Прихований воєнний борг Москви: пастка в яку Путін загнав Росію заради фінансової підтримки вторгнення
Останні висновки Крейга Кеннеді викривають критичну вразливість у стратегії воєнного фінансування Росії, яку Україна та її союзники можуть використати на свою користь. Хоча в ЗМІ велика увага була приділена офіційному оборонному бюджету Москви, більш непрозорий і ризикований механізм фінансування діяв у тіні, роблячи істотний внесок у ведення війни. Проте цей механізм зараз знаходиться під величезним тиском, що загрожує фінансовій стабільності Росії та може змінити хід війни.
Двостороння стратегія: приховування справжньої вартості війни
З моменту повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року Росія використовує модель подвійного фінансування:
Офіційний оборонний бюджет – ретельно перевірені, зовні стабільні військові витрати, які аналітики вважали життєздатними.
Позабюджетна схема фінансування – менш помітний, але не менш значний механізм фінансування, що базується на примусовому банківському кредитуванні воєнно-промислових підприємств на пільгових умовах, визначених державою.
Відповідно до законодавства, прийнятого 25 лютого 2022 року, російські банки були змушені надавати кредити оборонним підрядникам та іншим підприємствам, пов'язаним із війною. Це призвело до приголомшливого зростання корпоративного боргу на 415 мільярдів доларів, з яких, за оцінками, 210–250 мільярдів безпосередньо фінансували військові витрати. На відміну від традиційного державного запозичення, ці кредити не відображаються в офіційному бюджеті, створюючи ілюзію фінансової дисципліни.
Хоча ця схема спочатку дозволила Москві підтримувати військові витрати без тривоги з боку зовнішніх спостерігачів, її зростаючий тягар тепер викликає економічну нестабільність, яка проявляється у вигляді інфляції, зростання процентних ставок і посилення фінансових проблем у секторах "реальної" економіки.
Фінансові та економічні наслідки: наближення кризи
Зі збільшенням масштабів позабюджетного фінансування почали з’являтися небажані наслідки:
Інфляція та зростання процентних ставок: Центральний банк Росії (ЦБР) визначив цю кредитну схему як основний фактор монетарної експансії, що розганяє інфляцію та змушує застосовувати жорсткі заходи підвищення процентних ставок до понад 21%. Висока вартість кредитування паралізує немілітаризовані сектори економіки, що змушує навіть такі великі корпорації, як "Газпром", зазнавати фінансових труднощів.
Ослаблення банківського сектора Росії: Оскільки регуляторний нагляд був послаблений через військову необхідність, російські банки надмірно розширили кредитування, надаючи позики ненадійним підприємствам без достатніх резервів капіталу. Це збільшує ймовірність системної банківської кризи, викликаної масовими дефолтами.
Накопичення токсичних боргів: Державне примусове кредитування створило величезний пул ризикових позик, сконцентрованих в оборонному секторі. Якщо військові витрати знизяться, багато з цих кредитів стануть неповерненими, залишаючи банки з великою кількістю проблемних активів.
Попередні випадки подібного позабюджетного фінансування – у 2016-2017 та 2019-2020 роках – закінчувалися державними порятунками. Однак нинішня схема набагато масштабніша, що потенційно вимагатиме порятунку на суму, яка дорівнює половині федерального бюджету Росії на 2024 рік. Це може суттєво обмежити здатність Росії продовжувати війну та здійснювати подальше переозброєння.
Стратегічні наслідки для України та її союзників
Зростаючий тиск на фінансову систему Росії відкриває можливості для стратегічного тиску. Москва зараз стоїть перед дилемою: затягування війни збільшує ризик неконтрольованої фінансової кризи, тоді як прагнення до припинення бойових дій може вимагати невигідних поступок.
Основні заходи, які Україна та її союзники можуть застосувати:
Підтвердження західної рішучості у війні на виснаження: Чітка демонстрація того, що ресурси Заходу перевершують російські, може посилити фінансові побоювання Москви. Це включає нові фінансові та військові пакети підтримки України, а також посилення санкційного тиску.
Беззаперечне виключення пом'якшення санкцій із переговорів про припинення вогню: Встановлення чіткої позиції, що санкційний тиск не буде послаблений у рамках перемир'я, змусить Москву зрозуміти, що продовження бойових дій лише погіршує її економічне становище.
Максимізація впливу енергетичних санкцій: Після посилення санкцій 10 січня 2025 року необхідно запровадити додаткові обмеження на доходи Росії від експорту енергоресурсів, позбавляючи Москву життєво важливих ресурсів для покриття зростаючих боргових зобов’язань.
Висновок: Зростаюча крихкість воєнної економіки Росії
Залежність Москви від позабюджетного фінансування стала водночас опорою та загрозою. Спочатку ця схема дозволяла Кремлю приховувати реальну вартість війни, але тепер вона досягла критичної межі, створюючи системні ризики для фінансової та економічної стабільності Росії. Використовуючи цю вразливість, Україна та її союзники можуть підірвати воєнні зусилля Росії та зміцнити свої переговорні позиції.
Оскільки економічний тиск зростає, Путін стоїть перед вибором: продовжувати фінансування війни, ризикуючи фінансовим колапсом, або шукати припинення бойових дій на дедалі менш вигідних умовах. Захід повинен використати цей момент, щоб вплинути на хід війни не лише зброєю, а й економічною стратегією та фінансовими інструментами.
