Про необхідність скорочення дистанції між владою і громадою

Декілька років тому я необережно долучився до проекту Офісу Ради Європи "Сприяння участі громадян у демократичному процесі прийняття рішень в Україні", в результаті чого став заручником думки, що когось у владі дійсно цікавить думка громадськості, що громадськість має бажання брати участь в політичному житті країни, що нам лише не вистачає цифрових інструментів участі, а "Запад нам поможет" розбудовувати демократію в Україні...

Насправді кожне це моє припущення на перевірку видалось популярним міфом поширюваним українськими ЗМІ.

Україна настільки не готова для змін, наскільки монополізована у нас індустрія Civic Tech.

Що цікаво, я мав надію, що на місцевих виборах ситуація якось зміниться, і хоча б хтось зверне увагу на сучасні цифрові технології, ан ніт.

ІТ напрямок у нас і сьогодні залишається заручником корупційних схем державних і муніципальних установ, які обмінюються між собою та закордонними представниками презентаціями про неймовірні досягнення на цьому поприщі і залишаються дуже задоволені собою.

Проте, виявляється, поки в нашому великому відсталому та корумпованому українському селі роботу з громадськістю імітують, в країні агресорі напередодні виборів - бум креативу!

Муніципалітети російських міст мов скажені почали налагоджувати спілкування з населенням безпосередньо, і виявили цілу купу проблем які подолати не змогли!

Навіть при великому бажанні це зробити.

Уявляєте, на той час як на всю Україну більш менш працює "Відкрите місто", до речі теж російської розробки, федеральні структури, і окремі регіони активно розгортають по всій Росії нові цифрові онлайн-платформи на кшталт московської платформи "Активний громадянин", це портали "Наше місто", "Народна експертиза", "Управляємо разом".

Все це надзвичайно добре та захоплює, але...

Через те, що ці портали розроблялись муніципалітетами (звичайно не без корупційної складової), вони робилися для того, щоб обслуговувати інтереси, а не громадян.

А тому всі ці портали та платформи не горизонтальні і аж ніяк не клієнтоорієнтовані. 

І в цьому вони значно поступаються навіть банальним месенджерам - де вирішена головна проблема існуючих платформ: можливість напряму звернутися до відповідача.

Таким чином виявляється, що наявність онлайн-платформ з хибною архітектурою аж ніяк не мотивує громадян використовувати їх для звернень до органів влади.

Для прикладу, термін розгляду звернень громадян при зверненні через платформу в Росії набагато більший ніж в Україні і становить не менше 30 днів. Що взагалі ставить під питання необхідність таких сервісів.

Що ж тут важливо зрозуміти і до якого висновку дійти?

Ключовим показником ефективності роботи муніципальної влади має бути показник доступності та оперативності комунікації з громадськістю.

Якщо сьогодні держава - це клієнтоорієнтований сервіс, він повинен бути надзвичайно зручним та швидким

Також треба зрозуміти, що для громадянина повинно бути різниці між рівнями влади - для нього влада єдина, тому вкрай важливо, щоб він міг отримати рівний доступ до комунікації як з чиновниками найвищого рангу, так і постачальниками місцевих послуг.

При цьому дуже важливо, щоб ця комунікація була ефективна і громадянин отримував позитивні рішення своїх питань.