Пем Бонді розпустила команду Мін'юсту, яка повертала вкрадені диктаторами мільярди

17 січня 2025 року Міністерство юстиції США повідомило, що повернуло ще $20 млн, виведених із малайзійського державного фонду 1MDB. Для справи, яка тягнеться з 2016 року, це була рядова новина. До того часу американські прокурори через 43 окремі позови вже заарештували і допомогли повернути $1,7 млрд. Менш ніж через три тижні команди, яка вела цю справу, не стало.

5 лютого, у перший день на посаді, генеральна прокурорка Пем Бонді підписала меморандум про "повне знищення картелів і транснаціональних злочинних організацій". Серед іншого в ньому був пункт про розпуск трьох підрозділів: Task Force KleptoCapture, створеної у 2022 році для полювання на активи російських олігархів, клептократичної команди Мін'юсту та Ініціативи з повернення активів клептократів. Прокурорів повернули на попередні посади, ресурси віддали на боротьбу з картелями.

Рішення про KleptoCapture одразу потрапило в заголовки, бо стосувалося Росії. Доля клептократичної команди привернула значно менше уваги. Тим часом саме вона 15 років виконувала роботу, якої у світі не робив ніхто інший.

Чому це могли тільки американці

Пояснення тут просте і технічне. Світова торгівля і світові заощадження рахуються в доларах, а кожен доларовий переказ проходить через американський банк-кореспондент. Навіть якщо гроші йдуть із Женеви до Сінгапуру, вони на мить торкаються американської фінансової системи. Отже, саме американський суд мав підставу цікавитися походженням грошей, які ніколи не бували в США.

Ініціатива, запущена у 2010 році за генпрокурора Еріка Голдера, перетворила цю можливість на систему. Американський закон про відмивання грошей визнає "незаконною діяльністю" і злочин проти іноземної держави, пов'язаний із хабарництвом або розкраданням публічних коштів. Тобто чиновник, який краде вдома, порушує закон своєї країни. Але коли він купує на вкрадене майно дорожче за $10 000 або проганяє гроші через американський банк, щоб приховати їхнє походження, він порушує вже закон США.

Лишалася очевидна перешкода. Чинного главу держави захищає імунітет, а чинного віцепрезидента ніхто не видасть. Тому команда працювала переважно через цивільну конфіскацію: позов подається не проти людини, а проти майна. Власник може сидіти у своєму палаці, але його будинок у Каліфорнії лишається під американською юрисдикцією.

Так була побудована справа Теодоріна Нгеми Обіанга, сина президента Екваторіальної Гвінеї, який керує країною з 1979 року. На посаді міністра лісового господарства із зарплатою менше $100 000 на рік Обіанг за десять років витратив понад $300 млн на чотирьох континентах. У США він купив маєток у Малібу за $30 млн, літак за $38 млн, два десятки спорткарів і колекцію речей Майкла Джексона. Гроші, за версією прокурорів, надходили від лісозаготівельних компаній, які платили міністрові особисто, і від завищених державних контрактів. У 2014 році Обіанг погодився віддати майже $30 млн активів. $19,3 млн із них США згодом передали ООН, і за ці гроші країна, де 70% населення живе в бідності, отримала 1,2 млн доз вакцин від коронавірусу.

Далі були $630 млн нігерійського диктатора Сані Абачі і $850 млн на рахунках, пов'язаних із Гульнарою Карімовою, донькою першого президента Узбекистану. Найбільшою стала справа 1MDB: з фонду у 2009-2015 роках вивели понад $4,5 млрд, частину з них витратили на нерухомість у Беверлі-Гіллз і Нью-Йорку, суперяхту, картини Моне і Ван Гога. Розслідування зачепило і Goldman Sachs, який визнав провину і погодився заплатити понад $2,9 млрд. За підрахунком сенатора Шелдона Вайтгауса, до кінця 2023 року ініціатива повернула понад $1,7 млрд.

Картелі як пояснення

Офіційне обґрунтування розпуску виглядає логічно лише доти, доки не подивитися на справи, які вела команда. Алексіс Лоеб, яка у 2013-2015 роках працювала в ініціативі, у розборі для Lawfare пише, що не пам'ятає жодної справи, пов'язаної з наркокартелями. Обіанг, Абача, Карімова і 1MDB до картелів відношення не мали. Отже, після переорієнтації під мандат потрапляє хіба що чиновник, який узяв хабар саме від картелю. Правитель, який просто краде з бюджету, з поля зору зникає.

Приблизно тоді ж адміністрація поставила на паузу застосування Закону про іноземні корупційні практики, за яким США десятиліттями карали компанії за хабарі за кордоном. У підсумку американська система майже одночасно перестала переслідувати обидві сторони корупційної угоди: і того, хто дає хабар, і того, хто його бере.

Формально справи клептократів можуть вести звичайні федеральні прокуратури. На практиці це малоймовірно. Щоб довести крадіжку в Екваторіальній Гвінеї, треба розібратися в її законах, отримати докази через договори про правову допомогу, простежити гроші через ланцюжки офшорів і знайти свідків, які не бояться помсти. Команда мала для цього окрему групу агентів ФБР, судових бухгалтерів і прокурорів, які роками займалися лише такими справами. Місцеві прокуратури, як зауважує Лоеб, отримують інші пріоритети: картелі та міграцію.

Що змінилося

Найважливіше в цьому рішенні не кадрові переміщення. Роками долар був привабливий не тільки розміром американської економіки. За ним стояло правило, однакове для всіх: гроші в цій системі відповідають за своє походження, хоч би кому вони належали. Саме на такому правилі тримаються багаті країни, і саме воно відрізняє їх від тих, де закон діє для всіх, крім своїх. Клептократична команда була невеликим, але дуже наочним способом це правило застосовувати.

Тепер правило стало вибірковим. Гроші картелів цікавлять Вашингтон. Гроші правителів, які грабують власні країни, більше ні. Для центру світової фінансової системи це тривожний симптом: він дедалі менше встановлює правила і дедалі більше заробляє на тому, що в нього можна тримати капітал без зайвих запитань.

Причому заробляють на цьому цілком конкретні люди. Юристи, банки, реєстратори компаній і девелопери отримують гонорари за обслуговування вкраденого. Лоеб нагадує дослідження New York Times про те, як анонімні компанії змінили ринок нерухомості Нью-Йорка, і саме тому команда переслідувала також американських посередників. Витрати лягають на інших: на жителів Екваторіальної Гвінеї, Малайзії, Нігерії. А зрештою і на самі США, бо пограбовані суспільства, за словами Лоеб, шукають підтримки в тих, хто відкрито протистоїть Америці.

Сенатор Вайтгаус уже 28 лютого 2025 року попросив Бонді переглянути рішення. Про відновлення команди відтоді не оголошували. А в тому самому січневому повідомленні про $20 млн Мін'юст писав, що продовжує судитися за інші активи, пов'язані з 1MDB. Хто тепер доводитиме ці позови до кінця, в міністерстві не пояснили.