Навіщо Володимира Великого нагородили "шапкою Мономаха"?
Проблема відсутності оригінальних літописних зведень Русі має під собою досить прагматичну підставу. Вони були переписані для легалізації московських самозванців, а їх оригінали знищені.
Така особливість історії Русі дозволяє авторам "нової історії" маніпулювати буквально усіма фактами і впроваджувати на рівень масової свідомості будь-які міфи, образи, елементи побуту, які б в сукупності дозволили довести справедливість легенди про "Третій Рим".
Хто б там не ховався в деталях, але такий важливий знаковий елемент московського історичної спадщини як головний убір монарха не міг бути не нав'язаний нам як оригінальний елемент одягу справжніх правителів Русі.
Середина XIX століття в Російській імперії - це час реанімації теорії "Третього Риму", ідеї якого завернули в імперський чорно-жовто-білий триколор і назвали "Святою Руссю".
Під такий знаменний привід вирішено було максимально легалізувати міф шляхом встановлення пам'ятних монументів для обраних міфічних героїв. При чому не настільки була важлива їх реальна історична роль, скільки місце в міфі.
Першою важливою віхою в даному починанні став пам'ятник хрестителю Русі - пам'ятник київському князю Володимиру.
Імператор Микола І ініціював зведення пам'ятника ще в 1832 році.
За задумом авторів це повинна була стати каплиця-печера на чолі з постаттю князя.
Але справа з установкою (як завжди) затягнулася, і лише 10 жовтня 1853 року пам'ятник був відкритий в знайомому нам і сьогодні вигляді.
Примітно, але і представники церкви не схвалювали ідола нового культу. Так митрополит Київський Філарет (Амфітеатров) вважав блюзнірством нагороджувати пам'ятником князя - борця з ідолопоклонством!
Попри те, що Володимиру дали в руки історично вірний руський хрест, в ліву руку князь отримав подарунок від московських міфологізаторів - головний убір стилізований під один з найяскравіших історичних фейків - "шапку Мономаха".
Дане включення було настільки брехливим (наскільки і вся історія Росії) і настільки неприродним, що не помітити цього було неможливо.
Відмінно висловився з приводу цього фейка в путівнику "Київ" Шероцький Костянтин Віталійович у 1917 році:
"Він розрахований на значимість і ефект, але не красивий; підставою пам'ятника служить чавунний майданчик зі сходами; на майданчику затверджений восьмикутний постамент, який абсолютно не пасує за своїм характером до епохи св. Володимира, через те, що виконаний у вигляді каплички московського стилю. Нагорі постаменту колосальна статуя, яка має зображати кн. Володимира, в лівій руці статуя тримає княжу шапку у вигляді Мономахової (анахронізм), а правою рукою вона підтримує величезний хрест, освітлюваний вечорами електричними вогнями, що надає пам'ятнику зайвої театральності ".
Зверніть увагу, що пам'ятник Володимиру довгий час був на кшталт вульгарного атракціону. З 1895 по 1917 хрест був прикрашений електричними лампочками.
Але не це важливо. Костянтин Віталійович побачив у використанні підробленої шапки анахронізм, і не усвідомив, що він був умисний. Москва таким чином вводила в масову свідомість елементи татарського одягу як елементи давньоруського. Більш того, тривала легалізація міфічної монгольської корони Богдихана, яким власне і нагородили бідного Володимира.
Якщо автор хотів би бути більш історично грамотним, він міг би використовувати більш автентичні головні убори. Тим більше, що археологічні знахідки того часу вже дозволяли відповідати істині.
Варто відзначити, до того як Росія не занурилася в глибини чергової ідеологічної гонки озброєнь, шапку Мономаха Володимиру нав'язували не так сильно.
Так статуя князя при вході в Казанський собор Санкт-Петербургу (1801-1811) має більш історичний головний убір - він зображений з короною на голові:
Аналогічна ситуація склалася і щодо зовнішності князя, якого нагородили бородою.
Із сучасних йому зображень ми знаємо, що князь Володимир відповідно до європейської традиції голився, але носив вуса.
Ось більш-менш історично вірне відображення князя:
Закладений в Києві початок реставрації "Третього Риму" був активно підтриманий і в іншому місті-герої міфу - Новгороді.
Там в 1862 році адепти секти звели куди більш грандіозний по куди більш пафосному і не менш вигаданим приводом пам'ятник - "Тисячоліття Росії".
Цілий пантеон героїв міфу про "Третій Рим" був увінчаний монгольськими шапками, що по ідеї авторів остаточно легалізував даний головний убір як княжий.
В "шапку Мономаха" нарядили і Володимира і Ярослава, ну і звичайно самого Мономаха. Очевидно, що таким чином скульптор намагався нам нав'язати думку. що цей убір автентичний, істинний, давній, руський.
І нікого не хвилювало, що навіть за легендою даний головний убір міг використовуватися тільки починаючи з Володимира Мономаха.
По кому горить шапка ....
Легенда про "шапку Мономаха" була створена при московському князі Василеві III з метою придумати зв'язок московських самозванців з київським і від нього константинопольським престолом.
Московські князі (суть є ординці) не могли не привнести побут окупованих територій тюркські елементи одягу, стилю і культури взагалі. У тому числі були і головні убори.
Перша письмова згадка про якусь "княжу шапку", з'являється при описі вінчання на царство онука Івана III Дмитра, і зустрічається в грамоті 1498 року.
У 1509-1518 роках та ж шапка фігурує в документах, але без приставки "Мономахова". Починаючи з 1518 вказується, що коронування Дмитра проводилось саме "Мономаховою шапкою".
Найменш зручна версія походження "царської" корони Москви передбачає, що шапку після смерті московського князя Юрія Даниловича отримав його брат Іван Калита від царя Орди - Узбека. Ходять легенди, що спочатку шапка була жіночою тюбетейкою і належала сестрі Узбека і дружині Юрія.
Для легалізації даного "царського" символу влади був написаний текст "Послання про Мономаховий вінець", в якому наголошувалося про династичну важливість шапки як символічного зв'язку з Візантією.
В "Посланні про Мономаховий вінець" стверджувалося, що в 1114 році Костянтин IX Мономах, що доводився Володимирові дідом, не бажаючи нової війни, відправив своєму онукові до Києва багаті дари, які доставили митрополит Ефеський Неофіт, єпископ Мілітінська Євстахій і стратиг Антіохійський. Серед цих дарів були животворящий хрест, була дана царська корона, святі барми і ланцюг аравійського золота. Нібито цими регаліями візантійський імператор благословив князя на самодержавне царство і нарік його Мономахом, Государем всієї Русі.
У реальності цього не могло бути, тому що Костянтин Мономах помер, коли Володимирові було два роки. Також в 1860 році було встановлено, що серед історичних діячів не існувало митрополита Неофіта, а князь Володимир Всеволодович ніколи за життя не іменувався Мономахом.
Проте твердження "шапки Мономаха" як частини міфічної безперервної традиції вінчання на царство була закріплена Іваном Грозним, який вінчав себе нею в 1547 році.
Іншими словами, міф на якому стоїть вся ідеологічна конструкція є неспроможним. І єдине що надає його конструкції стійкість, це численні фальсифікації, які просувалися державою Московською заради обґрунтування законності своїх претензій на спадок Русі.
Власне звідси випливає і причина, з якої в Кремлі так важко переносять знесення їх ідолів в Україні та інших колишніх колоніях Москви.
