Мерія Віталія Кличка вирубує лісосмугу, якій Київрада 2019 року надала статус парку
На Теремках зрізають столітні дуби, а міська влада пояснює це тим, що ніякого парку там немає, бо є вулиця Атени Пашко, пише Богдан Гдаль. Тонкість у тому, що вулиці там теж немає. Принаймні в чинному детальному плані території, ухваленому самою ж Київрадою.
Історія цієї смуги землі між Теремками і Кільцевою дорогою читається як підручник із того, як місто послідовно ухвалює рішення, кожне з яких скасовує попереднє, жодного при цьому формально не скасовуючи.
Почалося все 14 липня 2005 року, коли Київрада рішенням №690/3265 проголосувала перший детальний план території житлового району Теремки-3. Планували велике радянське за духом спальне царство на кшталт Троєщини: окремі панельки, школи, садочки, дорожня мережа між ними, ще одна кленова розв'язка на Кільцевій. Все як має бути. І на місці нинішньої лісосмуги там уже стояла вулиця. Ще не Атени Пашко, а безлика Проєктна №12970. Той ДПТ так і не реалізували.
Десь у середині 2010-х на територію заходить KAN Ігоря Ніконова з дизайнерським баченням сучасного низькоповерхового мікрорайону від "Архіматики". І 4 квітня 2017 року Київрада рішенням №76/2298 затверджує зміни до детального плану, повністю перекроївши попередній. Вулиці в новому ДПТ є. Червоні лінії на місці лісосмуги теж збереглися, тобто ця земля лишилася зафрахтованою під публічний простір, де забудова неможлива. Але автомобільної вулиці там уже немає. Є пішохідний простір, і це прямо записано в розділі "Схема організації дорожнього руху". Назви вулиця не має, тоді як усі інші вулиці, позначені в цьому ДПТ дорогами, акуратно пронумеровані як Проектна ХХ. Тобто станом на 2017 рік місто власним рішенням стерло звідти проїзну частину.
Далі 31 січня 2019 року Київрада ухвалює рішення №10/6666 "Про надання статусу парку відпочинку земельній ділянці на вулиці Теремківській, 2А-6 у Голосіївському районі м. Києва". І це не декларація в стилі "давайте вважати це парком". Пункт 1 звучить однозначно: надати земельній ділянці орієнтовною площею 4,2412 га статус парку відпочинку згідно з додатком. Не "після розроблення проєкту землеустрою надати", не "за умови оформлення". Надати. Статус виник у момент ухвалення рішення.
Пункт 2 адресований КО "Київзеленбуд" і розписує, що робити далі: здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування, у місячний термін з дня набрання чинності рішенням про надання ділянки в користування вжити заходів щодо державної реєстрації права, здійснити заходи щодо благоустрою. Тобто оформлення землі тут не передумова статусу, а обов'язок, який виникає після нього. Різниця принципова. Це не парк, який не став парком через чиюсь тяганину. Це парк, який став парком за фактом рішення Київради, а комунальники свою частину роботи не виконали або недовиконали.
До рішення додано план-схему з підписом Віталія Кличка, і якщо накласти її на сучасний кадастр, контур парку сьогодні охоплює три ділянки: 1,99 га (№8000000000:79:488:0053), 0,77 га (№8000000000:79:488:0059) та 0,55 га (№8000000000:79:488:0014).
А тепер стежте за руками. Через десять місяців, 12 листопада 2019 року, рішенням №33/7606 Київрада називає вулицею Атени Пашко ту саму Проєктну №12970, якої в чинному ДПТ уже не існує. Чи була це змова проти парку? Радше ні. Задум назвати вулицю старший за рішення про парк: комісія з найменувань розглядала пакет ще у 2017 році, громадське обговорення тривало з 2 лютого до 2 квітня 2018-го, 22 червня 2018-го комісія назву підтримала. Але рішення про парк ухвалили раніше за фінальне найменування. Тобто перед тим, як урочисто присвоїти ім'я, місто мало щонайменше помітити очевидну колізію: автомобільної вулиці в ДПТ немає, а сама територія вже є парком за рішенням Київради. Не помітило. Або не захотіло.
Далі темп подій змушує запідозрити, що хтось у мерії все ж таки читає власні документи. Буквально за два тижні після найменування починається оформлення землі під парк. 28 листопада 2019 року щодо вулиці Теремківської, 2А-6 реєструють проєкт рішення Київради №08/231-3638/ПР, справа 731636017, а 5 грудня другий, №08/231-3714/ПР, справа 427012367. Обидва про надання "Київзеленбуду" дозволу на розроблення проєктів землеустрою. 22 січня 2020 року проєкти підтримує екологічна комісія Київради, 26 травня 2021-го земельна комісія голосує 16 "за", жодного "проти", жодного "утримався".
8 липня 2021 року Київрада дозволи надає. І тут з ланцюжка тихо випадає найцікавіше. В офіційному повідомленні КМДА після засідання фігурують лише дві менші ділянки, 0,77 га та 0,70 га. А майже два гектари, ті самі 1,9896 га, що й формують довгу вузьку лісосмугу, ту саму, яку зараз вирубують, зникають. Не скасовуються, не переглядаються, не виносяться на обговорення. Просто зникають із повідомлення.
13 вересня 2021 року, вже після цих рішень, під час інвентаризації довгу ділянку площею 1,9896 га реєструють у Державному земельному кадастрі як окрему, №8000000000:79:488:0053, з цільовим призначенням 18.00 "Землі загального користування". У 2022 році Київрада документацію цієї інвентаризації затверджує.
І ось як виглядає результат восьми років роботи міської бюрократії над однією ділянкою землі. Найменша частина парку, 0,5502 га, має цілком логічну комбінацію: цільове призначення 18.00 "Землі загального користування", категорія "Землі рекреаційного призначення". Все чудово. Сусідня ділянка 0,7709 га, та, що посередині, і яка так само потрапляє в контур парку за рішенням 2019 року, чомусь має цільове призначення "для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з об'єктами громадського призначення", категорія "Землі житлової та громадської забудови". Як вам таке в межах парку відпочинку? А найдовша, ті самі 1,9896 га, лишилася землями загального користування, які тепер намагаються маніпулятивно перейменувати на "землі енергетики".
Одне рішення Київради, один контур, три різні юридичні долі.
І ось 2026 рік. Міська влада вирубує лісосмугу, бо "це не парк", а пан Пантєлєєв з трибуни актового залу Голосіївської РДА обґрунтовує право на вирубку тим, що це "вулиця Атени Пашко". Та сама вулиця, якої в чинному ДПТ немає. Назва, яку місто присвоїло порожнечі, стала юридичною підставою знищити те, що місто перед тим оголосило парком.
На тій самій зустрічі в РДА, за спостереженням Гдаля, представники влади і проєктувальники виглядали нервово. Можливо, тому, що інженер Максим Мятко за один день зробив альтернативне проєктне рішення, яке в чомусь переважало те, над чим ціла проєктна організація працювала за вісім мільйонів гривень. А можливо, тому, що озвучити справжню причину такої широкої і тотальної вирубки вони не могли. Бо якщо йдеться лише про теплотрасу, над якою потім посадять кущі, навіщо смуга такої ширини? А якщо на її місці має з'явитися повноцінна вулиця з дорогою, тротуарами, ліхтарями і травичкою десь на узбіччі, то все стає на місця. Разом із раптовою любов'ю чиновників до імені Атени Пашко.
Лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук пише, що місто втратить близько 600 дерев, які утворили цілу екосистему з білками, птахами, комахами і рослинами, і на відродження якої підуть десятиліття. Вона нагадує, що ДБН забороняє прокладати магістральні інженерні мережі через парки, що жодного документа, який підтверджує право на видалення дерев, громаді не показали, і що заплановане будівництво тепломережі взагалі мало проходити іншим шляхом. Відповідей на ці питання немає. Натомість поліція відправляє до суду людей, які прийшли захищати дерева. Зрубані дерева, зауважує Матвійчук, не поверне жоден суд.
Поліція Києва, зі свого боку, повідомила, що підготовчі роботи до будівництва тепломережі здійснюються відповідно до рішення міської влади та в межах реалізації Плану енергетичної стійкості міста Києва, що залучені комунальні підприємства мають необхідні дозвільні документи, які передбачають і компенсаційне озеленення, і відновлення благоустрою, а працівники поліції перебувають на місці виключно задля забезпечення публічної безпеки та недопущення провокацій. Ті самі документи, яких громаді так і не показали, у поліції, виходить, сумнівів не викликають.
І паралельно з пилками в соцмережах вмикається інша механіка.
6 серпня Максим Нефьодов дивується, що нобелівська лауреатка очолює боротьбу проти будівництва теплотраси резервного живлення до зимових обстрілів, і кваліфікує це як virtue signaling рівня Грети Тунберг. Він пропонує опитати жителів Теремків за принципом "важливіші дерева, якось без опалення проживемо" проти "важливіше тепло, якось потім дерева посадимо", і додає, що занадто гарно ми живемо під захистом ЗСУ, раз такі пріоритети.
Петро Охотін іде далі й малює антиутопію повоєнної відбудови: якщо почнуть прокладати нафтопровід для транзиту чи швидкісну залізницю унікальним Великим Лугом, він уже бачить натовпи злих екологів з вилами, екстрасенсів, що говорять з духами степу, і шаманів давнього лісу.
Михайло Кухар погоджується з кожним словом і радить усім послухати останнє інтерв'ю Ніконова Андрію Федорову про те, що рекет київських забудовників з боку "еко-активістів" став більшою проблемою, ніж чиновницька корупція. Тут варто зупинитися. Це не здогад і не реконструкція чиїхось мотивів. Це прямий, добровільний, публічний припис читачеві: щоб зрозуміти, що відбувається на Теремках, слухайте забудовника. Теза, довкола якої вибудувано всю хвилю, не приховує свого авторства. Її просто переказують.
Олег Белінський завершує конструкцію. Активісти, за його версією, живуть в інших містах і розказують, що робити з Києвом, з'являються лише там, де є гроші, і їхня активність фактично спрямована на знищення українського народу. Далі йде "дуже дякую вам, активісти" і "ми вас будемо пам'ятати". Люди, які стоять перед пилкою в захисті шестисот дерев, за кілька абзаців перетворюються на екзистенційну загрозу нації.
Чи означає збіг у часі і в тезах, що ці дописи хтось замовив? Прямих доказів оплати немає, і чесно це сказати важливіше, ніж красиво припустити. Але є речі, які доказів не потребують, бо лежать на поверхні. Є вісім років рішень, у яких парк то виникає, то розчиняється, а вулиця існує лише в назві. Є два гектари, що зникли з офіційного повідомлення КМДА. Є ділянка всередині парку з цільовим призначенням під житловий комплекс. Є забудовник, чиє бачення території місто затвердило окремим ДПТ у 2017 році. І є синхронна хвиля дописів, яка не сперечається з жодним з цих фактів, бо взагалі їх не згадує, а натомість пояснює киянам, що справжня проблема країни це люди, які стоять під деревами.
Після масових протестів мешканців знищення парку призупинили. Питання лише в тому, чи це пауза, чи розгін. Бо коли тих, хто захищає зелену зону, публічно називають рекетирами, шаманами та екстрасенсами, які прагнуть знищити український народ, це рідко буває кінцем історії. Зазвичай це підготовка ґрунту.
Так от ні. Це парк. Тепер без частини дерев і з дивовижним бардаком в оформленні власної території. І парк, який дуже комусь хотілося б зробити вулицею Атени Пашко.
