Едвард Герман і Ноам Чомскі - корисні ідіоти, чи ліві фанатики, що працювали на Кремль?

У ХХ столітті на КДБ працювали не лише агенти, а й "корисні ідіоти", чи знову так агенти, які виступали під маскою "корисних ідіотів".  Особливо були затребувані, західні науковці, професори — бажано із гарвардськими чи MIT-івськими дипломами, які б під науковим прикриттям поширювали в США радянські наративи.

Так у цю систему ідеально вписалися двоє: Едвард Герман і Ноам Чомскі. Офіційно — критики зовнішньої політики США. Фактично — рупори Кремля. Герман та Чомські були радикальними антиамериканськими лівими. Їхня “пропагандистська модель ЗМІ” пояснювала західні війни виключно логікою капіталу та інтересів США.

1960–1970-ті: старт кар’єри на В’єтнамі

Ще у 1960-70-х роках Ноам Чомскі починає будувати свою репутацію як «критика імперіалізму». Його риторика про війну у Вʼєтнамі — слово в слово калька радянських матеріалів:

• США — терористична імперіалістична держава
• СРСР — миротворець

Чомскі ніколи не дозволив собі хоча б симетричної критики радянських вторгнень у Чехословаччину чи Афганістан. Така вибіркова "антиімперськість" — не випадковість, а метод.

Чомскі методично використовував свою академічну репутацію для демонізації США коли вони намагались зупинити захоплення радянськими військами В’єтнаму. Його формула: "США здійснюють державний тероризм", "бомбардування у В’єтнамі — злочини масштабу нацистських". Радянська пропаганда у цей час писала те саме слово в слово.

Про СРСР або вторгнення радянських військ у Чехословаччину (1968) — Чомскі не написав і слова.

Механіка: Москва активно фінансувала "антивоєнні" рухи Заходу, зокрема США, через Всесвітню раду миру, фронт-організації "за мир" і ліві партії. Чомскі вписався у цей хор, ставши для Кремля ідеальним "професором-антиімперіалістом".

1980-ті: «Manufacturing Consent» як подарунок Кремлю

Разом з Едвардом Германом Чомскі формує «пропагандистську модель» медіа. Вона ідеально вкладається в радянську логіку: всі проблеми світу — від США, усі війни — результат «американської змови», СРСР узагалі зникає з поля зору. Книга миттєво підхоплюється й просувається всіма каналами, які Кремль фінансував на Заході. Це вже не збіг, а системна співпраця.

Модель пропаганди Германа і Чомскі — це теорія медіааналізу, вперше викладена в книзі Едварда С. Германа та Ноама Чомскі Manufacturing Consent: The Political Economy of the Mass Media (1988).
Її ключова ідея: у капіталістичних демократіях мас-медіа не просто інформують, а виконують роль інструменту еліт, відсіюючи небажану інформацію через низку фільтрів.

🎯 Суть моделі

Хоч формально медіа є «вільними», на практиці вони відтворюють вигідні для влади та бізнесу інтерпретації подій. Це відбувається не через прямі накази, а через структурні економічні й політичні механізми.

🛠 П’ять «фільтрів» моделі

1️⃣ Власність медіа
Великі медіа належать корпораціям чи багатим власникам, які мають власні економічні та політичні інтереси.
→ Редакційна політика не йде врозріз із інтересами власника.

2️⃣ Реклама як головне джерело доходу
Оскільки медіа фінансуються рекламою, вони уникають контенту, який може відлякати рекламодавців.
→ Негатив щодо великих корпорацій або спонсорів фактично табуйований.

3️⃣ Новинні джерела
Медіа покладаються на інформацію від уряду, корпорацій, офіційних інституцій, бо це швидко, дешево і «авторитетно».
→ Альтернативні джерела маргіналізуються.

4️⃣ "Flak" — покарання за відхилення
Організовані атаки (судові позови, кампанії дискредитації, тиск на спонсорів) використовуються для придушення небажаних тем.
→ Журналісти й редакції стають обережними.

5️⃣ Ідеологічний фільтр
Спочатку в книзі — антикомунізм як універсальна рамка холодної війни. У сучасних адаптаціях — будь-яка домінуюча ідеологія, що виправдовує зовнішню політику та внутрішній контроль (наприклад, «боротьба з тероризмом»).
→ Вороги системи демонізуються, союзники ідеалізуються.

📌 Логіка роботи

Інформація, що проходить крізь ці фільтри, потрапляє до глядача/читача у вже «очищеному» вигляді — з вигідними для еліт інтерпретаціями, а не у формі повного й збалансованого відображення реальності.

Так вибудовується "пропагандистська модель": усі ЗМІ Заходу — інструмент корпорацій і держави; уся світова агресія — наслідок політики США.

СРСР узагалі випадає з аналізу: ні ГУЛАГів, ні Афганістану, ні репресій.

Ефект: радянська система перекладів і просування підхоплює цю книгу. Вона стає "доказом" для радянської пропаганди, що навіть американські професори визнають — Захід є "імперією брехні".

1990-ті: Югославія і ревізія геноциду

Під час розпаду Югославії Герман стає відкритим адвокатом сербської та проросійської версії. Він заперечує геноцид у Сребрениці, таврує НАТО й Захід, а російська пропаганда перекладає ці тексти й поширює як "альтернативну правду". Тут ми бачимо вже не просто "антиамериканізм", а пряму участь у виправданні злочинів союзників Москви.

Під час війни в Югославії Герман (з Девідом Петерсоном) просуває тезу: геноцид у Сребрениці — перебільшення, Захід "демонізує сербів". Це — калька з риторики Белграда та Москви, які в той час захищали Мілошевича.

Результат: Герман фактично став інтелектуальним адвокатом кремлівсько-сербської лінії, що знімала відповідальність із військових злочинців.

2000-ті: подвійні стандарти — Ірак vs Чечня

Коли США заходять в Ірак, Чомскі говорить про "найбільший злочин XXI століття". Але коли Росія зрівнює з землею Грозний — мовчить. Це не наївність. Це відверте подвійне мірило, вигідне лише Кремлю. Його голос працює як західне прикриття для російського терору. Це вже не випадковість, а системна асиметрія, вигідна Кремлю.

Результат: у 2000-х його активно починають цитувати російські ЗМІ, які виводять Чомскі як «совість Заходу».

2014: Україна і Майдан

Після Майдану Чомскі повторює кремлівську формулу: "це державний переворот під керівництвом США", "НАТО винне у війні".

Після 2022-го він каже: "Україна має бути нейтральною, війни можна було уникнути, якби США погодилися на умови Росії".

Ці цитати стали золотим фондом RT, Sputnik і всіх російських пропагандистів. Тут уже нема жодної різниці між "лінією Кремля" і "лінією Чомскі".

Завдяки Чомскі Кремль запускає наратив: "Майдан — державний переворот, організований США; НАТО загрожує Росії".

Чомскі повторює: "Кризу спровокувало розширення НАТО; США підштовхували Україну". Це слово в слово риторика Лаврова й Путіна.

Результат: російські медіа отримують безцінну цитату MIT-професора, яка легітимізує кремлівську версію подій.

2022: повномасштабне вторгнення Росії в Україну

Після 24 лютого Чомскі виступає з формулами:

• "Війну можна було уникнути, якби США визнали занепокоєння Росії".
• "Україна має бути нейтральною".

RT, Sputnik, прокремлівські сайти масово розганяють ці цитати.

Результат: Чомскі стає центральним західним "прикриттям" для агресії РФ проти України. Кремль міг показати: "Навіть у США професори визнають, що в нападі Росії на Україну винне НАТО".

Висновок

Едвард Герман і Ноам Чомскі — не «корисні ідіоти». Це системні пропагандисти Кремля, які десятиліттями працювали в одному ключі з радянською і російською інформаційною машиною. Їхня роль — створювати і легітимізувати наративи, що знімають відповідальність із Москви й перекладають її на Захід.

Під прикриттям "лівого інтелектуалізму" вони виконували функцію, яку радянські ідеологи колись називали "інформаційними диверсантами". Історія покаже їх не як «критиків імперіалізму», а як професорів Кремля.

Документальних підтверджень того, що Герман та Чомські отримували гроші з Москви, наразі немає. Але їхня риторика десятиліттями відтворювала ключові наративи Кремля — від В'єтнаму до України. Їхні тексти охоче друкували радянські та російські рупори, а в XXI столітті Чомський став улюбленим гостем на RT. Це не “збіг”, а системна роль: Кремлю завжди потрібні західні інтелектуали, які потрібний момент повторюють його формулювання».

P.S. Враховуючи, що модель Германа–Чомскі в оригіналі — це не просто критика американських медіа, а ще й калька з радянсько-російської системи. Автори зробили проєкцію вад московської пропаганди на США, не визнаючи, що саме СРСР (а тепер РФ) є імперією, в якій ця модель працює буквально.

Ми можемо завдяки цим фаховим пропагандистам отримати "п’ять фільтрів" кремлівської інформаційної машини:

🛠 Кремлівська модель пропаганди (версія Германа–Чомскі)

1️⃣ Власність медіа → монополія держави

У Росії великі ЗМІ не просто належать корпораціям, а контролюються державою. чекістами та олігархами з дозволу Кремля.
→ Редакційна політика повністю синхронізована з інтересами імперського центру.

2️⃣ Реклама → бюджетні вливання

Не ринок визначає виживання медіа, а пряме фінансування з Кремля, гранти від адміністрації президента та держмонополій («Газпром-Медіа»).
→ Відсутність економічної автономії робить редакції повністю залежними від політичної волі.

3️⃣ Новинні джерела → ФСБ, Міноборони, МЗС

Єдиними «авторитетними» джерелами є силові структури та офіційні речники.
→ Альтернативні джерела не просто маргіналізуються, а криміналізуються (закон про «фейки», статус «іноземного агента»).

4️⃣ Flak → репресії

Якщо на Заході це тиск через позови чи бойкот рекламодавців, то на Росії — це обшуки, арешти, фізичне насильство, ліквідація редакцій.
→ Журналісти працюють під прямою загрозою кримінальної справи чи «Новічка».

5️⃣ Ідеологічний фільтр → антизахідництво і "русский мир"

У СРСР це був "антиімперіалізм", то тепер — "боротьба з НАТО", "нацистами", "лібералами".
→ Ворогом оголошується будь-хто, хто не підкоряється Москві; союзники ідеалізуються незалежно від їхніх злочинів.

📌 Логіка роботи у Кремля

На виході громадянин отримує не просто "відфільтровану" інформацію, а повністю сфабриковану картину світу, де:

• Росія завжди — жертва

• Захід завжди — агресор

• Агресія — це захист

• Диктатура — стабільність

Тобто на Росії система створює паралельну реальність, де фільтри вже не очищають, а фабрикують новини.