Малий бізнес в умовах пандемії COVID-19: правове регулювання фінансової підтримки державою
Мале підприємництво є рушійною силою всієї економіки держави. Цю тезу підтверджує практичний досвід України та зарубіжних країн. Останні два десятиліття, все частіше економіки держав підпадають під вплив світових фінансових криз, які їх виснажують і змушують шукати нові способи підтримки, раціонального та економного використання бюджетних коштів. Великий бізнес досить швидко адаптується до викликів криз, але мале підприємництво не завжди адекватно реагує на них і є найуразливішою сферою, оскільки суб’єкти малого підприємництва переважно не мають фінансового резерву, який би дозволив утриматися і не збанкрутіти при настанні фінансової кризи.
Саме тому, країни, що мають розвинену економіку, максимально намагаються сприяти розвитку малого підприємництва шляхом створення сприятливого економічного клімату для його існування, розробляють та здійснюють різні заходи фінансової підтримки державою.
Збитки, зазнані малим підприємництвом від запровадження карантину внаслідок COVID-19.
Зазвичай суб’єкти малого підприємництва починають зазнавати фінансових втрат вже на 2-3 місяць фінансової кризи. Великих збитків мале підприємництво зазнало від запровадження карантину внаслідок COVID-19. Так, за даними Спілки українських підприємців України у кризовий березень 2020 року збанкрутіли і закрили свій бізнес приблизно 6% суб’єктів малого підприємництва, що є величезною проблемою для держави. Третина власників бізнесу (переважно мікро-), заявляють про падіння доходів на 90-100% за березень - квітень 2020 року. Ці ж підприємці вже звільнили до 50% штату співробітників. Власники малого та середнього бізнесу констатують факт зменшення доходів на 25-50% порівняно з докарантинним періодом і вже звільнили від 10 до 25% працівників. Для порівняння, втрати прибутків великих підприємств становлять 10-25%, там прогнозується скорочення штату на 25% до кінця обмежувальних заходів.
Крім того, склалося додаткове навантаження на державу щодо соціальних виплат та відбулося погіршення криміногенної ситуації через те, що багато громадян опинились без доходу. За прогнозами, у разі якщо карантин буде продовжено, 51% суб’єктів малого підприємництва – це мікро та малий бізнес, зможуть працювати не більше 1 місяця, 2–3 місяця – 25%, 4–6 місяців – 4% до 1 року – 1%.
Переваги існування сильного сектору малого бізнесу для держави: досвід України та Канади.
У той же час, функціонування малого підприємництва має багато переваг. Зокрема, такі суб’єкти швидко прилаштовуються до зміни кон'юнктури ринку, економічних і політичних перетворень в державі. Суб’єкти малого підприємництва максимально реагують на появу нових потреб споживача та їх зміну, оскільки зазвичай їхня діяльність відбувається у сфері послуг, саме від якості їхньої роботи залежить комфорт нашого життя. Мале підприємництво визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП. Мале підприємництво дає можливість “економити” державі на соціальних виплатах по безробіттю, на створенні та облаштуванні нових робочих місць- якщо особа вирішує стати підприємцем, всі фінансові питання по своєму забезпеченню, оснащенню, придбанню необхідного обладнання та організації бізнес-процесів, лягають на плечі саме суб’єкта малого підприємництва.
Крім значної економії фінансів, держава від суб’єктів малого підприємництва має додаткові доходи у вигляді податкових надходжень, надходжень до фонду соціального страхування та пенсійного фонду. Суб’єкти малого підприємництва складають основну частину середнього класу. Соціологічні дослідження свідчать, що ті країни, які мають найбільший прошарок середнього класу, мають найбільш стабільну економіку та фінансову систему. Відповідно, чим більше такий прошарок, тим більше податкових та неподаткових надходжень до бюджетних фондів та фондів соціального страхування він забезпечує.
Якщо звернути увагу на досвід Канади, то одним із складових її економічного успіху на світовому рівні є сильний сектор малого бізнесу. В даний час в державі функціонують 2,6 мільйона суб'єктів малого бізнесу, які виробляють близько 50% продукції приватного сектора, з них три чверті становлять бізнеси з кількістю працюючих до 5 осіб. При цьому, саме малому бізнесу належать 75% всіх робочих місць, що відкриваються в Канаді. Особливо значний вплив малий бізнес робить на економіку провінції Онтаріо: впродовж останніх 5 років на підприємствах малого бізнесу було відкрито більше 800 000 робочих місць.
Уряд Онтаріо пішов на зменшення податків, збалансування бюджету, зняття бюрократичних бар’єрів в ряді галузей, надання незалежним фахівцям можливість відкривати корпоративні фірми. Власникам малого бізнесу на розвиток надаються позички, але при цьому береться до уваги те, яким видом бізнесу займається претендент на позику і якою мірою цей вид бізнесу відповідає насущним потребам канадського суспільства. Наприклад, вважається, що канадський ринок праці перенасичений лікарями, дантистами, медсестрами, юристами і тим, хто виявить бажання отримати позику під цей вид малого бізнесу, буде нелегко довести, що він відповідає насущним потребам суспільства.
Перші нормативні актів, які сприяли веденню підприємницької діяльності в Україні та необхідність організації ефективної державної підтримки суб’єктів малого підприємництва.
Усі вище перераховані факти вказують на необхідність організації ефективної державної підтримки, в тому числі і фінансової, суб’єктів малого підприємництва, створення сприятливих умов та здорового конкурентного середовища, сприятливого інвестиційного, інноваційного, податкового та цінового режиму та забезпечення дієвого захисту державою під час фінансових криз. Але це неможливо зробити за відсутності чіткої правової регламентації всіх процесів щодо організації та ведення бізнесу, встановлення режиму суворого публічного контролю та невідворотної відповідальності.
Перші спроби врегулювати функціонування індивідуального бізнесу були здійсненні ще в 1987 року. Але реально розвиток підприємницької діяльності в незалежній Україні починається з 1991 року з прийняттям Закону України “Про підприємництво” від 07.02.1991. У ст. 14 вказаного Закону, держава гарантувала всіляку підтримку підприємцям шляхом створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва, а саме держава зобов’язувалась передати на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, земельні ділянки, державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й недобудовані об’єкти та споруди, невикористане устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності. Так, відповідно до ст. 12 цього Закону держава зобов’язувалась сприяти організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів, здійснювати первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям, стимулювати за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг, надавати підприємцям цільові кредити та інші види допомоги .
У травні 1991 року було створено Державний комітет України зі сприяння малим підприємствам і підприємництву. Наступним і не менш важливим нормативно-правовим актом став Закон України “Про підприємства в Україні”, що був прийнятий 1991 року та визначав загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлював конкретні гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки .
Також, серед нормативних актів, які сприяли веденню підприємницької діяльності був Указ Президента України “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності” від 03.02.1998 № 79/98. Саме цей документ став важливим кроком у розвитку підприємництва, де одним із пріоритетних напрямів реформування державного управління економікою було визначено дерегулювання як комплекс заходів, направлених на усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва. Навіть Конституцією України у частині першій ст. 42 було закріплено: “Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом”. У 1998 році був прийнятий Указ Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.1998 №817/98, який вирішував питання свавілля з боку контролюючих податкових органів і чітко визначив порядок і процедуру здійснення податкових планових і позапланових перевірок.
Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” від 15.05.2003 № 755-IV врегулював питання державної реєстрації всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців. Тобто, була створена єдина автоматизована система для всіх суб’єктів господарювання.
Новий виток розвитку сфери малого та середнього підприємництва почав відбуватися із прийняттям Господарського кодексу України- основним нормативно-правовим актом, який був покликаний регламентувати діяльність господарюючих суб’єктів.
Вагому роль у формуванні фінансового клімату для діяльності малих підприємців відіграє податкове законодавство, зокрема це: Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 № 727/98, який позитивно вплинув на розвиток малого підприємництва, оскільки спростив оподаткування і значно знизив податкову ставку на отриманий дохід (прибуток) та Податковий кодекс України, з прийняттям якого норми цього Указу увійшли до нього.
Висновок:
Як свідчить досвід розвинених країн, здійснення виваженої державної фінансової політики підтримки малого бізнесу є необхідною складовою сучасної фінансової політики в публічній сфері. В кризових умовах розвитку економіки саме допомога держави малому підприємництву може призвести до поліпшення економічної ситуації як в регіонах, так і в країні в цілому. Сьогодні саме з малим та середнім підприємництвом держава пов’язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для економічного зростання.
