Чому в українців не з’являється Вождь?
Кожен народ має соціально провідну верству. Саме цю «верству активних та відповідальних» називають - Нацією. Це лише 5-7 % від загального населення Країни. Усі інші 95% відсотків населення - не є чимось гіршим за Націю, але відіграють «ноосферну частку» у загальному «поступу Людства». Фрезерувальник з Мукачева, не є гіршим чернівецького філософа, а «воїн пера» кращим «воїна орала». У кожного свій Шлях і усі вільні у його виборі. Лише ті хто приймають «відповідальність», починають належати до Нації…
Нація це не гучні/порожні слова, нація - «технологічний термін». Нація це не «уряд», або «тусовка кращих», а інструмент Духа. Саме Духу Роду - належить «модеруюча функція» по зростанню «конкретної Спільноти», та підготовки до «Переходу».
Жоден Дух – жодної Нації, не може вступати у конфлікт з Іншим. Бо у загальному доданку: Духи Націй складають Дух Людської Спільноти. Як частинки єдиного організму, спільноти націй вирішують «власні кармічні уроки», але і разом зростають до нового рівня Розвитку. Генетичні особливості різних народів не є показниками «кращості», а лише вказують на «специфічні особливості формування», та вимагають «уважного ставлення».
Майстер починається з Синтаксису
Кожна особистість, що системно займається «власною справою», починає формувати власний синтаксис. Синтаксис дозволяє не лише описувати «оточуючий світ», але і проводити власні дослідження. Але головною можливістю що відкриває «власний синтаксис» є можливість – Творчості.
Людина що сформувала та користується «власним синтаксисом» називається – Майстром.
Майстерність Майстра залежить на скільки вдало він вибудував «власний синтаксис», а визнання суспільством його не цікавлять. Визнання «творчості Майстра», можуть з’явитись лише від оцінки інших «Майстрів», а «натовп споживачів» є лише «індикаційним резонатором». Натовп ніколи не зрозуміє Майстра, позаяк інші Майстри також лише частково розуміють «приватний синтаксис». Оцінюють – творіння, а творять за допомогою – синтаксису…
Вибудовуючи власний синтаксис, Майстер змушений знаходити у ньому «опис суспільства», позаяк «людина розумна» не може зневажати на факт наявності «суспільства». Так «майстер», стає соціально активною людиною. Але позаяк «майстер – системний», то і його власна участь у «суспільному житті» є системною. Хтось потім назве це «таємницею Майстра», але на справді таємниця: «то синтаксис майстра» …
Літературний відступ …
Народ полюбляє книжки. Книжки притягують людей своєю таємницею «паралельного світу». Кожна людина відшукує свій абзац, що лише їй припадає до серця. Тому варто брати «статистику».
Статистика продажів «літературних шедеврів», як і прокат «екранізованих творів» дають чіткий факт «цікавості народом певного персонажу». Не вдуваючись у «магію написання творів», розглянемо лише «математику інтересу»…
«Шерлок Холмс», «Штірліц», «Немо», «Фандорін», … мають щось спільне, що викликає такий системний інтерес у натовпу до цих «нетлінних персонажів». Люди гортають по декілька разів, одні і ті ж сторінки у намаганні відчути «ключ»: як стати такими самими… То не саморефлексія, то відчуття «прихованої таємниці». І дехто її знаходить:
Кожен з «касових персонажів» має «одне спільне» з усіма іншими: власний синтаксис.
Власний синтаксис, Шерлок називає – методом дедукції. Штірліц – «інформацієй к размишлєнію». Особливому синтаксису - вчать Немо. Фандорін проповідує «синтаксис», і «синтаксисом» виживає Мауглі. Аліса – змінивши синтаксис, повертається з задзеркалля. А «маленький Принц» шукає компроміс синтаксисів…
Таємниці просто відкриті – усім людям, але саморефлексія – затуляє «третє око».
Саморефлексія заважає народу долучитись до Нації
Прагнення «хліба та кіно» у представників «народу», вище прагнення - майстерності. Тому вони не складають «власного синтаксису». Перевага «цінностей» формує ціну їхнього життя. Ті, хто бажають скористатись «послугами натовпу» грають на «дешевизні прагнень». Так натовп постає на заваді «Творчості Майстрів». Лише надзвичайні події: коли «зникає хліб», або «вулиці перетворюються на декорації фільмів жахів», примушують натовп розділитись на «постраждалих індивідуумів». Лише «тоді», у «бараках та схронах», індивідууми починають замічати «майстрів». До того, їм настільки «добре та весело» жилось, що «шедеври творчості» здавались їм даниною: «власній невє”бєнності»…
Саморефлексія це хвороба кожної людини, так би мовити перші «Врата до Нєбєс». Від того нікуди не подінешся, але «майстри» придумали «шлях власного синтаксису», як інструмент «не звертання уваги» на саморефлексію.
Тому народу належить самому збудувати міст до Нації. Майстрам завжди до вподоби, коли з’являється інший Майстер. «Нас – стало більше» : вигукують у Граді Майстрів, та продовжують «власну справу»…
«Майданчики» та паразити
Не уникнути і у нашому розгляді і такої теми як «українські Майдани». Найбільш активні представники «натовпу» вважають такі «резонансні явища», як якісь позитивні досягнення, і навіть приписують «Націю» в «їх» організатори. Але такі твердження є не більше ніж: інформаційні маніпуляції. «Натовп – натовпу : правди не скаже»…
Наявність «системної паразитуючої кляси» - чиновників та «бариг», створює негативний «соціальний потенціал». «Ваги» переповнюється, і натовп вихлюпує на вулицю. «Паразитам» доводиться черговий раз змінювати «маски» та роздавати натовпу нові «зрєліща»…
Паразити є тим же «натовпом», але з більш атрофованим прагненням: «жрать-спать-срать». Більш активні паразити - створюють також «власний синтаксис»: феню, «панятія», «ідеології партій» та «маніпуляційні доктрини».
Але «паразити» не належать до «Майстрів», бо Дух Творчості Життя не перебуває з ними.
«Відношення до Майдану» - є досить хорошим «індикатором», якщо Вам потрібно взнати: «з ким ви маєте справу»… але то «інша історія».
Не системність діяльності тих, хто прийняв будь яку участь у «суспільній активності», повертає їх знову до «натовпу», а «паразитам» відкриває новий шлях до «пожиратєльства»…
Хто такий Вождь?
Титул «REX» - достатньо описаний у науковій літературі, але в нашому випадку це:
«Той хто розуміє синтаксис священників, будівельників та військових».
Той кого обирає Дух Нації для комунікації з Майстрами. Вождь не адмініструє Майстрів та натовп. Вождь «адмініструється» Духом, та «не відкидається Майстрами».
Натовп «адмініструється» «Подмастєрьями», тими хто здатний налагодити «комунікацію» мрій та відповідальності індивідуумів. «Подмайстеря» розуміють Майстрів, і ще не достатньо «розірвали з натовпом», щоб здійснювати «соціальні функції».
Втілення «Вождів» у людську біологічну оболонку, відбуваються у критичні для Нації моменти. Коли кількість «майстрів» та «під майстерників» зросла до достатньо якісного показника.
В усіх інших випадках Дух діє опосередковано, через «зручних для Нього осіб» і в «найбільш ефективний спосіб».
Дух Вождя – примусив Кравчука «грати в шахи», а Ющенка «ходити коло вуликів». Дух може ізолювати «негативний вплив» на «власну гру». Алкоголізм Кучми та Порошенка змусив «ляльок» приймати стратегічно вірні для Нації рішення. Але найбільш «вдалою грою» Духу був Янукович. Саме цей «президент» допоміг Духу, поставити натовп на шлях «позбавлення саморефлексії» та формування Нації.
Хтось вбачає в «українських президентах поганих людей», а хтось бачить «ляльок» та «добру гру» Духу.
Саморефлексія натовпу з приводу «тарифів», «соціалки», «нєсправєдлівасті» … та інше. Не мають не якого відношення, до звернення про «втілення Духу». Тому натовп може отримати яку завгодно «бабу власним командиром», але Дух звертає увагу лише на «молитви Майстрів».
КОЛИ ЗЯВИТЬСЯ НЕОБХІДНЕ ЧИСЛО МАЙСТРІВ, ДУХ НАДАСТЬ ДЛЯ НИХ ВОЖДЯ… ТОДІ І ПОГОНЯТЬ НАТОВП «ДО СВІТЛОГО МАЙБУТНЬОГО».
а поки…
А поки: створюйте власний синтаксис та будьте Йому - вірними.
