Корупція у верхівці СРСР: історичний аналіз від Шень Чжіхуа

Історик і професор Східнокитайського педагогічного університету Шень Чжіхуа у своїй статті «Ви навіть не можете уявити, наскільки корумпованою була радянська верхівка» детально аналізує еволюцію цієї проблеми від епохи Леніна до Горбачова. Нижче представлений короткий огляд його дослідження.

Коріння корупції: від Леніна до Сталіна

Прийнято вважати, що на початку існування СРСР влада була аскетичною і орієнтованою на інтереси народу. Однак архівні дані свідчать про зворотне. Уже в 1920-х роках партійна номенклатура активно використовувала своє становище для власного збагачення.

• За даними ЧК-ГПУ, лише у 1921 році було виявлено 69 641 випадок хабарництва та 32 177 службових злочинів.
• Майже половина керівників на низовому рівні були причетні до розкрадання державних коштів.
• Радянські чиновники зловживали службовим транспортом, користувалися елітним медичним обслуговуванням, мали доступ до спеціального постачання та привілейованого житла.

Хоча Ленін формально вводив жорсткі обмеження на зарплати чиновників, фактично еліта обходила ці заборони за рахунок неофіційних привілеїв. Наприклад, у 1918 році було прийнято декрет про рівний розподіл житлової площі, але вже на початку 1920-х партійні лідери заселялися у розкішні особняки, виселяючи звідти колишніх власників.

Сталінський період, навпаки, відзначився інституціоналізацією корупції. Якщо за Леніна привілеї були радше стихійними, то за Сталіна вони були закріплені на державному рівні.
Система персональних пайків, закритих спецмагазинів, урядових дач і спецлікарень створювала касту недоторканних. Вищі партійні функціонери отримували конверти з грошима – так звана «пакетна система», де розмір виплат визначав особисто Сталін.

Фактично корупція стала інструментом управління: чим більше благ отримував чиновник, тим сильніше він залежав від вождя.

Хрущов проти привілеїв: спроба реформи

Після смерті Сталіна Микита Хрущов зробив першу серйозну спробу боротьби з корупцією. Він:

• Ліквідував «конверти з грошима» для вищих чиновників.
• Обмежив використання службових автомобілів.
• Скасував право на безкоштовні державні дачі.
• Ввів ротацію партійних кадрів, щоб зменшити вплив корумпованої номенклатури.

Однак ці реформи викликали жорсткий опір партійної еліти. У результаті в 1964 році Хрущова усунули, а його наступник Леонід Брежнєв повністю відновив привілеї партійної верхівки.

Брежнєвська епоха: золотий вік корупції

За Брежнєва корупція досягла піку. Партійна еліта створила цілу систему тіньової економіки, в якій чиновники використовували державні ресурси для особистого збагачення.

Особливо розвиненими стали:

• Система «номенклатурного капіталізму», де міністерства і відомства фактично керували величезними тіньовими доходами.
• Справа «Бавовняного короля» Рашидова в Узбекистані, який створив масштабну корупційну імперію.
• Система «особливого постачання», де партійні чиновники отримували товари й послуги, недоступні простим громадянам.

Сам Брежнєв отримував у подарунок від союзних республік золоті прикраси, антикваріат, розкішні автомобілі й навіть нерухомість за кордоном.

Фінал СРСР: корупція та розпад

Коли в 1985 році до влади прийшов Михайло Горбачов, він спробував провести економічні реформи (Перебудову), але корупція вже була вбудована в саму систему управління країною. У результаті лібералізації економіки партійна еліта почала приватизовувати державні активи на свою користь.

Приклад:

• У 1990 році реформи Горбачова дозволили створювати приватні кооперативи, однак більшість їхніх власників – колишні партійні функціонери, які конвертували свій вплив у гроші.
• Вищі чиновники перетворилися на нових капіталістів: вони створювали банки, корпорації і торгові доми, використовуючи старі радянські зв’язки.

Фактично це був не просто крах СРСР – це був організований переділ власності, у якому партійна еліта перетворилася на клас олігархів.

Висновок: корупція як частина системи

Аналіз історії СРСР показує, що корупція не була випадковістю чи результатом окремих зловживань – вона була фундаментальною частиною радянської системи влади. Відсутність політичної конкуренції, вільної преси та незалежної судової системи дозволила партійній номенклатурі перетворитися на закриту касту привілейованих управлінців, які зрештою приватизували державу.

📌 Головний історичний урок:
Державна влада, позбавлена механізмів контролю, неминуче перетворюється на систему привілеїв та особистого збагачення. Радянський Союз – один із найяскравіших прикладів того, як боротьба за справедливість може привести до створення нової еліти, апетити якої перевершують навіть старі монархії.