Симптоми руйнування: як московська пропаганда визнає свій власний крах

Юрій Котьонок — не опозиціонер. Він офіційний військовий кореспондент Кремля з 30-річним стажем, 350 тисячами підписників і доступом до інформації з глибин системи. Коли така людина публікує текст, що роздирається внутрішніми суперечностями, це не просто новина — це клінічний симптом агонії режиму.

Його нещодавній пост про ситуацію на фронті — це медична карта системи, що вмирає. Кожна фраза — симптом. Кожна суперечність — стадія розкладання. Давайте розберемо цей текст, як патологоанатом розбирає причини смерті.

Симптом №1: Логічний параліч

Цитата:

"Проходимо чи не проходимо, рано давати оцінки. Підсумки — по закінченню бойових дій [...] Так що зарано. Але висновки треба робити зараз, виправляти недоліки, помилки."

Діагноз:

Це когнітивний дисонанс у чистому вигляді. Котьонок говорить дві взаємовиключні речі в одному абзаці:

• "Рано давати оцінки" = відкладаємо судження до кінця
• "Висновки треба робити зараз" = негайне судження необхідне

Це не риторичний прийом. Це паніка людини, яка бачить провал, але не може його назвати. Система вимагає від нього оптимізму, реальність показує катастрофу. Результат — логічний параліч, коли мозок намагається утримати обидва твердження одночасно.

Що це означає: Коли пропагандист не може вибрати між "все добре" і "все погано", це означає, що реальність вже перемогла наратив. Залишився тільки час до публічного визнання.

Симптом №2: Розщеплення реальності президента

Цитата:

"Чому після доповідей НГШ балакають про те, що Президенту брешуть, оголошуючи успіхи там, де ще працювати? Допускаю бажаючих спотворити реальність. Президент РФ на 100% отримує справжню інформацію без приписок."

Діагноз:

Котьонок створює логічно неможливу конструкцію:

1. Люди кажуть, що президенту брешуть
2. Є ті, хто хоче спотворити реальність
3. АЛЕ президент отримує правду на 100%

Це математично неможливо. Якщо є спотворення (пункт 2), то або президент їх отримує (суперечність з пунктом 3), або люди помиляються (суперечність з пунктом 1).

Що це означає: Котьонок захищає священну корову режиму — непогрішність президента — будь-якою ціною, навіть ціною логіки. Але сама необхідність цього захисту показує: всі вже розуміють, що президенту брешуть. Інакше навіщо це спростовувати?

Симптом №3: Героїзація катастрофи

Цитата:

"Воюють як можуть, з усіх сил, вмирають за Росію. Воюють без демобілізації четвертий рік [...] Поранених ставлять назад у стрій, їх, буває, «кидають» з виплатами (фактів чимало). Але наш солдат, всупереч усьому, повзе вперед…"

Діагноз:

Погляньте на структуру цього абзацу:

• Факт: Четвертий рік без демобілізації
• Факт: Поранених повертають у бій
• Факт: Не платять належні гроші
• Висновок: "Але солдат повзе вперед"

Котьонок визнає всі проблеми, але переформатовує їх у героїчний наратив. Це класичний механізм психологічного захисту: коли реальність нестерпна, її перейменовують.

"Воюють без демобілізації" = система не може ротувати війська, бо немає ким замінити
"Кидають з виплатами" = система не виконує зобов'язань перед пораненими
"Повзе вперед" = просування вимірюється метрами при тисячах убитих

Що це означає: Коли пропагандист змушений перетворювати системні провали на докази героїзму, це означає, що позитивних новин більше немає. Залишилися тільки способи красиво описати катастрофу.

Симптом №4: Визнання через заперечення

Цитата:

"У відкритих джерелах противник наклепує, що з грудня 2024 р. число добровольців у ЗС РФ падає. Противник посилається на допити наших полонених і вказує, що вони потрапили на фронт через 12 (!) днів після підписання контракту."

Діагноз:

Котьонок використовує слово "наклепує", але потім наводить конкретні факти, які цей "наклеп" підтверджують:

• Число добровольців падає (факт підтверджений незалежними джерелами)
• Підготовка 12 днів замість місяця (факт підтверджений допитами)
• Вік зростає, фізичний стан погіршується

Потім він пише:

"Якщо такі факти знаходять підтвердження, то це не йде до скарбнички нашої перемоги, а навпаки."

"Якщо знаходять підтвердження" — але він щойно сам їх підтвердив!

Що це означає: Котьонок не може прямо сказати "ми програємо", але не може й мовчати про факти. Тому він говорить: "ворог наклепує, АЛЕ якщо це правда, то ми в біді". Це визнання через формальне заперечення — класичний симптом розпаду системи.

Симптом №5: Вимога справедливості як ознака беззаконня

Цитата:

"З начальствуючими людьми, які приймають подібні рішення, треба розбиратися по закону."

Діагноз:

Це найруйнівніша фраза в тексті.

Питання: Якщо президент "на 100% знає правду", чому потрібно вимагати розбирательства? Чому це не відбувається автоматично? Чому військовий кореспондент змушений публічно закликати до законності?

Відповідь: Тому що система не працює.

Що це означає: Коли лояльний пропагандист змушений вимагати дотримання закону, це означає, що закон не дотримується. Коли він змушений це вимагати публічно, це означає, що внутрішні механізми контролю повністю зламані.

Це не заклик до реформи. Це крик про допомогу з корабля, що тоне.

Симптом №6: Божественне провидіння замість стратегії

Цитата:

"І я вірю, що в Росії особливий шлях. Як кажуть, Боженька дурнів і п'яних любить. Відповідно, Господь не без милості."

Діагноз:

Коли військовий аналітик замінює стратегічний аналіз релігійною вірою, це фінальна стадія інтелектуального банкрутства.

Погляньте на логіку:

• Є проблеми → визнаємо
• Є некомпетентність → визнаємо
• Є рішення? → ні, покладаємося на Бога

"Боженька дурнів любить" — це самоприниження, визнання некомпетентності, замасковане під народну мудрість. Котьонок фактично говорить: "Ми діємо як дурні, але, може, Бог нас врятує."

Що це означає: Коли система переходить від "у нас є план" до "Бог допоможе", це означає, що плану більше немає. Це капітуляція розуму перед реальністю.

Симптом №7: Неможливість реформи

Цитата:

"Всі розуміють, давно назріла ротація на керівних постах. Але кого поставити на місце керівництва СВО завтра? [...] Вигнати всіх генералів армії та генерал-полковників? А ким замінити? З ким залишитися в умовах війни?"

Діагноз:

Це визнання системної незмінності. Котьонок описує ситуацію, де:

• Всі знають, що керівництво некомпетентне
• Всі знають, що потрібна ротація
• АЛЕ замінити нікого

Це не захист генералів. Це констатація інституційного краху. Система настільки деградувала, що навіть визнаючи провал, не може його виправити.

Що це означає: Коли режим змушений тримати біля керма некомпетентне керівництво, бо альтернатив немає, це означає, що система з'їла саму себе. Вона винищила або вигнала всіх, хто міг би її врятувати.

Симптом №8: Замкнене коло без виходу

Цитата:

"Війна виявляє наші плюси і мінуси, так само, як і у противника… Якщо наші плюси переважать, здобудемо перемогу."

Діагноз:

Фінальна фраза тексту — це тавтологія, замаскована під аналіз:
"Якщо ми переможемо, то ми переможемо."

Після всіх визнаних проблем, після всіх вимог реформ, після всіх суперечностей — Котьонок повертається до порожнього оптимізму без змісту.

Що це означає: Коли аналітик, який визнав усі проблеми, завершує текст порожньою фразою "може, пощастить", це означає, що виходу із ситуації він не бачить. Це не план — це надія всупереч фактам.

Висновок: портрет агонії Кремля

Текст Котьонка — це не пропаганда і не критика. Це клінічна картина системного розкладання, записана людиною зсередини системи.

Кожне речення показує:

• Реальність перемагає ілюзію (він не може не визнати факти)
• Логіка руйнується (суперечності в одному абзаці)
• Наратив героїзму замінює стратегію (коли нічим пишатися, пишаються стражданням)
• Віра замінює планування (коли плану немає, залишається Бог)
• Система не може себе реформувати (визнає проблеми, але вирішити не може)

Котьонок — не ворог режиму. Він його служник. І саме тому його текст такий руйнівний. Коли лояльна людина не може захистити систему, не визнавши її провал, це означає, що провал став очевидним навіть зсередини.

Московська система не рухне завтра. Але вона вже не може створювати ілюзію перемоги навіть для своїх служників. А коли система втрачає здатність переконувати власних пропагандистів — це початок кінця.

Реальність завжди перемагає. Питання тільки в ціні цієї перемоги. І тексти на кшталт цього показують: ціна вже сплачується. Щодня. Тисячами життів.