Анатомія сучасного імперіалізму: коли вороги мають спільний діагноз

Три імперії в одній точці координат

Графік FT з аналізом World Values Survey демонструє дивовижну закономірність: Росія, Туреччина та американські праві опинилися в одному кластері – максимально консервативні цінності плюс скептицизм до міжнародного співробітництва. Це не збіг, а симптом однієї хвороби – імперського мислення.

Усі троє об'єднані прагненням до домінування, але саме це робить їх непримиренними ворогами. Імперія за визначенням не може ділити світ – вона прагне його підкорити. Путін мріє про "русскій мір", Ердоган про неоосманську сферу впливу, американські ультраконсерватори про однополярний світ під егідою США. Їх обєднує спільне прагнення – це спільність хижаків, які борються за одну здобич.

Китай: слон серед хижаків

Окремо на графіку розташований Китай. Він також консервативний і скептичний до кооперації, але його позиція фундаментально інша. Китай – це слон, а не хижак. Він не прагне нав'язати світу свою модель, не веде релігійних чи ідеологічних воєн, не будує імперії в класичному розумінні.

Китай хоче економічного домінування, ринків, ресурсів – але не душ і не територій. Він торгує, а не завойовує. Саме тому Китай стає об'єктом боротьби, а не її суб'єктом.

Європейська надія

Вражає розрив між американськими та європейськими правими. Британські консерватори залишаються в межах розумного – вони за національні інтереси, але не проти міжнародного порядку. Є шанс, що німецькі та італійські праві наздоженуть цю зрілість, попри їхній дрейф вниз по шкалі.

Європа пам'ятає, що означають імперські війни на своїй території. Ця історична пам'ять – вакцина проти найгірших форм соціалізму.

Війна за Китай

А тепер головне: поточна глобальна конфронтація – це боротьба за те, на чиєму боці буде Китай.

Росія і США воюють за те, щоб втягнути Китай у протистояння на своєму боці, зробити його своїм союзником у руйнуванні ліберального порядку. Путін продає газ за юані, Трамп лякає Сі Цзіньпіна торговими війнами – обидва штовхають Китай до вибору.

Ліберальні демократії (лівий верхній кластер графіка) борються за протилежне: щоб Китай залишався нейтральним, інтегрованим у світову економіку, зацікавленим у стабільності. Поки Китай – слон, а не хижак, світ має шанс уникнути нової холодної війни.

Висновок: діагноз і прогноз

Графік показує не просто розбіжності в цінностях, а три різні моделі майбутнього:

1. Імперська модель (Росія, Туреччина, США) – світ як поле битви за домінування
2. Китайська модель – економічний прагматизм без ідеологічного месіанства
3. Кооперативна модель (європейські ліві та центр) – багатополярність через інститути

Трагедія в тому, що дві імперії вже воюють – одна відкрито (Росія в Україні), інша через дестабілізацію та розрив альянсів. Питання не в тому, хто переможе, а в тому, чи встигне світ зупинити їх до того, як вони змусять Китай обрати сторону.

На графіку видно не геополітику – видно психологію влади. І найстрашніше, що хворі на імперіалізм не знають, що хворі.