЗК не повідомляло Мін'юст — виникає запитання про ефективність самого Агентства: яка мета виявлення порушення, якщо відомчий орган управління не інформується і продовжує приймати кадрові рішення всліпу?
Якщо НАЗК повідомляло, і Мін'юст знав, але призначення все одно відбулось — це вже інший рівень правової оцінки.
Тест, який Україна не пройшла
Повернімося до початкового запитання: чи працює антикорупційна інфраструктура?
Ланцюг, який мав спрацювати, виглядає так: НАЗК виявляє порушення → направляє до Нацполіції → Нацполіція вносить до ЄРДР → розпочинається розслідування → орган управління (Мін'юст) враховує інформацію при кадрових рішеннях → особа з ознаками правопорушення не отримує нову посаду.
За даними, отриманими на підставі офіційних відповідей, фактичний ланцюг виглядає інакше: НАЗК виявляє порушення → направляє до Нацполіції → (тиша) → Мін'юст не перевіряє → не проводить антикорупційний аналіз → не перевіряє конфлікт інтересів → призначає фігуранта висновку НАЗК на вищу посаду → ця посада — керівник установи, яка виробляє докази для правосуддя.
Кожна ланка після НАЗК не спрацювала. Не одна — кожна.
Це не збіг і не виняток. Це системний збій, який ставить під сумнів не стільки доброчесність окремої особи, скільки здатність держави реагувати на сигнали власної антикорупційної системи.
Україна звітує перед Європейською комісією про функціонування антикорупційних інституцій як одну з ключових умов переговорного процесу щодо членства в ЄС. Випадок Кисельова — це не абстрактний індикатор. Це конкретний, документально підтверджений приклад, де весь ланцюг запобігання корупції — від виявлення до кадрового рішення — виявився нефункціональним.
Висновок
Антикорупційна система — це не окрема інституція. Це ланцюг, де кожна ланка має значення. НАЗК може бездоганно проводити перевірки. Але якщо Національна поліція не реагує на висновки, якщо Міністерство юстиції не перевіряє конфлікт інтересів перед призначенням, якщо кандидат на посаду не повідомляє про обставини, що створюють конфлікт, — система є декорацією.
Ціна цієї декорації — не абстрактна. Вона вимірюється довірою до кожного експертного висновку, виданого Київським НДІ судових експертиз з лютого 2025 року. Вона вимірюється сумнівами, які тепер може висловити будь-який учасник судового процесу щодо незалежності установи. Вона вимірюється репутацією України як держави, що спроможна забезпечити верховенство права.
Ця стаття не є вироком. Це запрошення до відповіді.
Відповіді очікуються від Національної поліції, НАЗК, Міністерства юстиції, Комісії державних нагород та університету. Публікація результатів — за кожною з відповідей — буде продовженням цього тексту.
Антикорупційна інфраструктура або працює, або ні. Цей випадок дає можливість це перевірити. Не словами — документами.
Перелік документів
Усі документи отримані адвокатом Андрієм Циганковим у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» та доступні для самостійного ознайомлення.
Відповіді державних органів (отримані)
[Документ 1] Відповідь Міністерства юстиції України від 27.04.2026 № 58835/ПІ-Ц-1765/14.5 — щодо непроведення перевірки конфлікту інтересів; з копією наказу № 372/к про призначення. Підписант — державний секретар О. Буханевич.
[Документ 2] Відповідь Міністерства юстиції України від 29.04.2026 — з копією наказу № 372/к від 26.02.2025 про призначення Кисельова М.Є. директором КНДІСЕ. Підписант — державний секретар О. Буханевич.
[Документ 3] Відповідь Міністерства юстиції України від 28.04.2026 № 60107/ПІ-Ц-1849/14.5 — щодо непроведення перевірки конфлікту інтересів та ненадходження інформації про статус потерпілого. Підписант — державний секретар О. Буханевич.
[Документ. 4] Відповідь Міністерства юстиції України від 06.05.2026 № 65256/ПІ-Ц-1906/14.5 — розгорнута відповідь щодо процедури призначення: відсутність конкурсу, наказ № 10/к від 01.01.2025 про призначення в.о., лист до КМДА № 26730/14.5/9-25 від 21.02.2025, наказ № 372/к від 26.02.2025, відсутність повідомлення про конфлікт інтересів, непроведення службової перевірки. Підписант — державний секретар О. Буханевич.
[Документ 4.1] Додаток до Док. 4 — лист-погодження Київського міського голови В. Кличка від 26.02.2025 № 001-01-193 про погодження призначення «за умови проведення спеціальної перевірки».
[Документ 4.2] Додаток до Док. 4 — рахунок Мін'юсту № 166 від 06.05.2026 на відшкодування витрат на копіювання документів.
[Документ 5] Додаткова відповідь Міністерства юстиції України від 07.05.2026 — з копією Контракту № 4/2025 з директором КНДІСЕ від 26.02.2025 (надано після оплати рахунку). Підписант — державний секретар О. Буханевич.
[Документ 6] Відповідь Національного агентства з питань запобігання корупції від 19.05.2026 № 204-01/34889-26 — про складення довідки № 586/24 від 08.11.2024 за результатами перевірки декларації за 2023 рік, встановлення ознак правопорушення за ст. 366-2 КК України та направлення обґрунтованого висновку до Національної поліції. Підписант — заступник керівника управління Д. Бітюков.
Запити, відповіді на які очікуються
[Документ 7] Запит до Міністра внутрішніх справ України І. Клименка від 26.05.2026 — щодо надходження висновку НАЗК до системи МВС, його реєстрації, внесення відомостей до ЄРДР та прийнятих процесуальних рішень.
[Документ 8] Запит до Міністерства юстиції України від 28.05.2026 — щодо обставин ініціювання присвоєння Кисельову М.Є. почесного звання «Заслужений юрист України».
[Документ 9] Запит до Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України від 28.05.2026 — щодо підстав присвоєння звання «Заслужений юрист України».
[Документ 10] Запит до Національного агентства з питань запобігання корупції від 28.05.2026 — щодо направлення матеріалів до правоохоронних органів, інформування Мін'юсту та Віце-прем'єра О. Стефанішиної, контролю виконання.
[Документ 11] Запит до ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» від 29.05.2026 — щодо обставин навчання, захисту дисертації, перевірки на академічний плагіат та можливості суміщення наукової діяльності з державною службою.
Матеріал підготовлено на основі офіційних документів, наданих адвокатом Андрієм Циганковим.
