Кейс-стаді стратегічної безвідповідальності Анатолія Шкрібляка та ТОВ «Євро-Реконструкція»

Сучасний стан енергетичної безпеки України в умовах повномасштабної збройної агресії висвітлив критичні вразливості не лише технічного, а й інституційного характеру. Одним із найбільш гострих викликів стала діяльність приватних власників об'єктів критичної інфраструктури, чиї стратегії управління демонструють пріоритетність виведення капіталу над забезпеченням життєдіяльності територіальних громад. Кейс колишнього народного депутата Анатолія Шкрібляка, який контролює низку теплоелектроцентралей (ТЕЦ) через офшорні структури та українські юридичні особи, такі як ТОВ «Євро-Реконструкція» та ТОВ «Фірма «ТехНова», є хрестоматійним прикладом того, як приватизація стратегічних активів у 2010-х роках трансформувалася у загрозу національній безпеці. Ситуація навколо зруйнованої Дарницької ТЕЦ у Києві, де власник фактично відмовляється від виконання зобов'язань із відновлення об'єкта, апелюючи до необхідності державного фінансування, потребує глибокого аналізу механізмів накопичення капіталу, юридичних схем уникнення відповідальності та соціально-економічних наслідків для мільйонів споживачів.

Генезис капіталу: Від родинних зв'язків до політичного лобізму

Анатолій Васильович Шкрібляк, народившись у селі Яворів Косівського району Івано-Франківської області, розпочав свій шлях у бізнесі в період початкового накопичення капіталу в Україні, маючи суттєву підтримку з боку свого дядька — Миколи Васильовича Шкрібляка. Микола Шкрібляк був знаковою фігурою в енергетичному секторі та політикумі Івано-Франківщини, обіймаючи посади голови ОДА та віце-губернатора, контролюючи при цьому близько 90 підприємств сімейного бізнесу, зосереджених навколо енергетики. Саме під його патронатом Анатолій Шкрібляк здобув перший досвід комерційного менеджменту в мережі магазинів «Промінь» на початку 90-х років.

Освіта Анатолія Шкрібляка, який у 2003 році закінчив фізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, формально підготувала його до розуміння технічних аспектів енергетики, проте реальна кар'єра розвивалася в руслах корпоративного управління та політичного лобізму. Вже у 2000-2001 роках він очолював компанію «Нафтагазтрейд», а в період з 2002 по 2006 рік обіймав посаду заступника генерального директора ТОВ «Фірма «ТехНова», яка на той момент уже контролювала Чернігівську ТЕЦ.

Політичний етап кар'єри Шкрібляка (2006–2007 роки), коли він був обраний народним депутатом V скликання від Блоку «Наша Україна», став каталізатором для розширення його енергетичної імперії. Робота в Комітеті з питань бюджету надала йому інструменти впливу на розподіл державних ресурсів та розуміння механізмів фінансування енергетичного сектору, що згодом було використано при приватизації Дарницької ТЕЦ у 2010 році.

Структура енергетичного холдингу та офшорні механізми

Енергетичний портфель Шкрібляка формувався шляхом отримання контролю над стратегічними об'єктами теплогенерації в ключових регіонах України. Основною моделлю було поєднання приватизації (Дарницька ТЕЦ) та довгострокової оренди (Чернігівська, Сумська ТЕЦ).

Юридична архітектура цього холдингу базується на використанні іноземних юрисдикцій. Зокрема, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Євро-Реконструкція» через компанію «Азоранде Інвестментс Лімітед» (Azorande Investments Limited) є безпосередньо Анатолій Шкрібляк. Це дозволяє не лише мінімізувати податкове навантаження в Україні, а й забезпечувати легке виведення прибутків за кордон. Важливо зазначити, що сам підприємець офіційно зареєстрований у Лондоні, що створює фізичну та правову дистанцію між ним та наслідками його управлінських рішень в Україні.

Дарницька ТЕЦ: Техногенна катастрофа та фінансова імпотенція власника

Ситуація з Дарницькою ТЕЦ у 2024-2025 роках стала символом колапсу приватної моделі управління критичною інфраструктурою під час війни. Внаслідок масованих ракетних атак російських військ у лютому 2024 року, зокрема під час атаки 3 лютого, об'єкт зазнав критичних руйнувань. Міністр енергетики та представники НАТО зафіксували, що обстріл був свідомим і відбувся в момент падіння температури до -25C.

Наслідки для енергосистеми та населення були катастрофічними:

1. Повна зупинка генерації: Станція припинила виробляти як теплову, так і електричну енергію.

2. Масштабне знеструмлення: 1170 багатоквартирних будинків у Дарницькому та Дніпровському районах Києва залишилися без опалення в пік холодів.

3. Технічна деградація: Через низьку температуру системи станції почали перемерзати, що погіршило ситуацію та зробило неможливим швидке відновлення.

Експерти, зокрема Володимир Омельченко з Центру Разумкова, оцінюють вартість повноцінної реконструкції об'єкта в 700 мільйонів євро. Термін відновлення прогнозується на рівні 2-3 років. Незважаючи на те, що ТОВ «Євро-Реконструкція» роками отримувало прибутки від тарифів, закладених на обслуговування 68% мешканців лівобережного Києва, Анатолій Шкрібляк відмовився фінансувати ремонт за власні кошти. Замість цього він ініціював процес перекладання фінансового тягаря на державу, аргументуючи це форс-мажорними обставинами війни.

Розрахунок дефіциту інвестиційних ресурсів

Для розуміння масштабу проблеми можна застосувати модель оцінки капітальних витрат (CAPEX) на відновлення одиниці встановленої потужності (P). Дарницька ТЕЦ має потужність близько 160 МВт. Якщо загальна вартість відновлення 700$ млн євро, то питома вартість відновлення Cu становить:

Такий рівень витрат перевищує вартість будівництва нових газопоршневих установок у кілька разів. Проте власник не пропонує альтернативних планів модернізації, зосереджуючись на лобіюванні бюджетних асигнувань.

При цьому фінансовий стан підприємства характеризується величезними боргами перед державною та комунальною сферами. ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгувало КП «Київтеплоенерго» понад 1,5 мільярда гривень за період з жовтня 2020 по січень 2023 року. Це вказує на те, що навіть до повномасштабного вторгнення компанія працювала в режимі накопичення боргів перед муніципальними структурами.

Прецедент Чернігівської ТЕЦ: Схема «ТехНови» та розслідування ДБР

Стратегія Шкрібляка щодо Дарницької ТЕЦ не є новою; вона фактично копіює схему, реалізовану на Чернігівській ТЕЦ через ТОВ «Фірма «ТехНова». Після пошкоджень об'єкта внаслідок бойових дій у 2022 році, компанія ініціювала дострокове розірвання договору оренди. Замість того, щоб використати страхові виплати або власні кошти на ремонт вузлів подачі вугілля та щитової, Шкрібляк «повернув» зруйнований об'єкт місту.

Державне бюро розслідувань (ДБР) відкрило кримінальне провадження щодо цієї передачі (№ 42020000000001477 та ін.). Ключові аспекти розслідування включають:

• Зловживання владою (ст. 364 КК): Слідство вважає, що повернення ТЕЦ без проведення аудиту дозволило приховати розкрадання коштів на суму понад 1,2 мільярда гривень.

• Службова недбалість (ст. 367 КК): Посадові особи міськради, санкціонувавши передачу, фактично повісили на бюджет Чернігова витрати на відновлення у розмірі 800 млн грн.

• Вугільні махінації: Компанії Шкрібляка підозрюються у закупівлі вугілля в РФ та Білорусі, яке за документами проходило як європейське з відповідною націнкою в тарифі.

Аналогічна ситуація з боргами спостерігалася і тут: Шкрібляку вдалося «відплетлятися» від боргу «ТехНови» перед «Нафтогаз Трейдингом» на суму 568,7 мільйона гривень. Це свідчить про системну роботу юридичного департаменту бізнесмена щодо списання зобов'язань перед державними постачальниками енергоносіїв.

Контраст активів: Budhouse Group та «біла» сторона бізнесу

Поки енергетичні об'єкти Шкрібляка перебувають у руїнах та боргах, його девелоперський бізнес — Budhouse Group (BHG) — демонструє вражаючу активність та фінансову спроможність. Заснована у 2006 році, компанія стала одним із найбільших гравців на ринку комерційної нерухомості України.

Будхауз Груп планує інвестувати 314 мільйонів євро у три нові проєкти протягом наступних трьох років, включаючи ТРЦ в Одесі, Запоріжжі та Києві. Анатолій Шкрібляк публічно заявляє про «бездоганну репутацію» та успішну співпрацю з міжнародними банками, такими як ЄБРР та BGK.

Виникає фундаментальна суперечність: власник стверджує, що не має коштів на відновлення критичної енергоінфраструктури, яка забезпечує теплом тисячі людей, але одночасно акумулює сотні мільйонів євро для будівництва нових розважальних центрів. Слідство в рамках кримінальних проваджень вивчає версію, згідно з якою кошти, отримані від енергетичних схем та завищених тарифів, систематично виводилися через офшори для фінансування саме девелоперського бізнесу.

Легалізація та PR: Благодійність як інструмент захисту репутації

Живучи в Лондоні, Анатолій Шкрібляк активно використовує інструменти корпоративної соціальної відповідальності для нівелювання негативного іміджу в Україні. Budhouse Group виступає спонсором благодійних концертів у Великій Британії, передає дрони та системи РЕБ військовим, а бренд Agricom Group (вівсяні пластівці «Добродія») жертвує продукцію благодійним фондам.

Зокрема, Шкрібляк акцентує увагу на допомозі фонду «Надія», передачі медичного обладнання та організації відпочинку для дітей загиблих героїв у Карпатах. Проте, з точки зору системного аналізу, обсяги цієї допомоги є неспівмірними з економічними збитками, яких зазнає держава через ухилення «Євро-Реконструкції» та «ТехНови» від виконання своїх прямих обов'язків. Орієнтовні витрати на PR-заходи та точкову благодійність становлять менше 1% від необхідних 700 млн євро на ремонт ТЕЦ.

Економічні показники Agricom Group

Окрім енергетики та девелопменту, Шкрібляк контролює Agricom Group, що спеціалізується на рослинництві та переробці. Після кризи початку війни компанія повернулася до прибутковості у 2024 році та запустила нові бренди продуктів, такі як YUMMOJI. Статки Шкрібляка у 130 мільйонів доларів (за оцінкою Forbes 2021 року) базуються на цьому диверсифікованому портфелі, що ще раз підкреслює наявність фінансового ресурсу для підтримки енергетичних активів.

Юридичні та політичні виклики: Шлях до відповідальності

Правоохоронні органи України, зокрема Офіс Генерального прокурора та ДБР, активізували розслідування щодо діяльності Шкрібляка за декількома напрямками:

1. Справа про закупівлю вугілля у терористичних організацій: Вивчаються факти фінансування «Л/ДНР» через закупівлю вугілля у 2015–2019 роках.

2. Справа про привласнення бюджетних коштів: Шляхом завищення тарифів та маніпуляцій з витратами на модернізацію, яка фактично не проводилася.

3. Справа про незаконну передачу активів у Чернігові: Де Шкрібляк та колишнє керівництво міста підозрюються у змові з метою уникнення орендних платежів та зобов'язань з ремонту.

Станом на 30 березня 2023 року в рамках кримінального провадження № 22021101110000160 було оголошено низку підозр менеджменту підконтрольних Шкрібляку ТЕЦ. Проте сам бенефіціар залишається недосяжним для українського правосуддя через перебування в юрисдикції Великої Британії.

Прогноз та стратегічні рекомендації

Ситуація з Дарницькою ТЕЦ потребує негайного втручання на рівні Ради національної безпеки і оборони (РНБО). Якщо держава погодиться відновити об'єкт за кошти бюджету, залишивши його у власності Шкрібляка, це створить небезпечний прецедент «націоналізації збитків при приватизації прибутків».

Можливі сценарії розвитку подій у 2025-2026 роках:

• Примусова націоналізація: На підставі закону про вилучення майна в умовах воєнного стану, що дозволить передати Дарницьку ТЕЦ в управління НАК «Нафтогаз України» або «Київтеплоенерго» без виплати компенсації власнику, який не виконує зобов'язань.

• Мирова угода з передачею акцій: Передача контрольного пакету ТОВ «Євро-Реконструкція» державі в рахунок погашення боргів (понад 1,5 млрд грн).

• Консервація та перехід на модульні котельні: Відмова від відновлення гігантської ТЕЦ на користь децентралізованої системи опалення, що потребуватиме колосальних муніципальних інвестицій.

Кейс Анатолія Шкрібляка демонструє необхідність перегляду всієї архітектури відносин між державою та приватними власниками енергетичних об'єктів. Потрібно впровадити механізм обов'язкового резервування частини прибутку на спеціальних ескроу-рахунках для відновлення у разі надзвичайних ситуацій, а також заборонити виведення дивідендів для компаній, які мають прострочену заборгованість перед державними енергопостачальниками. Лише системний тиск через міжнародну правову допомогу (екстрадиція або арешт активів у Лондоні) може змусити подібних «інвесторів» виконувати свої зобов'язання перед українським суспільством. Питання «холодних батарей» у тисячах київських осель — це не лише технічна проблема, а й питання спроможності держави захищати своїх громадян від корпоративної безвідповідальності в умовах екзистенційної загрози.