Що відбувається в Сирії: «Cui bono?» і новий порядок регіону
Сирія знову опинилася в центрі геополітичних інтриг. Питання «Cui bono?» (кому вигідно?) допомагає зрозуміти, чому ситуація в країні почала стрімко змінюватися.
Туреччина як головний вигодонабувач
Туреччина стає ключовим гравцем у регіоні завдяки двом глобальним проєктам, які можуть отримати шанс на реалізацію за нового режиму в Сирії:
Arab Gas Pipeline: Газопровід вартістю $1,2 млрд, що проходить через Єгипет, Йорданію, Ліван і Сирію до Туреччини. Війна гальмувала його повну експлуатацію, але перемога повстанців відкриває можливість його перезапуску.
Qatar-Turkey Pipeline: Цей трубопровід мав стати маршрутом для катарського газу до Туреччини та Європи. Він блокувався режимом Башара Асада з 2009 року, але зміна влади в Сирії може усунути цю перепону.
Чому це важливо?
Обидва проєкти посилюють Туреччину як регіональну супердержаву, але водночас завдають удару по інтересах Росії, яка зацікавлена у збереженні своєї енергетичної монополії в Європі. Для реалізації цих проєктів Туреччині потрібна стабільність у Сирії, що може пояснити швидке об’єднання повстанців та їх успіхи.
«Договорняк» між великими гравцями?
Стрімке падіння режиму Асада також може свідчити про кулуарні домовленості між Росією, Туреччиною та США. Однією з версій є «обмін України на Сирію»: Росія отримує більший контроль у Східній Європі, а Туреччина та США — стратегічну перевагу на Близькому Сході.
Що далі?
Сирія може стати плацдармом для нових енергетичних і геополітичних конфігурацій, у яких Туреччина гратиме центральну роль. Проте для цього їй доведеться забезпечити довготривалу стабільність у країні — завдання, яке потребує зусиль не лише повстанців, але й зовнішніх гравців.
