⚖️ Суд відпустив Сергія Тищенка — фігуранта справи “нафтопродуктів Курченка”

У серпні 2025 року суд несподівано відпустив бізнесмена Сергія Тищенка з-під варти. Фігурант гучної справи “нафтопродуктів Курченка”, яка принесла його оточенню майже мільярд гривень, отримав пом’якшений запобіжний захід – особисте зобов’язання. Це рішення викликало обурення в експертному середовищі: підозрюваний у масштабних економічних злочинах, зв’язках із проросійськими політиками та підсанкційними бізнесменами, тепер має свободу пересування.

Схема “нафтопродуктів Курченка”

У 2014 році Україна конфіскувала 97 тис. тонн нафтопродуктів, що належали олігарху-втікачу Сергію Курченку. Замість наповнення бюджету ці ресурси стали джерелом збагачення групи навколо екснардепа Сергія Пашинського та бізнесмена Сергія Тищенка.

Ключовим виконавцем схеми було держпідприємство “Укртранснафтопродукт”, очолюване Володимиром Гавриловим. Слідство встановило, що Гаврилов фактично діяв у приміщеннях та під контролем бізнес-групи Тищенка “Фактор”.

Як працювала схема:

• Нафтопродукти за рішенням суду передали державному підприємству.

• Далі вони були реалізовані приватній структурі “Укройлпродукт”, підконтрольній Тищенку.

• Держава надала “знижку” у понад 250 млн грн.

• Лише частина обіцяних коштів надійшла у бюджет, понад 400 млн грн залишилися непогашеними.

Ключовим інструментом виведення грошей став банк Тищенка “Фортуна Банк”, який після низки операцій був ліквідований, залишивши мільярдні борги вкладникам.

Родинні та політичні зв’язки

Тищенко і Пашинський знайомі ще з юності. Саме завдяки політичному покровительству “Народного фронту” схеми були прикриті. Важливу роль відіграла й колишня дружина бізнесмена — Олена Тищенко, яка у 2014–2015 роках працювала в Адміністрації президента та МВС на посадах, пов’язаних із “поверненням активів Януковича”.

Того ж періоду журналісти зафіксували, що Тищенки володіли елітною нерухомістю у Великобританії та Франції. У 2020 році британські суди арештували активи подружжя на суму 65 млн фунтів, а у 2024 році маєток у Сурреї було продано для покриття боргів.

Співпраця з росіянином Ігорем Наумцем

Навіть перебуваючи в СІЗО, Тищенко продовжував бізнес-операції. Журналісти зафіксували його співпрацю з підсанкційним росіянином Ігорем Наумцем, власником холдингу “Юнігран”, що фінансував окупаційну владу в Криму та на Донбасі.

Через кіпрські компанії Наумця до наглядової ради АТ “Коростенський кар’єр” було введено брата та племінника Сергія Тищенка. Таким чином, сім’я бізнесмена забезпечила російському олігарху контроль над українським підприємством.

Рейдерство, секта “АллатРа” і політичний дах

Розслідувачі вказують, що на Житомирщині схеми Тищенка підтримував мер Коростеня Володимир Москаленко. Окрім особистої дружби, їх об’єднувала участь у проросійській секті “АллатРа”, діяльність якої СБУ у 2023 році визнала підривною.

Таким чином, бізнес-угоди, російські активи та псевдорелігійна пропаганда утворили спільне середовище впливу.

Переписування активів і “Житомирські ласощі”

Ще одна особливість бізнес-моделі Тищенка — оформлення компаній на родичів. Більшість структур групи “Фактор” тепер записані на його матір Мотрону Тищенко, яка володіє контрольними пакетами у ТОВ “ТІС-КОМПАНІ” та “Житомирських ласощах”.

Попри банкрутства і кримінальні провадження, у 2023 році доходи пов’язаних компаній стрімко зросли — з нульових показників до 575 млн грн.

Держзрада під прикриттям бізнесу?

Особливу увагу викликає Коростенський “ХІММАШ”, який через посередників постачав обладнання для нафтозаводів Іраку. У свою чергу, іракські компанії переправляли паливо в Іран — на виробництва, що виготовляють дрони-камікадзе “Шахед”.

Таким чином, українські компанії, пов’язані з Тищенком, фактично постачали матеріали у ланцюг, який зрештою забезпечує зброєю Росію. Це вже не просто корупція — це питання державної зради.

Висновки

Сергій Тищенко — типовий представник бізнес-еліти часів гібридних схем, коли мільярдні активи держави опинялися у приватних руках через політичне прикриття. Його зв’язки із Сергієм Пашинським, підсанкційними росіянами та місцевими проросійськими політичними групами створюють небезпечний прецедент: людина з доведеною історією розкрадання та співпраці з ворогом сьогодні виходить на волю.

Те, що суд обрав для нього м’який запобіжний захід, виглядає не як правосуддя, а як черговий прояв олігархічно-кланової системи, де питання державної безпеки підміняються інтересами впливових груп.