Діджиталізація в умовах пандемії COVID-19. Електронний цифровий підпис як інструмент доступу до правосуддя

Для бізнесу, державного апарату й адвокатури пандемія COVID-19 стала «чорним лебедем». Таку ситуацію ніхто заздалегідь не міг спрогнозувати і передбачити її всі ймовірні ризики також поки важко. Майбутнє постає неоднозначним, але, зрозуміло, що переможцями будуть ті, які зможуть ефективно діяти в ситуаціях стратегічної неоднозначності.

Електронний цифровий підпис як необхідний елемент диджиталізації

Так само це відбулося і з доступом до правосуддя, взаємодією з органами судової гілки влади. Гостро постало питання про необхідність повноцінного функціювання системи «Електронний суд», що до недавнього часу була швидше питанням для обговорення, ніж справжнім інструментом у руках адвокатів.

У зв’язку із ситуацією, що склалася нині, суди надали рекомендації щодо подання необхідних документів на електронну адресу суду через особистий кабінет у системі «Електронний суд». Також можливо надсилати звернення до суду поштою, факсом або через дистанційні засоби зв’язку.

Указані вище дії неможливі без використання електронного цифрового підпису, відсутність якого позбавляє суд можливості ідентифікувати вас як належну сторону та зареєстрованого учасника, а отже, надає підстави відмовити в погодженні заяви.

Історія виникнення ЕЦП в Україні

ЕПЦ має свою історію та пов’язаний із узгодженням Україною власного законодавство з європейським. Так, 13 грудня 1999 року з‘явилася Директива 1999/93/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про систему електронних підписів, що застосовується в межах Співтовариства», що дала змогу країнам-учасницям розробляти власну політику електронного документообігу.

Уже у 2003 році був ухвалений Закон України «Про електронний цифровий підпис», яким було введено в наше правове поле поняття електронного цифрового підпису. Через деякий час стало зрозуміло, що ЕПЦ має стати важливим елементом у діловому документообігу, а його впровадження було більш ніж доцільним.

У 2016 році європейську Директиву було скасовано, а на заміну їй прийшов eIDAS – Регламент ЄС 2014 року про електронну ідентифікацію, верифікацію та довірчі послуги. Тому 07 листопада 2018 року в Україні Закон «Про електронний цифровий підпис» перестає діяти, натомість набуває чинності Закон України «Про електронні довірчі послуги», яким ми керуємося сьогодні.

Неабиякого значення у процесі діджиталізації набуває створення у 2019 році Міністерства цифрової трансформації (Мінцифра). Попри численні дискусії в Кабінеті Міністрів України та ЗМІ щодо його доцільності, Мінцифра набуло статусу повноцінної урядової структури та здійснює державну політику у сфері діджиталізації, цифрової економіки й електронної демократії. 

Методичні рекомендації щодо отримання ЕЦП

Відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис (ЕП) – електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються ним як підпис.

Сьогодні кваліфікований електронний підпис можна отримати в таких установах: 

• АЦСК органів юстиції України;
• АЦСК Інформаційно-довідкового департаменту України;
• іншому кваліфікованому надавачі електронних довірчих послуг, перелік яких міститься в Довірчому списку. Видача кваліфікованого електронного підпису, згідно із Законом України «Про електронні довірчі послуги» від 07.11.2018 № 2155-VIII, є довірчою послугою, а тому здійснюється кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг.

Також необхідно акцентувати увагу на зручності нового сервісу (особливо в умовах пандемії), який надається Кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг «АЦСК органів юстиції України». Ним упроваджено онлайн-сервіс оновлення сертифікатів, що передбачає генерацію нового особистого ключа та випуск нового кваліфікованого сертифіката за електронною заявкою, підписаною за допомогою діючого (попереднього) особистого ключа.

Висновок

Держава впевнено взяла курс на зміни, без яких вона не може бути повноцінним учасником міжнародних правовідносин. Також без них узаємодія всередині держави між її громадянами та органами влади не буде вважатися ефективною. Тому, змінюючи власні сталі звички щодо ведення документообороту та соціального життя в бік діджиталізації, ми робимо зручнішим не лише власне життя, а й допомагаємо державі наблизитись до європейських стандартів.