Про Голос, Богатова і тріумф стендап-гидоти.
Хтось знає, хтось не знає , словом, є такий депутат Київської міськради Костянтин Богатов, який пройшов до КМР від Голосу. Костянтин майданівець, 18 лютого отримав важке вогнепальне поранення, відомий тим, що як депутат КМР попереднього скликання від Самопомочі приймав активну участь у порятунку річки «Почайна» та створенні однойменного парку культури та відпочинку на її берегах, відомий у середовищі громадських активістів Києва, займається екологічною політикою міста, одним з його дітищ став колишній занедбаний комунальний кінотеатр «Братислава» на Оболоні, який перетворено на сучасний Арт-Центр.
інформація з сайту Арт-центру «Братислава»: «Арт-Братислава — громадська лабораторія культурного та інтелектуального збагачення, що підтримує творчих людей і надає їм свій простір для репрезентації». Запамятайте це.
Кілька днів тому інформпростір сколихнули заголовки новин приблизно такого змісту: «Депутат КМР Богатов у АРТ-центрі «Братислава» побив гумориста за матюки і зірвав виступ стендаперів». І понеслась. Неслась аж до виключення Богатова із фракції "Голосу" КМР і вимогою до нього від партійного керівництва скласти мандат. "Голос" випустив заяву із потужним «АТУ!» Богатову, в якій активно напирав на те, що партія за європейські цінності, свободу творчості та інше бла-бла-бла.
Як виявилось, того дня на сцені центру виступали відомі (кому відомі?) стендапери і несли свою творчість у маси, або, якщо спиратись на вищевказану інформацію з сайту арт-центру - несли «культурне та інтелектуальне збагачення». Скажу чесно, спочатку «клюнув» на скандал саме в такому контексті, типу: «ну вопщє ахрєнєл цей мораліст Богатов ще й руки розпускає». Але чисто випадково побачив фрагмент спілкування обурених стендаперів із жінкою чи то адміністраторкою центру, чи директоркою, під час конфлікту. І якось манера спілкування та матюки на адресу жінки примусили мене дещо глибше поринути у ситуацію. І скажу чесно, якби я був присутнім при цій розмові то не впевнений, що стендапери не звинуватили б тоді у побитті і мене.
На фейсбук-сторінці Богатова є відео із фрагментами виступу стендапера, зацініть і «культурно та інтелектуально збагатіться» гидотою на захист якої стала партія "Голос". Я не мораліст, я за свободу, але свобода це не вседозволеність і суспільні морально-етичні рамки ніхто не відміняв, навіть – шановне керівництво партії "Голос" – країни ЄС. Я не сноб, я теж матюкаюсь і допускаю, що навіть Богатов може використовувати подібні слова. Але є одне «але» і думаю, що нема сенсу розкривати це «але», бо тим хто не розуміє сам це «але» і пояснювати його зміст нічого. Для мене це «але» - всьому свій час, місце і контекст. Для стендапів з таким змістом є нічні клуби де під пиво-горілочку цей «гумор» зайде специфічній публіці на всі сто. А ніяк не заклад культури.
Згодом виявилось, що побитий і не зовсім побитий – отримав по руках, але як справжнє дитя тік-токів та ютубів хайпував на цій темі максимально, чітко знаючи як збільшити популярність. Журналісти не відставали, майстерно конструюючи заголовки таким чином, щоб запах смаженого у читача відчувався навіть фізично. Плюс – стендапер виявився одним із сценаристів "Телебачення Торонто" і страшна заруба в соцмережах понеслась.
Одним із аргументів на захист права на реалізацію творчості з використанням ненормативної лексики захисники стендаперів згадують Подерв’янського. Не буду торкатись різниці між творчістю Митця та стендаперів, це просто смішно. Але спираючись на творчість Митця і відео виступів стендаперів я можу чудово показати, хто є ті самі стендапери. Хто не знає, весь творчий доробок Митця присвячений жлобам. Досить переглянути пару хвилин виступів стендаперів із «Братислави», як не полишає відчуття, що наймерзенніші герої п’єс Подерв’янського зненацька ожили і полізли на сцену Арт-центру із своїм специфічним уявленням про гумор та культуру.
Хтось колись питав у Леся в інтерв’ю - де він бере прототипів своїх героїв? Так ось же відповідь – хіба стендапери це не Омелян Косопизд та Харитон Уйобищенко? Не Гаврюша Обізянов та Степан Срака? Не Гриша Нєпєйвода, карлік з театрального коллєктіва “Орфєй і Еврідіка”? Не Коля і Поля, ідіоти-дауни? Не Анжела, Жанна і Вєроніка, бл@довиті дівчата? Не оживші зненацька С@ка i Бл@дь - кровожернi химери помсти, богинi гiвна, мух i менструацiй? Митець це не ви, шановні стендапери і їх захисники, Митець це про вас, .
Ну і про партію "Голос". Майже зразу, в контексті цієї історії, в мене промайнула безсумнівна думка: «Здадуть». Так і трапилось. "Голос" Богатова здав. Для "Голосу", перефразуючи стару рекламу – «спрага – ніщо, імідж – всьо».
А тепер дозволю собі більше і різко. "Голос", це партія без яєць, партія яка прикриваючись європейськими гаслами не несе жодних ідей, партія яка складається із самозакоханих хіпстерів для яких політика це мета, а не засіб. «Ви круті, ви круті, ви дуже круті!!!», такими коментами вони вихваляють один одного у ФБ, можете перевірити. Так, іноді вони покусують систему, але діють і будуть діяти виключно в рамках цієї системи і в рамках повістки яку формує система, свою повістку "Голос" ніколи не сформує і загрози існуючій системі не створить.
«Ви розумієте, що "Голос" у майбутній Київраді буде в опозиції?», - спитали мене влітку минулого року на співбесіді у "Голосі".
«Ніхрєна собі опозиція», - продумав я, коли через кілька місяців фракція "Голос" проголосувала за креатуру Кличка - непорозуміння з підробним дипломом Бондаренка - на посаду Секретара Київради.
Я був кандидатом до КМР від "Голосу". Не з метою перемогти, а з тією ж метою яку переслідують, наприклад, кандидати у президенти з мізерним рейтингом але які все рівно виставляють свої кандидатури. Крім того, серед всіх партій які мали шанси потрапити до КМР інші були несимпатичні набагато більше. Я поставлене перед собою завдання виконав. І на перемогу Голосу я відпрацював на всі сто, районний штаб не дасть збрехати, філонити чи пєтлять увійшовши у якусь команду не у моїх правилах. І не шкодую про свою участь, зважаючи на конфігурацію сил у КМР яка була передбачуваною та шанси інших партій на проходження. Я б і далі жодного поганого слова не сказав про "Голос", але те як поступили з Богатовим, я вважаю, дає мені моральне право відкрити мої особисті суб’єктивні думки.
А можна було в історії із стендаперами все зробити інакше. Богатов неправий, що розпустив руки, але абсолютно правий, що не промовчав озираючись на якийсь імідж. Тож, як на мене, зважаючи на обставини і принесені ним вибачення цій стендап-гидоті, партійні оргвисновки мали б бути зовсім іншими.
І так, я з Богатовим не знайомий взагалі, як міг би хтось подумати, просто є моменти коли не можна мовчати.
