940 мільйонів на папір. Як на Миколаївщині під час війни витрачають бюджет на проєкти, які ніхто не збирається будувати
За чотири роки повномасштабної війни бюджетники та комунальні підприємства Миколаївщини витратили на розробку архітектурних і інженерних проєктів майже 940 мільйонів гривень — пишуть Nikcenter та «Наші гроші». Майже половина найдорожчих із них так і лишилися папером у шухлядах чиновників. Жодного будівництва. Жодної відповідальності.
У 2023 році, коли Миколаїв регулярно обстрілювали, комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» оголосило тендер на проєктування нової теплотраси по вулиці Пограничній — 3,5 кілометри магістральних труб, через зношеність яких два великих мікрорайони щозими залишалися без тепла. Переможцем стало ТОВ «Нафтогазмонтаж» — за 3,5 мільйона гривень. Очікувана вартість самого будівництва за проєктом — 513 мільйонів.
У 2024 році комунальники навіть провели тендер на будівництво. Контракт на 487 мільйонів отримала «Група компаній «Автострада». Роботи не розпочалися жодного дня. Директор підприємства Микола Логвінов пояснив це відверто: «Нам ці торги були потрібні, щоб зрозуміти реальний бюджет».
Тобто замість замовити аналіз ринку, чиновники змусили бізнес готувати повноцінні тендерні пропозиції, а самі витратили 3,5 мільйона на документ, який тепер нікому не потрібен. Стару теплотрасу досі латають клаптиками. Пів мільярда на нову — в бюджеті не знайшлося.
Це не виняток. Nikcenter проаналізував 50 найдорожчих закупівель проєктно-кошторисної документації за 2022–2025 роки. 19 із 50 проєктів так і не перейшли до реалізації. За вартістю договорів це — 50,3 мільйона гривень із 109,3 мільйона, тобто 46% усіх витрат на проєктування. Реалізували лише кожен п'ятий проєкт.
Окремо — дюкер через річку Інгул. У січні 2026 року три мікрорайони Миколаєва з населенням близько 40 тисяч людей залишилися без води через аварію на трубі, прокладеній 40 років тому. Ще в 2023-му на проєкт нового дюкера без тендеру витратили 1,5 мільйона гривень. Підрядник на будівництво отримав 45 мільйонів — і зник разом із контрактом після скандалів. У вересні 2025-го той самий проєктант отримав ще 994 тисячі на «коригування» документації.
Після аварії воду відновили за два дні і за мільйон гривень — протягнувши нову поліетиленову трубу в старій сталевій. Підрядник Олександр Жак написав у Facebook, що гарантійний термін нової труби — 50 років за ДСТУ, розрахунковий — 100. «Думаю, що більше на цей дюкер в нашій ситуації витрачати кошти не потрібно», — підсумував він.
Дешевше, ніж проєктування. Удвічі.
За цими витратами стоять конкретні люди і конкретні зв'язки. Беззаперечним лідером ринку архітектурних послуг на Миколаївщині під час війни виявився Олексій Земляний — через три підконтрольні компанії («Архітектурне бюро Хвиля-89», «АКС ПРОЕКТ» та «Конкорд Проект») він зібрав замовлень на понад 57 мільйонів гривень. 79 контрактів — і лише один раз відкриті торги. Решта — рішеннями чиновників, без електронної системи. Земляний при цьому входив до складу робочої групи з розробки програми відновлення Миколаївської області. Конфлікту інтересів тут, очевидно, ніхто не помітив.
Окремою перлиною виглядає кар'єра ФОП Ірина Пудла. У листопаді 2024 року вона зареєструвала підприємство. До того — шість років у центрі зайнятості на посаді заступника директора. Вже за рік без жодного тендеру отримала від департаменту містобудування серію контрактів на 15 мільйонів гривень.
Ще одна компанія — ТОВ «АРХБУД» із Первомайська — заснована у вересні 2023 року зі статутним капіталом 1000 гривень. За два роки зібрала майже 15 мільйонів держзамовлень у двох районах. Засновник компанії, за збігом обставин, є чоловіком члена військово-лікарської комісії місцевого РТЦК.
Конкуренції на ринку фактично немає. З понад 8,5 тисячі закупівель за чотири роки більше одного учасника брали участь лише у 200 випадках — 2,3% від загального числа.
На тлі хронічного дефіциту оборонного бюджету, волонтерських зборів і постійних розмов про нестачу коштів — сотні мільйонів гривень осідають у проєктах, яким призначено пилитися в шухлядах. Система працює злагоджено: чиновники замовляють, «свої» підрядники виконують, гроші витрачені, папери підписані. Будівництва немає. Але є наступний бюджетний рік — і нові проєкти.
