Дозвіл на публікацію інтерв'ю - чи потрібен він журналісту?

Життя нас завжди вчить і нещодавно не дивлячись на більш ніж достатню історію та практику проведення інтерв'ю, нам таки вдалось таки зіткнутися з людиною яка не тільки втрутилась в нашу творчу роботу, а й взагалі застосувала цензуру проти підготовленого творчого авторського матеріалу - інтерв'ю. І це не дивлячись на те, що де-факто це порушення закону, зокрема перешкоджання роботі журналіста.

Саме тому ми вирішили трішечки глибше розібратись в питанні. Перш за все для того, щоб у майбутньому не стати заручником неадекватного поводження респондента.

Так, дійсно, Стаття 24 Закону України "Про інформацію" прямо забороняє цензуру та забороняє втручатися в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації:

1. Забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації. 

1. Забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.
2. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику тягне за собою відповідальність згідно із законами України.

Але, це якщо дивитись на питання виключно в розрізі роботи журналіста.

Згідно з частиною третьою Статті 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" співавторством є також авторське право на інтерв'ю.

Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла.

І публікація запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

Проте, інтерв’ю підпадає під визначення твору як "одне нерозривне ціле", частина 5 Статті 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права", адже публікація питань без відповідей не має сенсу, а тому жоден  зі  співавторів  відмовити іншим у дозволі на опублікування твору не може без достатніх підстав! 

Тому, за умови дотримання журналістами професійних стандартів, відмова у публікації фактично - цензура і трактується як необґрунтоване обмеження права на свободу вираження поглядів та свободи журналістської діяльності.

Далі - більше!

Чинне законодавство не містить визначень таких термінів, як "коментар" та "інтерв'ю".

Але згідно зі статтею 21 Закону України "Про інформаційні агентства" встановлено, що журналіст інформаційного агентства - це творчий працівник, який збирає, одержує, створює та готує інформацію для інформаційного агентства і діє від його імені на підставі трудових чи інших договірних відносин з ним або за його уповноваженням. 

Творчий працівник! Який має право подавати інформацію саме в розрізі своєї інтерпретації!

Фактично журналіст - це такий же творчий працівник як і співак або митець. Але результатом діяльності журналіста є створення або інтерпретація інформації, яку він публічно представляє шляхом публікації в традиційних або цифрових ЗМІ.

Водночас, хоча закон і визнає інтерв'ю формою творчості створеною у співавторстві, законом не встановлено, чи є право на інтерв'ю спільною сумісною чи спільною частковою власністю!

Тому, якщо розглядати інтерв'ю, створене у співавторстві, як нерозривне ціле, то жоден зі співавторів не може відмовити іншому співавтору в дозволі на опублікуванні твору!

Хоча, закон чітко визначає дискримінаційну стосовно журналіста норму: публікація запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

Виходить, що, якщо респондент не надасть згоду на опублікування інтерв'ю, інтерв'юер його опублікувати не може.

Водночас респондент має право його опублікувати без згоди журналіста. Оскільки чинним законодавством встановлена обов'язковість отримання згоди на публікацію запису інтерв'ю лише в особи, яка його дає.

Але при всьому при тому неправомірна вимога до журналістів про узгодження статті перед публікацією або заборона публікації статті може тягнути за собою притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 171 Кримінального кодексу України "Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів".

При цьому при всьому, якщо респондент вважає оприлюднену в інтерв’ю інформацію перекрученою, то він може скористатися правом на відповідь (Стаття 277 Цивільного кодексу "Спростування недостовірної інформації".

Ну і нарешті.

Як ви зрозуміли, українське законодавство хоча і визначає суб'єктів авторського права на інтерв'ю містить певні протиріччя які можна чітко визначити як перешкоджання роботі журналіста. 

Така ситуація склалась перш зав все, що судової практики вирішення таких питань практично немає.

Респондентів які опікувались проблематикою авторських прав фактично немає, значно більше уваги приділено питанню роботи журналістів.

А тому, якщо ви вже опублікували інтерв'ю і на вас розпочався тиск зі сторони респондента, запам'ятайте:

1. Вимога не публікувати інтерв'ю, яке стосується питань публічного інтересу, є неправомірною, тому що є формою цензури і суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення та практика якого є обов’язковими для виконання.
2. Особа яка знає, що ви журналіст і погодилась на інтерв'ю, не заперечувала під час інтерв'ю зйомку на фото і відеокамери, фактично дала вам згоду на його публікацію.

Але, на всяк випадок, для убезпечення від можливих судових позовів, все ж таки ми пропонуємо журналістам отримати та зафіксувати згоду особи на публікацію інтерв’ю.

Це може бути як електронний лист або (звичайно краще) документ в якому респондент засвідчує свій дозвіл на публікацію інтерв'ю.

Затвердженої форми такого дозволу немає, тому запам'ятайте, що підготований вами документ обов'язково повинен містити наступну інформацію:

1. ПІБ респондента
2. Дозвіл на опублікування (трансляцію) запису інтерв'ю.
3. Згоду респондента на фото та відеофіксацію з подальшим дозволом використовувати ці матеріали на розсуд журналіста.

Наприклад документ може мати таку форму :

Дата та місце надання згоди

Дозвіл на опублікування (трансляцію) запису інтерв'ю

Я, _________________________________, (П.І.Б), паспортні дані _____________________________, ___________ року народження, іменований далі "Громадянин",

цим документом даю згоду на публікації інтерв'ю та використання моїх фото та відео зображень без виплати мені винагороди,

журналісту ______________________ (П.І.Б), паспортні дані _____________________________, ___________ року народження, іменованого далі "Правовласник"

в матеріалі з назвою "________________".

Чинна згода надається також на всі зображення "Громадянина", отримані в процесі фото та відео зйомки для інтерв'ю "_______" без обмеження в часі.

Правовласник має право оприлюднити і надалі використовувати зображення Громадянина повністю або фрагментарно: відтворювати, поширювати, здійснювати публічний показ, імпортувати оригінали або екземпляри зображень з метою поширення у мережі інтернет, публікувати в традиційних та цифрових ЗМІ та соцмережах.

Правовласник має право передавати зазначені права на зображення будь-яким третім особам в цілях, пов'язаних з проведенням рекламної кампанії матеріалу".

Правовласник зобов'язується не використовувати зображення Громадянина способами, які порочать його честь, гідність і ділову репутацію.

Підписи сторін