Фантомні дрони над Валдаєм: розслідування провальної спецоперації кремлівських байкарів
Коли брехня стає занадто складною, вона починає розповідати про себе сама. Історія з нібито атакою українських дронів на резиденцію Путіна під Валдаєм виявилася настільки кривою, що навіть за російськими стандартами це шедевр непрофесіоналізму. Лавров каже одне, Мінобороні — інше, жителі нічого не чули, а доказів немає взагалі. Залишається одне питання: навіщо Кремлю знадобилася ця дивна вистава саме зараз?
Арифметика брехні: коли 91 перетворюється на 41
Почнемо з простої математики. Лавров урочисто заявив про атаку 91 українського дрона на резиденцію Путіна у Новгородській області. Атака нібито відбулася вночі. Це була серйозна заява глави МЗС, яка автоматично має статус офіційної позиції держави.
А потім з'являється Мінобороні з уточненнями. І тут починається цирк. Виявляється, над Новгородською областю збили лише 41 дрон. Ще 49 перехопили над Брянською, один над Смоленською. Просте питання: якщо Лавров говорив про атаку на Валдай, то звідки взялися ці дрони над Брянськом? Там теж резиденція Путіна? Чи це просто комусь потрібно було дотягнути до круглого числа 91?
Але найсмішніше — це пояснення про те, що дрони з Брянської області летіли "в напрямку Новгородської". Відкриваємо карту і бачимо маленьку деталь: між цими регіонами знаходяться Тверська та Смоленська області. Це як сказати, що хтось їхав з Одеси до Києва через Львів. Технічно можливо, але навіщо?
Мінобороні очевидно розуміє абсурдність цієї версії, тому додає: дрони можуть змінювати маршрут для обходу ППО. Тобто українські оператори спочатку відправили дрони на Валдай, потім вирішили зробити величезний крюк через Брянськ, потім знову повернути на північний захід... Хоча ні, стоп — їх там збили. Значить, не повернули. Але летіли "в напрямку". Розумієте логіку? Я теж ні.
Хроніка привидів: атака, яку ніхто не бачив
Тепер про час. Лавров і помічник президента Ушаков синхронно говорили про нічну атаку. Це логічно — дрони зазвичай атакують уночі, коли їх важче виявити. Але Мінобороні вирішило додати деталей і зазначило: основну частину дронів над Новгородською областю (23 з 41) збили з 7 до 9 ранку.
Ранку, Карле! Не вночі, а вранці. Коли всі прокинулися, попили каву, може хтось встиг на ранкову пробіжку. Саме тоді ворожі дрони вирішили атакувати президентську резиденцію. Або Лавров з Ушаковим не вміють відрізнити ніч від ранку, або Мінобороні працювало з іншою методичкою.
Але найцікавіше починається, коли журналісти «МО» (Можемо пояснити) вирішили поспілкуватися з місцевими жителями. Вони опитали 14 мешканців Новгородської області, включно з Валдаєм. І знаєте що? Жоден з них не отримував SMS-сповіщень про загрозу БПЛА. Хоча це стандартна процедура в Росії — при загрозі атаки дронів населення попереджають через мобільні мережі.
Більше того, ніхто з валдайців не чув характерних звуків літаючих дронів. А це, вибачте, не тихі іграшки — гул від великого дрона чути за кілометри. Не чули й вибухів від їх перехвату. Місцеві телеграм-канали, які миттєво реагують на будь-який інцидент, теж мовчали як партизани.
Виходить, що 41 дрон прилетів, його збили (частину вночі, частину вранці), а єдині люди, хто про це дізнався — Лавров з Мінобороні. Всі інші — і жителі, і журналісти, і блогери — просто проспали апокаліпсис. Або його не було.
Доказова база: довіртеся нам на слово
Традиційно після таких інцидентів з'являються фото уламків дронів, відео з камер спостереження, свідчення очевидців. Після кожної атаки на Москву чи інші міста російські канали миттєво публікують сотні кадрів. Тут — абсолютна тиша.
Ні Мінобороні, ні російські ЗМІ не надали жодного доказу нальоту. Нуль. Нада. Нічого. Навіть фейкового фото з уламком, підкинутим співробітниками ФСБ. Просто заяви посадовців і все.
Зате пропагандисти миттєво включилися в роботу. «Два майори» закликали «стерти центр Києва з лиця землі». «Рибарь» пропонував «вибити київські ТЕЦ з підстанціями». Маргарита Симоньян вимагала «знищити режим». І всі — абсолютно всі — повторюють одні й ті самі тези: бити по Банковій «Орєшніком», змінити умови миру, визнати, що Україна оголосила війну Росії.
Така синхронність виглядає не як спонтанна реакція патріотів, а як чітко відпрацьована методичка, спущена зверху. Причому методичка явно писалася в поспіху — навіть не подбали про те, щоб створити хоч якусь видимість доказів атаки.
Театр «Орєшник»: коли реквізиту не вистачає
Вранці наступного дня після всіх цих загроз Київ Мінобороні публікує відео церемонії заступлення на бойове чергування комплексів «Орєшнік» у Білорусі. Саме цими ракетами пропагандисти пропонують вдарити по Україні як помсту за атаку на Путіна.
Але от незадача — на відео потрапили тільки машини забезпечення. Самих пускових установок немає. Їх узагалі ніколи не демонстрували публічно. Це як показати автобус з оркестром і сказати, що ось вам танкова дивізія.
Виникає питання: якщо є що показати, чому не показують? Якщо «Орєшнік» такий страшний і готовий до бою, чому ховають його від камер? Чи може проблема в тому, що показувати нічого, а залякувати треба?
Версія про Трампа: коли правда виринає з деталей
І тут ми підходимо до найцікавішого. Чому саме зараз? Чому саме в цей момент Кремлю знадобилася ця дивна історія з дронами-привидами?
28 грудня відбулася телефонна розмова Путіна з Трампом. За чутками, вона пройшла непогано. Трамп потім сам згадував: "Путін розповів мені про це рано вранці 29 грудня. Він сказав, що його атакували. Це нікуди не годиться... Не забувайте, що я зупинив постачання ракет Tomahawk Україні".
Логіка подій виглядає так. 28 грудня Путін розмовляє з Трампом. За всіма ознаками, щось обіцяє — найімовірніше, телефонну розмову з Зеленським. Для Трампа це була б проміжна піар-перемога ще до інавгурації: от, дивіться, я вже наводжу мости, вже домовляюся.
Але Путін після розмови починає думати. Розмова з Зеленським — це ризик. Зеленський не буде м'яким співрозмовником, він поставить незручні питання, висуне чіткі вимоги. Путіну доведеться або йти на поступки (що неприйнятно для його іміджу), або відкрито відмовляти (що псує відносини з Трампом).
І тоді з'являється геніальна ідея: вигадати атаку на власну резиденцію. Тепер можна сказати Трампу: як я можу розмовляти з терористом, який намагався мене вбити? Це ж логічно, правда? Навіть Трамп повірив — згадав про це в інтерв'ю.
Єдина проблема — забули узгодити легенду між різними відомствами. Лавров сказав одне, Мінобороні — інше, жителі взагалі нічого не помітили. А доказів забули підготувати. Виходить, що спецоперація з виправдання власної відмови від переговорів провалилася на рівні базової логістики.
Валдайська ППО: де справді муха не пролетить
І останній, але найважливіший момент. Валдайська резиденція Путіна — це не якась дача в лісі. Це об'єкт особливого значення, який охороняється 14 комплексами «Панцир» та одним С-400. Це ешелонована ППО, яка створює справді непробивний купол. Там муха не пролетить, не кажучи вже про дрон.
Для порівняння — в Брянську чи над НПЗ такої концентрації ППО немає. Тому туди регулярно прилітають українські дрони і завдають реальної шкоди. Але Валдай — це зовсім інша історія. Щоб там щось збити, потрібна не сотня дронів, а тисячократна хвиля, яка просто фізично виснажила б боєкомплект ППО.
Уявіть собі: хтось запускає 91 дрон на найбільш захищений об'єкт у Росії. І що? Всі їх збивають (як стверджує Мінобороні), причому частину над Брянськом, яка нібито летіла в іншому напрямку. Жоден не досягає цілі. Жодного уламка не знаходять. Жоден житель нічого не чує.
Це не атака. Це сценарій поганого бойовика, написаний людьми, які забули узгодити деталі між собою.
Висновок: анатомія провальної брехні
Ця історія — ідеальний приклад того, як працює кремлівська пропагандистська машина, коли її змушують діяти в поспіху. Є політичне завдання: виправдати відмову Путіна від розмови з Зеленським перед Трампом. Є стандартне рішення: вигадати провокацію з боку України.
Але немає часу на нормальну підготовку. Тому легенду складають на ходу, різні відомства отримують різні версії методички, доказову базу забувають підготувати взагалі. В результаті виходить історія з дронами-привидами, які летіли з Брянська на Валдай через Смоленськ, атакували вночі і вранці одночасно, яких ніхто не бачив і не чув, але які дали привід пригрозити Києву «Орєшніком», який теж ніхто не бачив.
Найсумніше в цій історії те, що вона працює. Не для експертів, не для аналітиків, а для внутрішньої російської аудиторії. Для них достатньо самого факту заяви Лаврова і Мінобороні. Деталі нікого не цікавлять. Головне — Україна знову виступила агресором, а Росія має право відповісти.
Але для міжнародної аудиторії, для тих, хто вміє порівнювати факти і задавати питання, ця історія — чергове свідчення того, наскільки кремлівська брехня стала недбалою. Їм уже навіть не соромно плести такі очевидні нісенітниці. Бо знають: в Росії все одно повірять. А думка решти світу їх уже давно не хвилює.
Питання лише в одному: скільки ще таких "атак дронів-привидів" нам доведеться побачити, перш ніж хтось у Кремлі зрозуміє, що час дешевих провокацій минув? Світ уже не той, що в 2014-му. І методи старих чекістів працюють дедалі гірше.
Oleg Cheslavsky, незалежний історик та журналіст-розслідувач
