Геноцид поляків у СРСР: статистика етноциду під маскою боротьби зі "шпигунством"
У 1937-1938 роках сталінський режим здійснив один із найбільш жорстоких етнічних геноцидів у радянській історії — так звану "Польську операцію" НКВД. За консервативними оцінками, близько 85 000 поляків були розстріляні протягом цих двох років. Це становило восьму частину від загальної кількості жертв Великого терору (681 692 особи).
Ці цифри набувають особливої жахливості в контексті демографічної реальності: поляки становили менше ніж 0,4% населення концтабору "СРСР". Однак вони склали 12,5% усіх жертв Великого терору. Ймовірність загинути під час терору для поляків у радянській Росії була у 40 разів вища, ніж для інших підданих режиму.
Анатомія етноциду: антинаціональні операції НКВД
"Польська операція" стала прототипом для серії інших антинаціональних операцій, спрямованих проти так званих "ворожих національностей" — сталінський термін для діаспорних груп із реальними чи уявними зв'язками з іноземними державами.
Статистика антинаціональних операцій:
- Латвійська операція: ~16 573 розстріляних
- Естонська операція: ~7 998 розстріляних
- Фінська операція: ~9 078 розстріляних
- Загалом в антинаціональних операціях: 247 157 розстріляних
Ці етнічні групи разом становили лише 1,6% населення концтабору "СРСР", але склали 36% від загальної кількості жертв Великого терору. Члени переслідуваних національних меншин мали більш ніж у 20 разів вищу ймовірність бути розстріляними, ніж пересічні піддані радянської Росії.
Смертність як норма: механіка знищення
Ключова відмінність антинаціональних операцій від інших репресивних кампаній полягала у свідомо встановлених квотах на знищення. Якщо під час "куркульської операції" у заарештованих були приблизно рівні шанси на розстріл чи заслання до ГУЛАГу, то арештовані в рамках антинаціональних операцій мали 74% ймовірність розстрілу.
Для "польської операції" цей показник був ще вищим — 78% розстріляних. Решта не отримували свободу — більшість відбували у ГУЛАГу 8-10 років.
Ленінградський випадок: геноцид у чистому вигляді
Ленінград демонструє найбільш екстремальні показники етнічних репресій. У 1937-1938 роках у поляків шанси на арешт були у 34 рази вищі, ніж у інших мешканців міста.
Арешт означав майже гарантовану смерть: 89% засуджених у ході "польської операції" в Ленінграді були розстріляні, як правило, протягом десяти днів після арешту. Це були не судові процеси — це був конвеєр знищення за етнічною ознакою.
Знищення польської еліти
Особливо показовою є доля польської комуністичної еліти, яка довірилася інтернаціоналістським ілюзіям. Із 100 членів Центрального комітету Комуністичної партії Польщі 69 були розстріляні в радянській Росії. Більшість із тих, хто уникнув радянських куль, перебували у в'язницях у Польщі — тобто були фізично недоступні для сталінських катів.
Це повне знищення керівництва національної компартії демонструє, що навіть ідеологічна лояльність не рятувала від етнічних репресій. Бути поляком означало бути ворогом — незалежно від партійного квитка.
Логіка геноциду: чому так багато розстрілів?
Тимоті Снайдер вказує на банальну, але жахливу причину зростання кількості розстрілів із часом: "У ГУЛАГу не було місць". Чим пізніше заарештовували підданого радянської Росії під час Великого терору, тим вищою була ймовірність його розстрілу.
Табори були переповнені, і режим обрав найпростіше рішення — фізичне знищення. Для "ворожих національностей" цей принцип застосовувався з самого початку операцій.
Висновки: геноцид як інструмент імперської політики
"Польська операція" та інші антинаціональні операції НKVД відповідають усім критеріям геноциду згідно з Конвенцією ООН 1948 року: це були систематичні дії, спрямовані на знищення національних груп саме через їхню етнічну приналежність.
Ці злочини не були "ексцесами" чи "помилками" — вони були свідомою державною політикою знищення етнічних меншин, які сприймалися як загроза імперській цілісності радянської Росії.
Статистика є незаперечною: коли представник національної меншини має у 40 разів вищу ймовірність бути вбитим державою, ніж представник домінуючої нації, коли 89% арештованих за етнічною ознакою розстрілюються протягом десяти днів — це не репресії. Це геноцид.
На основі дослідження Тимоті Снайдера "Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним"
