Михайлишин: 14 років при владі, жодного уроку

Начальник управління Державної міграційної служби в Закарпатській області Ігор Михайлишин продовжує працювати на посаді — попри обшуки, кримінальні провадження і публічні скандали, які переслідують його вже не перший рік. Влітку 2025-го його відсторонили від виконання обов'язків. Але минув час, скандал почав вщухати — і Михайлишин повернувся. Натомість посаду ціною угоди залишив його перший заступник Олександр Бердар. Класична схема: пожертвувати другорядною фігурою, щоб зберегти головну.

Щоб зрозуміти масштаб явища, варто почати з хронології. Михайлишин очолює міграційну службу Закарпаття вже 14 років. До цього працював у паспортному підрозділі МВС. Тобто він там ще з часів Януковича — і пережив усіх: Майдан, зміну влади, реформи, антикорупційні хвилі, повномасштабне вторгнення. Таке довголіття на чутливій посаді — саме по собі феномен, що вимагає пояснення.

Паспорти для тих, хто не хоче повертатися

Відповіді на багато запитань дає кримінальне провадження №42024142400000046 за статтею 332 Кримінального кодексу України. Згідно з матеріалами досудового розслідування, посадовці ДМС Закарпаття разом із прикордонниками розробили і налагодили схему ухилення від мобілізації для військовозобов'язаних, які вже перебували за кордоном.

Механізм був простий і цинічний. Управління ДМС Закарпаття та його структурні підрозділи оформляли і видавали закордонні паспорти чоловікам призовного віку — від 18 до 60 років — які не поверталися в Україну. Причому без їхнього особистого звернення. Без явки до відділу. Без черги. Документи просто виготовлялися і переправлялися за кордон, знімаючи з власника будь-яку необхідність повертатися і ставати до лав ЗСУ. Окремим інструментом слугувало внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів та інформаційних систем — зокрема безпідставна зміна транслітерації у паспортах, що відкривала додаткові можливості для незаконного переправлення осіб через державний кордон.

Лише за 2024 рік таким чином було видано майже тисячу паспортів. Обшуки провели в Ужгороді та Виноградові. До протиправної діяльності, за даними правоохоронців, причетний начальник Виноградівського відділу ДМС. Але слідство прямо вказує: подібні махінації не могли відбуватися без погодження Ігоря Михайлишина.

Що знайшли в кабінеті

11–12 червня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду Львова в будівлі управління ДМС у Закарпатській області за адресою Ужгород, вул. Івана Коршинського, 12-А, провели обшук. Слідчі прийшли безпосередньо до службового кабінету керівника. Вилучили два Apple iPhone, 2 тисячі доларів та 4 тисячі гривень — все це постановою від 12 червня визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Адвокат Михайлишина, втім, виявився не менш оперативним, ніж слідство. Арешт майна вдалося оскаржити. Захисник наполягав: телефони належать підзахисному особисто і не стосуються обставин провадження, готівка отримана офіційно у вигляді зарплати і задекларована, а сам Михайлишин у цьому провадженні є не підозрюваним чи обвинуваченим, а лише третьою особою. Суд погодився і знял арешт.

Службові відрядження з родиною

Окремий епізод у цій історії — питання відряджень. Поліція встановила, що у 2022–2023 роках Михайлишин щонайменше п'ять разів виїжджав за кордон разом із сім'єю, перебуваючи при цьому в офіційних службових відрядженнях. Аналіз перетину кордону та переміщень на території ЄС показав разючу невідповідність між документами і реальністю.

Показовий приклад — липень 2022 року. Михайлишин отримав чотириденне відрядження до Праги «з метою підготовки пропозицій щодо відкриття нових пунктів видачі ID-карток та паспортів для виїзду за кордон». До Праги він так і не доїхав. Натомість разом із родиною прокатався Словенією та Угорщиною. Схожа картина повторювалася протягом наступних двох років — Угорщина, Словенія, Італія, кожна поїздка від чотирьох до семи днів, і кожна — коштом державного бюджету. Загальні витрати на «відрядження» Михайлишина за 2022–2025 роки склали майже 58 тисяч гривень.

При цьому і він сам, і його перший заступник Бердар, будучи військовозобов'язаними, неодноразово виїжджали за кордон в особистих справах — попри обмеження воєнного стану.

Декларація як дзеркало

Офіційна декларація за 2024 рік малює портрет людини, яка живе значно краще, ніж дозволяє зарплата держслужбовця. Сам Михайлишин задекларував 774 тисячі гривень зарплати, 245 тисяч пенсії та 20 тисяч відсотків від ПриватБанку. Дружина — завідувач кафедри психології Ужгородського університету, доктор психологічних наук, судовий експерт — задекларувала 314 тисяч зарплати в університеті, 676,7 тисяч від підприємницької діяльності та ще 138 тисяч за сумісництвом у Закарпатському НДЕКЦ МВС.

Родина Михайлишиних володіє значним масивом нерухомості. В Ужгороді на Ігорі Михайлишині записані земельна ділянка площею 978 квадратних метрів, будинок на 352 «квадрати» та квартира. Дружина Уляна Богданівна є власницею кількох земельних ділянок загальною площею понад 5 тисяч квадратних метрів у різних частинах області, двох квартир в Ужгороді та нежитлового приміщення площею 147,8 квадратних метрів вартістю майже 2 мільйони гривень.

Готівка в родині також вражає: у Михайлишина — 25,5 тисячі доларів і 13 тисяч євро, у дружини — 58 тисяч доларів, 30 тисяч євро та 200 тисяч гривень. На рахунках у ПриватБанку та Ощадбанку — ще кілька сотень тисяч гривень.

Бізнес-портфель Уляни Михайлишин охоплює кілька підприємств. Вона є кінцевим бенефіціаром і власницею корпоративних прав у фермерському господарстві «Надія сад» (40% частки, 400 тисяч гривень), ТОВ «Яблогруп Закарпаття» (25%, 2,45 мільйона гривень) та ТОВ «Файно Фрут» (50%, 2 мільйони гривень). Поєднувати академічну кар'єру, роботу судового експерта і фруктовий бізнес на 5 мільйонів — завдання не з простих. Як і пояснити походження всього цього добробуту.

Система, що самовідтворюється

Михайлишин — не виняток і не одинак. Він — продукт системи, яка навчилася виживати попри будь-які зовнішні потрясіння. Скандал? Піти на лікарняний. Обшук? Оскаржити арешт. Відсторонення? Перечекати. Розслідування триває — а чиновник повертається на посаду.

14 років на одному місці, кілька кримінальних проваджень навколо підлеглих, обшук у власному кабінеті — і жодних реальних наслідків. Це не корупційний випадок. Це корупційний стандарт.