«Кінець Заходу?» Чжан Цзянь про кризу трансатлантичної спільноти
Автор і контекст
Стаття Чжан Цзяня, заступника директора та дослідника Китайського інституту сучасних міжнародних відносин (CICIR), опублікована у журналі «Сучасні міжнародні відносини» (№8, 2025) під назвою «Кінець Заходу?». Автор спеціалізується на дослідженні Європи, трансатлантичних відносин та політики ЄС.
Його головна теза: Захід як геополітична спільнота переживає глибоку кризу, яка має структурний і довготривалий характер. Це не тимчасове непорозуміння, а тенденція, що здатна переформатувати світовий порядок.
Історичні витоки концепту «Заходу»
У різні епохи термін «Захід» позначав християнський світ, імперіалізм, расову зверхність.
Як геополітичний блок «Захід» сформувався під час холодної війни: США, європейські союзники по НАТО, Японія, Канада, Австралія, Нова Зеландія.
Спільними вважалися цінності (ліберальна демократія), безпекові підходи (НАТО), мета — збереження світового порядку під західним керівництвом.
Після розпаду СРСР єдність похитнулася, але продовжували діяти G7, НАТО, ЄС. Війна в Україні 2022 року дала новий імпульс солідарності.
Три кризи «Заходу»
1. Крах ціннісної єдності
Ліберальна демократія колись була «моральним стрижнем» Заходу.
Провали «експорту демократії», подвійні стандарти у правах людини, зростання внутрішнього популізму підірвали цю модель.
За Трампа США почали критикувати Європу за «відступ від свободи слова» та «псевдодемократію». Європа у відповідь називає американський режим авторитарним.
Прецедент: Вашингтон відкрито підтримав польського ультраправого кандидата Кароля Навроцького, що ЄС розцінив як втручання.
2. Безпековий розкол
НАТО історично трималося на спільній загрозі від СРСР/РФ.
Трампова адміністрація відмовилася вважати Росію головним ворогом, а війну в Україні назвала «європейською проблемою».
США заблокували обговорення України на саміті НАТО, згорнули постачання зброї, переклавши витрати на Європу.
Стаття 5 НАТО («один за всіх») фактично поставлена під сумнів самим американським президентом.
3. Втрата спільного бачення світового порядку
Після 1945-го США створили глобальні інститути (ООН, МВФ, СОТ).
Нині Вашингтон виходить з ключових угод: ВООЗ, Паризької кліматичної угоди, блокує СОТ.
G7 і НАТО перетворюються з символів єдності на сцени відкритих конфліктів — приклад: саміт G7 у червні 2025 року не зміг ухвалити спільну заяву через позицію США.
Причини трансформації
Внутрішні кризи США
Деіндустріалізація, борги (124% ВВП у 2024), рекордний дефіцит бюджету, імміграційні конфлікти.
«America First» відображає суспільний запит зосередитися на внутрішніх проблемах.
Союзники стали сприйматися не як актив, а як «тягар», який виснажує ресурси США.
Суперечності з союзниками
ЄС має торгівельний профіцит у відносинах зі США (198 млрд євро у 2024), що дратує Вашингтон.
Європа вимагає більшої допомоги Україні, тоді як США вбачають у цьому фінансовий тягар.
Зовнішній фактор — зростання БРІКС
Частка G7 у світовому ВВП за ПКС впала з 50% у 1980-х до 28,4% у 2024.
Країни «глобального Півдня» більше не погоджуються на західну монополію правил.
Наслідки для світового порядку
Подальша фрагментація Заходу
Канада, Європа та Японія шукають шляхи взаємодії поза США.
Великобританія обирає компроміс зі США; Франція й Німеччина розглядають діалог із Росією; Польща та Балтія стають «троянським конем» Вашингтона.
Зменшення опозиції «Захід – не Захід»
США відмовляються від «експорту демократії», роблячи ставку на транзакційну дипломатію.
Європа, змушена шукати нових партнерів, теж коригує риторику.
Прискорення багатополярності
Розвиток БРІКС, RCEP, Азійського банку інфраструктурних інвестицій.
Навіть без США нові механізми працюють (альтернативний апеляційний арбітраж у СОТ).
Захід втрачає монополію на глобальне управління.
Висновок
Чжан Цзянь підкреслює: Трамп — не причина, а каталізатор. Він уособлює довготривалі структурні зміни у США та їхньому ставленні до світу.
Захід як «спільнота цінностей і безпеки» більше не існує у попередньому вигляді. Формально інститути зберігаються, але їхній зміст розмивається. Це означає не одномоментний крах, а тривалу трансформацію, результатом якої стане багатополярний світ і поступова «демократизація» міжнародних відносин.
