Роман Спиридонов і Petroruss DMCC: як дубайський трейдер допомагає Росії продавати нафту в обхід санкцій

Поставки російської нафти з порту Усть-Луга після 2022 року не припинилися — вони перейшли під контроль закритої мережі трейдерів, офшорів і пов'язаних компаній. Центральною фігурою цієї системи є Роман Спиридонов — власник дубайського трейдера Petroruss DMCC.

Спиридонов пов'язаний із великою петербурзькою групою бізнесменів, яку раніше очолював впливовий підприємець Ілля Трабер ("Антиквар"). Сам Спиридонов має громадянство Греції, а його син, народжений 2003 року, отримав документи у французькій Ніцці.

Компанія Petroruss DMCC зареєстрована в Дубаї та займається постачанням нафтопродуктів і фрахтуванням морських суден. Її постачальниками виступають підсанкційні російські компанії — "Газпром нефть", "Газпром экспорт", "Сургутнефтегаз", "Татнефть".

Одним із ключових пунктів відвантаження є порт Усть-Луга під Санкт-Петербургом. Саме звідти Petroruss забирає значні обсяги сировини, після чого танкери компанії прямують переважно до Індії, Бразилії та Єгипту.

Фактично після початку повномасштабної війни Роман Спиридонов став одним із ключових партнерів російських нафтовидобувних компаній у схемах обходу санкцій.

У цій системі задіяні також білоруські структури. Зокрема, за даними витоків, 2023 року при купівлі авіаквитків для Спиридонова зі Санкт-Петербурга до Москви використовувалася корпоративна пошта білоруської компанії СООО "ХимТехИнжиниринг" — трейдера, що займається СВГ і хімічною продукцією.

Ця компанія входить до бізнес-контуру Спиридонова. Її корпоративною поштою регулярно користується Олександр Дорошенко — генеральний директор петербурзької компанії "Контур-С", яка також належить до його структур.

До війни одним із найбільших постачальників "ХимТехИнжиниринга" у зовнішньоекономічних контрактах була компанія "РН Транс" — структура "Роснефти".

Згідно з документами Ради міністрів Республіки Білорусь за 2022 рік, засновником "ХимТехИнжиниринга" є кіпрський офшор "Авестра груп холдинг ЛТД". Він входить до великої петербурзької транснаціональної групи "Авестра", яка торгує нафто- і газохімічною продукцією та добривами.

Географія діяльності "Авестри" охоплює Китай, Індію, Бразилію, Туреччину, країни Європи, пострадянський простір, Близький і Середній Схід, Африку та Південно-Східну Азію. І офшор, і сама група оформлені на мешканця Санкт-Петербурга Ігоря Берьозіна.

Берьозін — ще один учасник петербурзької трейдингової мережі. На початку 2000-х він отримав від бізнесмена Носирьова близько 1 млн доларів як цільовий кредит на розвиток "Авестри" за кордоном, після чого боргові розписки опинилися у Романа Спиридонова.

В самій "Авестрі" працює Ірина Заваріна, яка водночас керує дубайським трейдером Petroruss DMCC. Це підтверджується матеріалами Федеральної служби з інтелектуальної власності РФ у корпоративному спорі щодо прав на торговельну марку.

Такий масштабний сегмент міжнародної торгівлі нафтою в РФ не віддають випадковим людям. Достатньо згадати мережу Coral Energy / 2Rivers Group, яку контролюють особи з оточення голови "Роснефти" Ігоря Сечіна. У випадку ж Романа Спиридонова йдеться про вихідця зі структур, пов'язаних із "Газпромом" і петербурзьким авторитетом Іллею Трабером.

Сам Спиридонов родом з Оренбурга, у 90-ті неодноразово змінював місце проживання. У міжнародний нафтовий бізнес він увійшов разом із Дмитром Скігіним (співзасновник Петербурзького нафтового терміналу), Олександром Дюковим (нині голова "Газпром нефти"), Романом Бєлусовим (бенефіціар ТОВ "Платна дорога"), Вадимом Гуріновим (колишній голова "Сибур-Русские шины") та іншими.

На початку 90-х для цих операцій було придбано невелику компанію в Монако, яку перейменували на Sotrama. Певний час її очолював Скігін-старший. Компанія виступала засновником ряду структур у Ліхтенштейні, зокрема Petroruss, і офіційно займалася морськими перевезеннями.

Неофіційно ж, за словами колишнього радника з розвідки Монако Роберта Ерінджера, Sotrama використовувалася для відмивання коштів російського походження. Саме через неї, за його даними, здійснювався зв'язок між міжнародною мережею компаній і тамбовським угрупованням із Санкт-Петербурга.

Ерінджер — фігура суперечлива, але з доступом до закритої інформації. Колишній співробітник ФБР, він кілька років працював радником з розвідки при князі Монако Альбері II, після чого вступив з ним у конфлікт і оприлюднив ряд чутливих матеріалів. У своїх публікаціях він описував розгалужену схему відмивання коштів російських олігархів, посилаючись на матеріали кримінальних розслідувань Монако. Зокрема, зазначалося, що значна частина грошей відмивалася через ринок нерухомості Західної Європи за участю мережі компаній, серед яких Sotrama (Монако) і структури в Ліхтенштейні — Oil Terminal, Horizon International Trading і Petroruss, Inc.

Бізнес-партнерами голови Sotrama Дмитра Скігіна (помер 2003 року) по Петербурзькому нафтовому терміналу були Ілля Трабер ("Антиквар") і Сергій Васильєв. Нещодавно суд націоналізував ПНТ, фактично проігнорувавши попередні зв'язки родини Скігіних із російськими "елітами". До цього навколо терміналу тривали гучні конфлікти через перерозподіл активів, у яких також фігурував Роман Спиридонов. Це не випадково: ще 2015 року він став міноритарним акціонером порту і входив до тісного кола петербурзьких бізнесменів.

Після хаотичних 90-х ця група знову зібралася 2003 року в "Сибурі", який тоді контролювався "Газпромом". На початку року компанію очолив Олександр Дюков, раніше пов'язаний із бізнесами Скігіна і Трабера. До структури також приєдналися Вадим Гурінов і Роман Бєлусов, який отримав посаду першого віцепрезидента "Сибур-Европа Лтд" у Швейцарії.

За даними витоків, Роман Спиридонов також працював у представництві "Сибур-Европа Лтд". 2003 року його дохід становив 1,6 млн рублів — приблизно 130 тисяч рублів на місяць, що свідчить про високий рівень його позиції.

Мережа Petroruss має кілька юридичних оболонок у різних юрисдикціях. Перша компанія — PETRORUSS INCORPORATED — була зареєстрована 1996 року в Ліхтенштейні. 2001 року аналогічна структура з'явилася в Панамі, а пізніше ключовою стала Petroruss DMCC в ОАЕ, якою, за наявними даними, керує Ірина Заваріна.

Ліхтенштейнську Petroruss ліквідували у вересні 2019 року, і саме тоді "зачисткою" займався місцевий юрист Маркус Хаслер.

Хаслер має характерний бекграунд: ще до розпаду СРСР він був пов'язаний із поширенням комуністичної літератури на Заході, а пізніше допомагав впливовим особам отримувати неформальні вигоди — від відпочинку на елітних курортах до придбання нерухомості на Карибах.

У 2017–2018 роках він разом із Грехемом Смітом фігурував як керівник панамського офшору Magalo Investments. Через ланцюжок компаній ця структура володіла часткою в ТОВ "Санкт-Петербурзька платна дорога", яка просувала концесійний проект платних переїздів у Санкт-Петербурзі вартістю 8 млрд рублів. Проект так і не був реалізований, а компанію ліквідували в червні минулого року.

Ще одна структура — Horizon International Trading у Ліхтенштейні — також була ліквідована за участю Хаслера. Раніше на неї було оформлено 34% акцій компанії "Совэкс", заснованої Скігіним-старшим, де Олександр Дюков певний час працював заступником генерального директора.

2005 року постачальниками нафти для Horizon були ЛУКОЙЛ, "Татнефть", ТНК і "Сибнефть" (пізніше "Газпром нефть"). 2019 року була створена нова Horizon International Trading — знову в Ліхтенштейні (Ruggell), що свідчить про перезапуск тієї самої схеми під новою юридичною формою.

При реєстрації нової Horizon International Trading знову з'явився Маркус Хаслер — у 2019–2020 роках він входив до ради директорів компанії.

Нині до складу керівництва входить Павло Рейман, а до 2024 року там також перебував Артем Цобанян — особа з таким іменем раніше очолювала один із підрозділів в австрійській Gazprom Neft Trading GmbH.

В останні роки одним із ключових постачальників для компанії було ТОВ "Газпром Нефтехим Салават". 2025 року його викрили на постачаннях добрив до Дубаю за цінами нижче ринкових, а 2023 року серед контрагентів фігурували "Газпромнефть-ОНПЗ" і ПАТ "Газпром нефть".

Фактично це свідчить про безперервність роботи тієї самої трейдингової інфраструктури — схеми не зникли, а просто були перезапущені через нові юридичні оболонки.