“Фестиваль «Ген-код української жінки» є унікальним освітнім проектом, що поєднує і відкриває широкому загалу багатогранність нашого культурного та історичного спадку

Кожна українська жінка знає, що визначальними й унікальними рисами кожного окремого етносу окрім його рідної мови, житла, національного фольклору, кухні є найвиразніша візуальна складова – вбрання. 

З давніх-давен вбрання (зовнішня оболонка) єдналось із внутрішньою сутністю людини, стаючи показником духовної якості, духовно-суспільної й соціальної приналежності. Народне вбрання є важливим джерелом вивчення історії та культури нашого народу. У сучасному світі національний одяг служить знаком свідомої національної самоідентифікації, тобто є виразом патріотичних почуттів. Тому будь-яка діяльність пов’язана з відродженням народного костюму і включенням його елементів, використання технік, колористики, геометрії, символів в оздобленні сучасного одягу дуже важлива. 

Основною складовою частиною жіночого традиційного вбрання є сорочка. Її вважали ніби двійником людини, що її носить. Приписували їй чарівну силу, тому навколо неї утворилась ціла низка повір’їв, звичаїв, обрядів. Характерною ознакою українських сорочок є білий колір. Для жінок вона була водночас натільним і верхнім одягом. Сорочки виготовляли з домотканого лляного або конопляного полотна. Домінуюче значення в оздобленні сорочки мало орнаментування рукава. Улюбленим і поширеним орнаментом була ламана «гілка», «ламане гілля», «млинки», «ключі», «орли», «дубці», «вазонки», «гарбузове, дубове листя», «виноград», «кленовий лист», «гречечка», «гвоздики», скісні, рясні, спарені, уквітчані хрести, квітчасті ромби, восьмикутна квітка чи зірка. 

Восьмикутник, є характерним і для народної орнаментики. Загалом, цей символ зустрічається у кожному напрямку народного мистецтва – в українських писанках, українській вишивці, народному різьбленні, витинанці тощо. 

З архаїчних культур і старожитностей зберігають пам'ять про цей символ. Восьмикутні знаки зображені на давньоруських медальйонах княжої влади. Чимало восьмикутник зірок можна побачити на стелях та стінах розкішних палаців української знаті минулого, – Вишневецьких, Ґрохольських тощо. Святилище Перуна в Києві було оточене вісьмома кострищами, розташованими за напрямками чотирьох основних сторін горизонту і чотирьох проміжних. Восьмипроменевим був і культовий індоєвропейський символ дощу – «громовик». Здавна саме восьмикутна зірка, звана предками Алатир (від др.іран. al-atar – «біл-горюч»), була головним символом різдвяно-колядницьких містерій в Україні. 

Зупинимось саме на цьому символі – восьмикутна зірка.  

Якщо зібрати всі трактування цього символу воєдино, можна виокремити спільну рису – символ зародження життя. В Українській культурі її називають Зіркою Матері. Восьмикутна зірка в геометричних візерунках завжди є центральною домінантою - як матерія жіночої сутності є основою зародження всього живого у світі. Будучи ще й знаком духовного переродження, вона символізує шлях душі у процесі земного життя людини. 

Разом з тим ці зірки означають проникнення Духа в Матерію, уособлюють гармонію між духовним і матеріальним світом. Та символізують втілення Божого замислу на Землі. 

Сила традиції витримала перевірку часом, відібрала й зберегла ті орнаменти, які оберігають душу і тіло, тому вони й дійшли до ХХІ століття.  

Саме цю зірку ми можемо побачити у вбранні різних регіонів України, які представлені сьогодні. Це: Сіверщина (Чернігівщина), Полтавщина, Хмельниччина, Верховинський комплект традиційного одягу та правобережна Черкащина.

Сьогодні ми спостерігаємо переосмислення культурних традицій, коли окремий предмет, або окремий елемент оздоблення ужиткової речі, одягу стає джерелом натхнення у пізнанні і осмисленні нашого міцного зв’язку з пращурами. Та може стати дорогоцінною пам'яткою, що єднає недосяжну минувшину з нинішнім днем, час і простір, перетворюючи на єдиний духовний вимір, наповнюючи нас силою нашої праматері!