"Нотаріуси-зомбі": чому організатори «вічної» схеми досі при справах, поки правосуддя буксує в судах

Майже п'ять років у лісі під Києвом збиралася група людей з ноутбуками. Вони розсилали заражені листи нотаріусам, отримували віддалений доступ до Державного реєстру, і за таксою від семи до п'ятдесяти тисяч доларів знімали арешти з чужої нерухомості. Ноутбуки потім викидали, телефони купували одноразові, працювали в гумових рукавичках. Так тривало, поки у вересні 2019-го СБУ й Кіберполіція не накрили їх у лісі. Серед клієнтів виявилися сім'я поліцейського топпосадовця Євгена Шевцова, голова Митниці Максим Нефьодов та бізнес-структури Вадима Новинського. Минуло шість років, і пейзаж сьогодні виглядає сюрреалістично.

Євген Шевцов залишився в Нацполіції на керівній посаді. Його дружина Альона Шевцова, господиня всіх ресторанних приміщень з цієї історії, вже не просто бізнесвумен, вона власниця збанкрутілого iBox Bank, через який було відмито п'ять мільярдів гривень для нелегальних казино, перебуває під санкціями РНБО й у розшуку, переховується в Еміратах.

Нефьодов — депутат Київради і готується відбудовувати Україну після війни.

Новинський — заочно арештований за держзраду, ховається в Хорватії.

А сама справа про лісових хакерів — у процесуальному анабіозі без вироку і без шансів його побачити.

Історія, яку розповів Данило Мокрик у 313-му випуску "Наших грошей" Bihus.Info у березні 2020 року, виглядає як синопсис серіалу, але насправді є точним описом інфраструктури українського правового нігілізму.

Лісові хакери — це не драма, це логістика. Вони — транспортні агенти чужих бажань, які перевозять арешти з будинків замовників у ніщо.

Схема працювала буденно. Нібито нотаріусам надходили електронні листи, замасковані під офіційну кореспонденцію державних органів. Нотаріус, будучи людиною серйозною, відкривав важливий лист, і завантажував на свій комп'ютер шкідливе програмне забезпечення. Далі справа техніки: віддалений доступ до комп'ютера, а отже, і до Державного реєстру речових прав, і арешти з нерухомості знімалися від імені нотаріуса, який про це нічого не знав. Як пояснила речниця СБУ, до угруповання входили колишні працівники самого реєстру й Державної виконавчої служби — люди, які чудово орієнтувалися в тому, де саме в системі треба натискати. Вони свою справу знали зсередини.

Починали класично — зі звичайних оголошень в інтернеті. Потім переїхали в Telegram. Розцінки залежали від калібру активу, який треба було визволити з-під арешту: дрібні справи — сім тисяч доларів, великі — п'ятдесят. У професіоналів усе було продумано: після кожної операції ноутбук ішов у смітник, телефон змінювався, SIM-карти — одноразові, робота — в рукавичках. Такої технологічної гігієни позаздрив би будь-який резидент ГРУ.

Коли у вересні 2019-го їх нарешті накрили в лісі, двом вдалося втекти — зокрема, організаторові, колишньому працівнику системи юстиції Віталію Прогонному. Тим, хто залишився, вручили підозри. Хтось із них і досі працює у системі правосуддя — як приватний виконавець. Прогонного затримали пізніше — він, ясна річ, заперечує все. За статтею 361 Кримінального кодексу — несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ — йому та його спільникам загрожує реальний термін. Але це поки що на папері.

Справжня драма — не в хакерах. Хакери — просто люди з ноутбуками, яких ніхто не пам'ятатиме через два тижні.

Справжня історія починається з питання: а хто, власне, платив їм по сім-п'ятдесят тисяч доларів? За логікою — той хто отримав в результаті право власності.

І саме тут починається мандрівка у три найцікавіші епізоди української непокарюваності.

Родина Шевцових

На момент виходу сюжету Bihus.Info у березні 2020 року Альона Шевцова вже була помітною фігурою платіжного ринку — власниця "Леогеймінг Пей" і наглядової ради iBox Bank. Її чоловік, Євген Шевцов, був заступником начальника Головного слідчого управління Нацполіції — того самого управління, що мало б розслідувати справу про хакерів, які зняли арешт із приміщення її ресторану Touch Cafe на Шота Руставелі, 16.

Журналісти обережно писали про "неясні обставини" появи цього активу в родини. На запитання про приміщення Шевцов тоді відповів матюкуватим постом на Facebook про "журналіста-суперагента", що "заявився з наглою рожею" до його воріт. На цьому для широкої публіки сюжет було вичерпано.

Але за три роки після цієї історії родина Шевцових перетворилася на один із найгучніших кейсів фінансових розслідувань в Україні.

У березні 2023 року Національний банк відкликав ліцензію в iBox Bank і ліквідував його — за систематичне порушення законодавства про протидію відмиванню коштів. СБУ й Бюро економічної безпеки одночасно відкрили провадження: через банк і мережу терміналів Альони Шевцової, використовуючи схему "міскодингу", було відмито близько п'яти мільярдів гривень для нелегальних онлайн-казино. Схема проста: гравець поповнював свій казино-акаунт через iBox, але в призначенні платежу писалося "оплата мобільного зв'язку" чи "комуналка". Банківський нагляд нічого не бачив, а гроші йшли куди треба. За оцінками БЕБ, щороку схема приносила понад 2,5 мільярда гривень тіньового прибутку, а несплачених податків назбиралося на 7,2 мільярда.

У липні 2023 року Альоні Шевцовій вручили підозру, але вручати довелося заочно: за даними МВС, вона зникла ще 8 березня 2023-го. У квітні 2025-го президент Зеленський підписав указ про особисті санкції РНБО проти неї. У відповідь Шевцова опублікувала пост на Facebook, де назвала санкції "атакою на бізнес" і написала, що "моя совість чиста, я люблю свою країну і продовжу працювати на її перемогу". Звідки саме вона це писала — достеменно невідомо. За різними даними, мешкає або в Об'єднаних Арабських Еміратах на віллі з орендою понад 250 тисяч доларів на рік, або пересувається між юрисдикціями. Її спільниця, директорка одного з департаментів iBox Ірина Циганок, у квітні 2025 року була затримана польською поліцією за запитом Інтерполу. У березні 2025-го БЕБ завершило спеціальне досудове розслідування — тобто процедуру заочного розслідування, яка застосовується, коли обвинувачений переховується. Матеріали скерували до суду. У грудні 2025-го БЕБ вийшло з клопотанням про спеціальне заочне засудження й конфіскацію майна.

Євген Шевцов при всьому цьому не тільки не зник з Нацполіції — він утримався на посаді. Станом на 2026 рік він є заступником начальника управління — начальником відділу Департаменту захисту інтересів суспільства і держави Національної поліції. Просто зверніть увагу на цю назву ще раз: Департамент захисту інтересів суспільства і держави. Чоловік жінки, яку власна держава оголосила в розшук за відмивання п'яти мільярдів для нелегального грального бізнесу, займається захистом інтересів цієї держави. І, що цікаво, найгучніша публічна сутичка з Шевцовим за всі ці роки — не справа про хакерів, не справа iBox Bank, а історія 2020 року, коли він у Facebook обізвав нардепку Олександру Устінову "бродячою живністю", "тупою вівцею" й "умственно отсталим чучелом" за те, що вона зібрала підписи 50 депутатів з вимогою провести щодо нього службову перевірку. Тодішній голова Нацполіції Ігор Клименко публічно пообіцяв, що "з Шевцовим проведена робота" і що він "більше не буде писати". На цьому публічна реакція держави на всю цю історію закінчилася.

Сам Touch Cafe на Шота Руставелі, 16 закрився у 2020 році й більше не відкривався. Приміщення пройшло кілька перереєстрацій, перейшло через ланцюг "добросовісних набувачів" — стандартна схема, коли актив продають компанії-прокладці, яка "не знала" про кримінальне походження попередніх дій. Формальний власник сьогодні існує тільки в реєстрі — фактично об'єкт перебуває в токсичному правовому статусі, під арештом як речовий доказ у справі № 12015000000000401. Ніхто не виграв, окрім того, що родина Шевцових давно виведена з безпосередніх реєстраційних зв'язків з об'єктом. Хто виграв насправді — невідомо. А спробуйте поставити це питання — побачите, як швидко воно загубиться в коридорах.

Максим Нефьодов

Звільнення Максима Нефьодова з посади голови Митниці сталося у квітні 2020 року, за півтора місяця після виходу сюжету Bihus.Info про квартиру на Троєщині. Формальна причина — провал планів з наповнення бюджету: Кабмін розпустив і Нефьодова, і голову Податкової Верланова в один день. Публічно про квартиру в Троєщині, про "парад планет", про батька, сестру й матір, через яких прокочували арештовану нерухомість, на засіданні уряду не згадували. Нефьодов прокоментував своє звільнення фразою "Доббі вільний" і фото з Гаррі Поттера. Подав позов про поновлення на посаді, програв.

І тут починається частина, яка ставить остаточну крапку в питанні "а чи були наслідки для замовників": у жовтні 2020 року Нефьодов очолив список партії "Голос" на виборах до Київради, виграв і з того часу є депутатом Київської міської ради IX скликання. Більше того — він голова постійної комісії з питань цифрової трансформації та регулювання надання публічних послуг. Тобто саме ця людина на місцевому рівні регулює те, що стосується реєстрів і цифрових сервісів — тих самих реєстрів, з яких свого часу хакери знімали арешт з квартири його родини. Паралельно Нефьодов заснував консалтингову компанію uaprogress.tech, ходить експертом у ЗМІ, пише колонки, виступає на форумах про цифровізацію.

Ні йому, ні його батькові Євгену Нефьодову, який колись пояснював "парад планет", жодної підозри щодо організації зняття арешту через хакерів так і не пред'явили. Квартира залишилася у родини. Борг перед бізнес-партнером Олександром Літінецьким, через який усе й закрутилося у 2011-му, так і не стягнули. "Це моя особиста справа", як відповів старший Нефьодов журналістам, виявилося цілком точним описом логіки української правосуддя.

Вадим Новинський

З трьох героїв "зомбі-нотаріусів" найдраматичнішу трансформацію після 2020 року пережив саме Новинський. Тільки причини цієї трансформації — не про хакерів.

У липні 2022-го Новинський здав мандат народного депутата. У грудні того ж року Зеленський ввів проти нього санкції РНБО — як проти диякона УПЦ Московського патріархату, що "підтримує політику РФ". У січні 2023-го санкції посилили. У квітні 2023-го СБУ арештувала його активи на 3,5 мільярда гривень — корпоративні права в 40 українських підприємствах, 30 газових свердловин. Потім арешт розширили: суд арештував частки в 72 компаніях. Пізніше СБУ виявила прихованих активів ще на 10,5 мільярда. У січні 2025-го ДБР та СБУ спільно оголосили йому підозру в державній зраді й розпалюванні релігійної ворожнечі — за те, що з 2014 року він поширював російські наративи, а після початку повномасштабної війни чартерним рейсом вилетів до ЄС і продовжив "працювати в інтересах РФ" у зв'язці з патріархом РПЦ Кирилом. У червні 2025-го додалася підозра в ухиленні від сплати податків на 4,3 мільярда гривень. 15 вересня 2025 року Печерський районний суд Києва ухвалив рішення про його заочний арешт. За даними слідства, зараз Новинський живе в Хорватії, має посвідку на проживання в Німеччині, міжнародна правова допомога надіслана хорватській владі.

Характерна деталь, яка робить цю історію не про хакерів, а про те саме, що було з хакерами: у квітні 2023 року, коли Новинський уже був під санкціями і формально не мав права розпоряджатися корпоративними правами, приватні нотаріуси й державні реєстратори таки внесли зміни до реєстрів 63 його українських підприємств — виключили його з бенефіціарів і записали замість нього кіпрських номіналів. Схема з "доброзичливими" нотаріусами, яка у 2015-му працювала на "Смарт-холдинг" через зламані комп'ютери, через вісім років працює просто так — без зламів, без лісу, без рукавичок. Просто коли треба, нотаріус "забуває" про санкційний список.

Що ж до самого епізоду з ТРЦ "Амстор" у Запоріжжі — жодних наслідків для структур Новинського не настало і не настане. Торговий центр пройшов через дві кіпрські компанії, був заставлений у банку Новинського, зданий в оренду, знаходиться в "Сільпо" і юридично оформлений як "добросовісно набутий". Сьогодні на структурі Новинського висять підозри на десятки мільярдів гривень, від держзради до ухилення від податків, — але епізод із "Амстором" і хакерами 2015 року в цьому переліку не значиться. Він просто не становить інтересу на тлі решти.

Справа, якої немає

Що ж до самої справи про лісових хакерів — номер провадження 12015000000000401 — вона досі формально не закрита. Обвинувальні акти щодо виконавців давно в судах. Але судовий розгляд перетворився на багаторічний серіал без фіналу: засідання переносяться, адвокати хворіють, колегія міняється, свідки не з'являються. Фігуранти на волі — під особистим зобов'язанням або заставою. За статтею 361 Кримінального кодексу тривалі строки давності, і частина епізодів уже на порозі їхнього спливу. Це, нагадаю, не виправдальний вирок, це краще за виправдальний вирок — справа просто розчиняється, як цукор у чаї.

Міністерство юстиції за цей час реально посилило технічний захист реєстрів: ввели двофакторну автентифікацію, обов'язкові SMS-сповіщення нотаріусам, ліквідували інститут акредитованих комунальних підприємств-реєстраторів. Хакнути нотаріуса через заражений лист у 2026 році набагато складніше, ніж у 2019-му. Але сам принцип схеми виявився глибшим за технологію. Як показує кейс Новинського 2023 року, коли нотаріус просто "забув" про санкції і виключив його з бенефіціарів 63 компаній, українська реєстраційна система досі працює, коли і як треба замовнику. Тільки тепер не через вкрадений ключ, а через добровільну згоду. Інструмент хакера замінив собою інструмент домовленості.

Шість років — достатній термін, щоб підбити підсумки. Вони невтішні: українське правосуддя виявилося здатним зловити десяток людей з ноутбуками в лісі. Але воно виявилося нездатним поставити жодного питання до тих, хто ці ноутбуки замовляв. Альона Шевцова, що свого часу отримала в подарунок ресторан, з якого хакери зняли арешт, сьогодні в розшуку — але за іншою справою, на порядок крупнішу. Її чоловік — заступник начальника департаменту, назва якого звучить як знущання. Нефьодов, чия квартира пройшла через "парад планет" хакерської роботи, депутат, регулює цифрову трансформацію столиці, а незабаром буде відновлювати Україну. Новинський арештований заочно — але за держзраду й податки, а не за ТРЦ у Запоріжжі.

Різниця між ними й лісовими хакерами проста. Хакер у лісі — це завжди той, кого можна судити. Фактичний вигодонабувач — непідсудний. Ця логіка за шість років не змінилася ні на сантиметр. І це є справжнім вироком української боротьби з корупцією.

Ті, хто ніби розсилав нотаріусам заражені листи, формально ще ходять у суд — туди, де ніколи не буде вироку.

Ті, хто отримав в наслідок їх діяльности майно — нікого не зацікавили.