🔍 Міф про "російські" казки Пушкіна — основа фейку про "Третій Рим"
Справжній епос не створюється на наказ. Але Московія, яка прагнула стати імперією, почала саме з фальсифікацій. Із моменту відмови від Флорентійської унії 1439 року Москва пішла шляхом побудови ідеології із темряви — не маючи ані мови, ані культури, ані народних легенд.
🧾 У 19 столітті з’ясувалося, що у "великої" нації — жодної власної казки, жодної билини, жодного літературного епосу. Саме тому на державному рівні було поставлене завдання: створити казки — і зробити їх "російськими".
Цю задачу і виконав Олександр Пушкін, якого сам Пушкін (!) називав літературою "ничтожной", визнаючи, що всі джерела — візантійські, татарські, слов’янські або ж західноєвропейські. І він мав рацію:
📌 «Руслан і Людмила» — синтез тюркських ("Руслан", "Рустем", "Аслан" — тюрк. «лев»), фінських, слов’янських і європейських міфів. Лукомор’я — вигаданий простір, неіснуюча "угорська" прабатьківщина. Сюжет — похідна від «1000 і однієї ночі» + рицарські романи + тюркський епос.
📌 «Цар Салтан» — переписана тюркська легенда. Імена (Гвідон, Салтан) — калька з західного роману про Бово д’Антона. Сюжет — майже дослівний з узбекських, каракалпацьких, таджицьких казок.
📌 «Золотий півник» — плагіат із Вашингтона Ірвінга («Легенда про арабського астролога»), з доданою "Шамаханською царицею", яку Пушкін почув у степах Оренбургу.
📌 «Єруслан Лазаревич» — просто Рустам із «Шахнаме», через тюркське "Арслан".
Пушкін не був шахраєм. Він виконав замовлення імперії: створити "народ", якого не існувало, зібравши уламки чужих міфів, вплівши їх у ритмічну структуру віршованої казки. Так почався фейк про "русскую народность", що тримається досі.
📚 Цей симулякр працював. Замість історії — Пушкін. Замість традиції — компілят. Замість народу — міф.
💬 Француз Астольф де Кюстін писав: «Поскреби русского — найдешь татарина». Сьогодні додамо: послухай "русскую" казку — і знайдеш каракалпацьку, узбецьку чи французьку.
І питання до нас: невже й далі світ має терпіти агресивну ідеологію, побудовану на фейках, запозиченнях і насильстві над культурною правдою?
