Союзники-людожери: як Вермахт наказує вітав червону армію з перемогою над Польщею

Є документи, які не потребують коментарів. Їх достатньо просто прочитати вголос. Перед нами саме такий: телеграма KR за номером HZP00 58G, відправлена 17 вересня 1939 року о 20:15 і адресована групам армій "Північ" і "Південь". Далі, судячи з рукописних позначок на бланку, її передали 3-й та 4-й арміям і XIX армійському корпусу. Запам'ятаймо цей корпус, ним командував Гайнц Гудеріан, і до нього ми ще повернемося.

Текст телеграми, "для оголошення військам":

"Війська Радянського Союзу сьогодні вранці перейшли польський кордон у західному напрямку. Слід очікувати, що незабаром на демаркаційній лінії відбудуться зустрічі німецьких і радянських військ. У кожному випадку, коли така зустріч матиме місце, німецький офіцер, аж до рівня батальйону включно, повинен прибути до радянських частин і усно або письмово передати таку заяву, перекладену російською мовою:

"Німецька армія вітає радянські війська. Як солдати, ми висловлюємо бажання підтримувати із солдатами Радянського Союзу добрі товариські взаємини. Російський солдат завжди користувався в нас високою повагою. Це повинно залишатися чинним і надалі."

В іншому контакти німецьких військ із радянськими військами на демаркаційній лінії повинні, при неухильному дотриманні ввічливості, обмежуватися лише тим, що є необхідним для виконання службових обов'язків."

Вчитаймося. Це не імпровізація розгубленого штабу, який раптово дізнався, що зі сходу насувається невідомо хто. Це заздалегідь підготовлений церемоніал. Верховне командування сухопутних військ Райху розробило офіційну дипломатичну формулу привітання, наказало перекласти її російською і спустило до рівня батальйону. Кожен німецький офіцер на демаркаційній лінії мав виступити в ролі маленького Ріббентропа: прибути до радянських частин, вклонитися і зачитати. "Російський солдат завжди користувався в нас високою повагою". За два роки ця висока повага обернеться планом "Ост", але у вересні 1939-го вермахт і РСЧА ще дивляться одне на одного закоханими очима спільників.

Хто на кого чекав

Зверніть увагу на дату і час: 17 вересня, вечір. Радянські війська перейшли польський кордон о четвертій ранку того ж дня. Тобто впродовж кількох годин німецька військова машина видала готовий протокол зустрічі, з формулою привітання, з перекладом, з інструкцією про демаркаційну лінію. Так не реагують на несподіванку. Так виконують заздалегідь узгоджений план.

Бо він і був узгоджений, ще 23 серпня, коли Молотов і Ріббентроп підписали в москві пакт із таємним протоколом про розподіл "сфер інтересів" у Польщі, Балтії, Фінляндії та Бессарабії. Демаркаційна лінія, про яку буденно, як про давно вирішену річ, пише телеграма, це і є лінія з таємного протоколу, підправлена потім договором "про дружбу і кордон" від 28 вересня. Німці не просто знали про радянський наступ. Вони на нього чекали, і чекали з наростаючим роздратуванням: Берлін із перших днів вересня телеграмами через посла Шуленбурга підганяв москву, мовляв, коли ж ви нарешті вступите. Кремль тягнув час, підбираючи пристойний привід. Спочатку хотіли дочекатися падіння Варшави, потім вигадали конструкцію про "розпад польської держави" і "захист життя і майна єдинокровних українців і білорусів". Польському послу Гжибовському ноту про це вручали вночі 17 вересня; він відмовився її прийняти, назвавши речі своїми іменами: четвертий поділ Польщі.

Ввічливість людожерів

І ось тут телеграма стає по-справжньому красномовною. "При неухильному дотриманні ввічливості". Дві армії, які щойно спільно розчленували європейську державу, обмінюються реверансами на лінії розтину. Ця ввічливість матеріалізується вже за п'ять днів: 22 вересня в Бресті той самий XIX корпус Гудеріана, один з адресатів нашої телеграми, влаштує з комбригом Кривошеїним спільне проходження військ, яке в усіх підручниках світу, крім російських, називається спільним парадом. Генерал і комбриг стоятимуть поруч на трибуні, оркестр гратиме, прапор зі свастикою урочисто опускатиметься, прапор із серпом і молотом підніматиметься. Формула з телеграми, як бачимо, працювала бездоганно.

А 18 вересня, наступного дня після телеграми, з'явиться спільне німецько-радянське комюніке про те, що завданням обох армій є "відновити в Польщі порядок і спокій". Ще через місяць, 31 жовтня, Молотов із трибуни Верховної Ради поставить крапку: "оказалось достаточно короткого удара по Польше со стороны сперва германской армии, а затем - Красной Армии, чтобы ничего не осталось от этого уродливого детища Версальского договора". Голова радянського уряду публічно хизується спільним із Гітлером ударом. Це не інтерпретація істориків, це стенограма.

"Нас там нєт", версія 1939 року

Радянська, а за нею російська історіографія десятиліттями відпрацьовувала фокус: вересня 1939-го ніби не існує. Є "визвольний похід", є "возз'єднання братніх народів", а війни немає. Проблема лише в тому, що безкровних визвольних походів не буває: втрати РСЧА в "польському поході" сягають близько 4500 солдатів. Чотири з половиною тисячі загиблих у війні, якої, за офіційною версією, не було. Проти кого ж вони, цікаво, воювали, якщо "агрессивный фашизм лишь угрожал мирному СССР"? Кого штурмувало радянське командування у Гродні, кого брав у полон конвой НКВС, якщо СРСР "не воював"? Формула "нас там нєт" народилася не в Донецьку 2014-го. Вона народилася тут, на демаркаційній лінії 1939-го, під ввічливі привітання німецьких офіцерів рівня батальйону і вище.

Окрема іронія долі: документ, який усе це фіксує, зберігається не у Фрайбурзі і не у Вашингтоні, а в Центральному архіві міністерства оборони рф у Подольську, фонд 500, трофейні німецькі документи, справа CAMO 500-12459-20. Оцифрувала і виклала його у відкритий доступ російсько-німецька програма germandocsinrussia.org. Тобто держава, яка законодавчо заборонила "ототожнювати цілі та дії СРСР і нацистської Німеччини", власними руками зберігає і публікує телеграму, в якій вермахт вітає червону армію як дорогого партнера по спільній операції. Прокурорам, які сьогодні в росії порушують справи за "реабілітацію нацизму" проти кожного, хто згадує пакт, варто було б почати з власного військового архіву.

Бо ототожнювати нічого й не треба. Достатньо процитувати. "Німецька армія вітає радянські війська". Крапка стоїть там, де її поставив вермахт 17 вересня 1939 року. Все інше, паради, комюніке, спільна комісія з обміну полоненими, ешелони радянської нафти і зерна для Райху аж до ранку 22 червня 1941-го, лише розгортання цієї фрази в часі. Союзники-людожери привіталися. Далі вони почали ділити здобич.