Два національні герої Баварії: трус і зрадник, або урок чесної історії

У самому серці Мюнхена, біля входу до величної Фельдгернхалле на Одеонсплац, стоять дві бронзові статуї. Вони не просто прикрашають площу — вони мовчки розповідають історію про те, як нація може бути чесною із самою собою.

Зрадник і фанатик на п'єдесталі

Ліворуч — Йоганн Тіллі (1559–1632), полководець Католицької ліги часів Тридцятилітньої війни. Людина бездоганної військової відданості католицькому порядку, але водночас — організатор кривавого винищення Магдебурга у 1631 році, коли місто було практично стерте з лиця землі. Історики не соромляться називати його жорстоким фанатиком.

Праворуч — Карл-Філіпп Вреде (1767–1838), баварський генерал, який спершу вірно служив Наполеону, а у 1813 році перейшов на бік коаліції проти нього. Для французів він назавжди залишився зрадником, а для баварців — реалістом, який урятував батьківщину від розгрому.

Урок німецької чесності

Ці пам’ятники не зносять. Їх не ховають за формулюваннями. Німці не переписують біографії своїх "героїв", викреслюючи незручні сторінки. Вони стоять там, де й повинні — у центрі міста, зі всіма своїми суперечностями.

Один уславлений за вірність, попри звірства. Інший — за "зраду", що виявилась стратегічно виправданою. Обидва у різний час були ворогами або союзниками ворогів Баварії. І тим не менш, обидва — на п'єдесталі.

Вибір кожної нації

Перед кожним народом стоїть простий вибір: бути чесним або брехати власним дітям. Це не питання моралі — це питання реальних уроків історії. Історія існує для накопичення досвіду, а її викривлення дає лише хибне уявлення про майбутнє.

Національна історія, якою вона має бути, — це коли ми називаємо речі своїми іменами. Коли ми не соромимося ганебних фактів і не намагаємося замовчати правду, що нібито може затьмарити святий образ бездоганної нації.

Пам’ятники як дзеркало

Баварські статуї — це дзеркало для кожної нації. Вони показують: можна вшановувати пам’ять, визнаючи складність людських доль. Можна пам’ятати героїв, не перетворюючи їх на святих. Можна вчитися на помилках минулого, не зрікаючись його.

Коли нація дозріває до такої чесності з собою — вона отримує справжні уроки історії. Коли ж вона обирає зручну брехню — отримує повторення старих помилок під новими прапорами.

Двоє бронзових полководців на мюнхенській площі стоять як нагадування: правда складна, але тільки вона дає шанс на мудре майбутнє.