Андрій Гінкул: другий організатор виставки в Капітанівці - від енергоаудиту до дронів

Коли генеральний прокурор повідомив про затримання головного організатора виставки "Критично захищено", країна почула одне прізвище - Василь Гончарук, голова асоціації "Армада". Але асоціація, як і будь-яка порядна конструкція, має не одну несучу стіну. Другою є виконавчий директор "Армади" Андрій Гінкул, 1975 року народження. І його біографія робить із цієї історії не прикрий інцидент, а систему.

Дві кар'єри, які зійшлися на полігоні

Почнімо з того, що обидва організатори виставки зброї - вихідці з одного середовища, і середовище це не має жодного стосунку ані до оборонної промисловості, ані до безпеки.

Василь Гончарук двадцять років займався жіночим футболом, дитячою футбольною академією, танцювальним клубом і громадськими організаціями "Наша Оболонь" та "Молодіжний центр комунікацій".

Андрій Гінкул - юрист і економіст, експерт з питань територіального та місцевого економічного розвитку і впровадження проектів енергозбереження. Голова правління "Центру реформ та місцевого розвитку", керівник Асоціації енергоаудиторів ЖКГ. Експерт і менеджер проектів Світового банку, програм міжнародної технічної допомоги, проектів ЄС TACIS, Європейського банку реконструкції та розвитку, USAID, CIDA і Програми розвитку ООН. У 2013-2015 роках керував проектами для Асоціації міст України та Асоціації енергетичних аудиторів, зокрема проектом USAID щодо сталого енергетичного розвитку українських міст. Помічник народного депутата. Автор блогів про те, як зробити енергоефективним ціле місто.

А тепер найцікавіше. У жовтні 2017 року наказом Міністерства юстиції було затверджено склад Громадської ради при Мін'юсті. Головою цієї ради став Андрій Гінкул від "Центру реформ та місцевого розвитку". Членом тієї ж ради був Василь Гончарук.

Тобто двоє людей, які через дев'ять років разом організують виставку озброєння з трьома сотнями учасників у чистому полі, познайомилися не в конструкторському бюро і не на фронті. Вони познайомилися в громадській раді при міністерстві. Один - футбольний функціонер, другий - енергоаудитор із грантовим портфелем. Класична пара з екосистеми, де головна компетенція - це вміння опинитися в потрібній кімнаті.

Що саме продавала "Армада"

Аби зрозуміти масштаб задуму, достатньо прочитати, що Гінкул розповідав за півтора місяця до трагедії. 5 червня 2026 року видання Mind опублікувало детальний матеріал Євгенії Підгайної про проект "Критично захищено" - той самий, під вивіскою якого й проводився захід у Капітанівці.

"Ми поринаємо в новий світ, у якому захист об'єктів - справа передусім їхніх власників", - пояснював суть проекту виконавчий директор "АРМАДИ" Андрій Гінкул. За його словами, проект спрямований на те, щоб сформувати системні умови для мережевого покриття території України групами захисту об'єктів, які мають бути сконцентровані майже в усіх громадах країни. Громад - 1467. Кожна може організувати щонайменше одну групу захисту. В асоціації сподівалися на стовідсоткове покриття території України.

Іншими словами, "Армада" будувала не виставку. Вона будувала ринок. Ринок приватної протиповітряної оборони, юридичною базою якого стала постанова Кабміну №1506 про експериментальний проект із залучення підприємств будь-якої форми власності до утворення груп ППО. Асоціація розробила покрокові інструкції, зразки заяв, перелік документів, схеми розташування пунктів управління, БпАК, РЛС і РЕБ. Виступала провідником між державою і бізнесом, який має платити.

Ціна питання, за оцінкою самого Гінкула, - кілька мільйонів гривень на одну вогневу групу, і це без урахування навчання операторів та обслуговування. Помножте на півтори тисячі громад і додайте підприємства. Отримаєте порядок цифр, заради яких проводять демонстраційні дні.

Окремою деталлю в тому ж матеріалі йшлося про те, що особи, залучені до груп ППО, згідно з постановою, не підлягають мобілізації. Ринок, який одночасно продає обладнання і бронювання, приречений на попит.

Виставка 24 липня була вітриною цього ринку. Учасників зібрали, продукцію привезли, засоби протиповітряної оборони мали демонструвати наживо. Не продемонстрували: балістика прилетіла раніше, ніж дійшли до цього пункту програми.

Питання про засновника

Є ще один сюжет, який поки що потребує офіційної перевірки, але замовчувати його неможливо. Про нього пише Володимир Бондаренко: за його даними, Андрій Гінкул заснував ТОВ "БРОКО УКРАЇНА" разом із громадянином росії Іллею Миколайовичем Сахаровим, зареєстрованим у Ленінградській області.

Наголошуємо: це твердження публічної особи, яке ми не могли самостійно верифікувати за відкритими реєстрами на момент публікації. Але саме тому воно й потребує не спростування в коментарях, а офіційної відповіді. Людина, яка розбудовує архітектуру приватної протиповітряної оборони всієї країни, отримує доступ до карти захисту 1467 громад: де стоять пункти управління, які засоби ураження закуплені, які об'єкти прикриті, а які ні. Питання про будь-які російські зв'язки такої людини - це не питання репутації. Це питання державної безпеки, і відповідати на нього має Служба безпеки України, а не журналісти.

Хто перевіряв тих, хто перевіряв усіх

Слідство обіцяє дати правову оцінку діям і бездіяльності посадовців Національної поліції, СБУ, органів державної влади, місцевого самоврядування та військового командування. Список правильний, але неповний. Бо поза ним залишається головне запитання цієї історії.

Хто і на якій підставі допустив, що приватна асоціація, створена у квітні 2025 року двома вихідцями з громадських рад, стала оператором національного проекту з розбудови приватної ППО? Хто перевіряв її засновників і керівників? Хто узгоджував, що структура з юридичною адресою на Банковій, 12 буде розповідати підприємствам країни, як і чим захищатися від російських ракет? І чи проходив бодай хтось із них ту саму спецперевірку, яку в Україні вимагають від кожного дрібного держслужбовця?

Судячи з того, що виставку на 300 людей вдалося провести взагалі без погоджень, відповідь очевидна: не перевіряв ніхто. Система, побудована на громадських радах, грантових проектах і взаємних рекомендаціях, працює за принципом внутрішньої довіри. Свій за свого ручається, і цього достатньо.

Ціна цієї довіри тепер відома з точністю до одиниці. Десять загиблих. Наймолодшому було дев'ятнадцять.