Америка у двох тінях: Джордж Сорос і Пітер Тіль як архітектори метаполітики

У політичній уяві ХХІ століття Джордж Сорос став символом глобалізму, ліберальної демократії та прозахідної експансії цінностей. Його обожнюють на ліво-ліберальному фланзі й демонізують на правому. Але якщо визнати, що політика вже давно не вирішується лише на виборах, а формується через кадри, структури, наративи — постає запитання:

А хто "Сорос" у таборі республіканців?

Відповідь на це запитання — Пітер Тіль. Кремнієвий мільярдер, засновник Palantir і ранній інвестор Facebook, Тіль формує не менш амбітну альтернативу: не ліберально-гуманістичну, а техноелітарно-націоналістичну. Якщо Сорос працює над побудовою відкритих суспільств, то Тіль — над побудовою закритих держав для "обраних".

Джордж Сорос: Глобаліст з людським обличчям

Через Open Society Foundations Сорос:

• фінансує прокурорів, орієнтованих на реформу кримінального правосуддя;

• підтримує ЛГБТ-рухи, меншин, правозахисників;

• впливає на політику Східної Європи, зокрема України;

• підтримує аналітичні центри, студентські програми, медіа.

Для демократів Сорос — меценат.
Для республіканців — головний ляльковод постліберальної імперії.

Пітер Тіль: Технонаціоналіст у хрестовому поході

Через Thiel Capital і Palantir:

• фінансує антиwoke-кампанії та правих кандидатів (J.D. Vance, Masters);

• формує паралельну судову еліту через союз із Federalist Society;

• просуває наратив про "кінець демократії як форми";

• підтримує корпоративний суверенітет — бізнес як держава.

Для республіканців Тіль — герой і стратег нового консерватизму.
Для демократів — антиутопіст і корпоративний фашист у піджаку.

Світ як двополярна інфраструктура

Сорос і Тіль не просто підтримують різні партії. Вони формують альтернативні архітектури реальності:

• через юристів і суддів,

• через технології та безпекові компанії,

• через ЗМІ, освітні програми й think-tank'и,

• через правосуддя й силовий апарат.

Обидва мислять не виборами, а десятиліттями.

Чому це небезпечно?

Бо демократія перетворюється на фасад у грі гігантських "мозкових центрів". Де простий виборець — лише пішак у розстановці:

• Сорос дає гуманізм, але позбавлений національної відповідальності.

• Тіль дає ідентичність, але без емпатії й демократії.

Ідеальний світ — не між ними. А після них.

"Америка у двох тінях" — це не фігура мови. Це реальність, у якій вибори стали ритуалом, а справжня влада давно вийшла за межі виборчої дільниці.

Хочете знати, що буде завтра? Не слухайте партії. Дивіться на фонди.