Технократи контрабанди: Два паралельні маршрути, що рятували російську авіацію від санкцій
Вашингтон — 18 травня 2022 року — через три місяці після початку війни — натуралізований американський громадянин з Нью-Джерсі, власник компанії з постачання авіазапчастин, надіслав коротке електронне повідомлення двом адресатам.
"Дорогі Яна та [ім'я приховано]," — писав він. — "Дозвольте мені зробити первинне представлення. Будь ласка, зв'яжіться телефоном і обговоріть деталі".
Яна — це Яна Леонова, громадянка Білорусі, менеджер з логістики російської авіакомпанії "Северо-Запад". Другий адресат — громадянин Вірменії, оператор компанії в Єревані, яка незабаром стане ключовою ланкою в ланцюгу постачань.
А в цей самий час у престижному районі Делі індійський бізнесмен Санджай Каушик на авіаційній виставці MEBA в Дубаї шукав контакти на російському ринку, намагаючись зрозуміти, як працювати з авіакомпаніями, відрізаними від західних постачальників.
І десь у невеликому австрійському містечку Штотцинг, за 40 кілометрів від Відня, Маркус Кальтенеггер, власник компанії Yoracraft GmbH, вже готував перші коммерційні пропозиції на складну авіоніку для якогось Євгенія в Москві.
Дві незалежні міжнародні мережі. Одна й та сама кінцева адреса: Росія. Один і той самий транзитний хаб: Вірменія. Одні й ті самі клієнти: російські авіакомпанії під санкціями. І одна й та сама доля: зрештою обидві схеми були розкриті американськими слідчими.
Але між арештом Каушика в жовтні 2024 року та пред'явленням звинувачень Леоновій у вересні того ж року минули місяці, протягом яких обидві мережі продовжували працювати паралельно, іноді навіть не підозрюючи про існування одна одної. Судові документи, опубліковані Міністерством юстиції США, та матеріали розслідування журналіста Олексія Шуманова, опубліковані в його телеграм-каналі, дозволяють реконструювати обидві історії — два паралельні всесвіти контрабанди, що зійшлися зрештою в одній точці: у федеральних судах США.
ІСТОРІЯ ПЕРША: Білорусько-американський канал
"Дозвольте представити"
Це повідомлення від 18 травня 2022 року, зафіксоване в обвинувальному висновку федерального суду, стало початком схеми, яка за наступні місяці переправить до Росії обладнання майже на мільйон доларів.
Авіакомпанія "Северо-Запад" експлуатувала парк дорогих бізнес-джетів, включно з двома Airbus A321 з реєстраційними номерами RA-73027 і RA-73028, а також Bombardier Global 6000 з номером RA-67241. До війни запчастини для цих літаків замовлялися безпосередньо у виробників та сертифікованих дистриб'юторів у США та Європі. Тепер це стало неможливим.
Леоновій потрібні були нові канали. І американець з Нью-Джерсі запропонував рішення.
Перша поставка: лобові скла
31 травня 2022 року американець надіслав лист вірменському посереднику з темою "Invoice 50" — "Рахунок 50".
"[Ім'я приховано], додаю рахунок та пакувальний лист на Замовлення 50. Яна надішле замовлення сьогодні. Нам потрібно обробити цей рахунок, щоб я міг купити обладнання. Це скла для Airbus".
До листа були додані комерційний рахунок та пакувальний лист на чотири лобових скла для Airbus A321: два лівих (part number STA320-1-9-3) і два правих (STA320-2-9-3). Загальна вартість: 58,500 доларів. У графах "ship to" і "bill to" — адреса та реквізити вірменської компанії в Єревані.
Того ж дня Леонова надіслала вірменському посереднику листа: "Прийміть це нове замовлення від авіакомпанії та виставте рахунок для оплати". До листа було додано офіційне замовлення на бланку "Северо-Запада" з московською адресою. У замовленні були зазначені ті самі скла з поміткою: "Для використання на Airbus A321".
У "Северо-Запада" було рівно два таких літаки. Без лобових скел вони не могли літати.
1 червня вірменська компанія виставила проформу-інвойс російській авіакомпанії. 2 червня Леонова підтвердила, що рахунок оплачено. До листа було додано документ банківського переказу: 58,500 доларів пішли з рахунку "Северо-Запада" в Альфа-Банку (Москва) на рахунок вірменської компанії в Єревані.
8 червня вірменська компанія перевела 82,655 доларів — більше, ніж отримала, покриваючи свою комісію та витрати — на рахунок американської компанії в нью-йоркському відділенні великого американського банку. У призначенні платежу: "Order 50".
24 червня вантаж вилетів з США до Вірменії. Американець не зазначив Росію в жодному документі, наданому транспортній компанії. Цікавий факт: на той момент ця транспортна компанія вже офіційно призупинила всі відправлення до Росії через санкції.
7 липня — через два тижні після прибуття до Єревана — ті самі чотири лобових скла вилетіли з Вірменії до Росії. Кінцева адреса: авіакомпанія "Северо-Запад", Москва.
Метеорадар за чверть мільйона
9 червня 2022 року американець написав листа постачальнику в штаті Вашингтон із запитом на мультисканувальний метеорологічний радар — найскладнішу авіоніку виробництва великого американського виробника.
"Будь ласка, повідомте," — писав він, — "чи має цей пристрій подвійне або військове застосування?"
Він не повідомив постачальнику, що радар призначений для російської авіакомпанії.
15 червня він надіслав вірменському посереднику комерційну пропозицію на радар (part number 822-2256-001) вартістю 250 тисяч доларів. У документах отримувачем значилася вірменська компанія.
21 червня Леонова написала вірменському посереднику: "Надайте фінальну вартість цієї позиції (приблизна вага 15-20 кг)".
22 червня вірменська компанія виставила проформу-інвойс на ім'я "Северо-Запада" в Москві на суму 295 тисяч доларів.
27 червня Леонова надіслала офіційне замовлення, зазначивши, що "receiver transmitter antenna RTA-4118" з part number 822-2256-001 призначена для "Global 6000 RA-67241" — борт з флоту "Северо-Запада", що літає між Москвою та Санкт-Петербургом.
Того ж дня американець розмістив офіційне замовлення у постачальника у Вашингтоні на суму 235 тисяч доларів.
1 липня Леонова підтвердила оплату. Гроші пішли з Москви до Єревана. 4 липня вірменська компанія перевела 297 тисяч доларів до США. 5 липня американець оплатив постачальнику.
14 липня вантаж вилетів з США до Вірменії. У документах — жодної згадки про Росію.
21 липня — рівно через тиждень — метеорадар прибув до Москви.
Націнка на цю угоду становила 25 відсотків. Прибуток учасників — 60 тисяч доларів. З них близько 15-20 тисяч осіли в США, ще стільки ж — у Вірменії. Решта — комісія російських посередників та витрати на доставку.
Лопаті для A321
7 липня 2022 року Леонова надіслала листа вірменському посереднику: "Надішліть два нових замовлення згідно з додатками (на 2 пари лопатей, 1 пара = 2 штуки) та виставте 2 окремих рахунки для оплати".
До листа було додано замовлення на фірмовому бланку "Северо-Запада": лопаті вентиляторів для двигунів Airbus A321, part number 363-906-002-0, для літаків RA-73027 і RA-73028.
Без цих лопатей двигуни не можуть працювати. Без працюючих двигунів літаки стоять на землі.
Американець розмістив два окремих замовлення на дві пари лопатей у американського постачальника. Загальна вартість: близько 390 тисяч доларів.
11 липня Леонова підтвердила, що "половина замовлення оплачена". До листа було додано проформу-інвойс від вірменської компанії та документ переказу з Тінькофф Банку (Москва) — ще одного російського банку зі санкційних списків США.
12 липня Леонова написала знову: "Рахунок оплачено повністю". Ще один переказ з того ж банку.
12 липня вірменська компанія перевела 100 тисяч доларів до США. 13 липня — ще 97,5 тисячі. Обидва платежі з поміткою "для лопатей, проформа-інвойс 7722-06/07/2022".
2 серпня перша пара лопатей вилетіла з США до Вірменії. 19 серпня — друга пара.
31 серпня обидві пари прибули до Росії.
"Це ризиковано, я не можу відправляти напряму"
З квітня по вересень 2023 року Леонова та американець неодноразово обговорювали ризики операції. Американець говорив їй прямо: робота з нею небезпечна. Він не може відправляти товари напряму до Росії — це порушення експортного контролю.
Леонова намагалася заспокоїти його. Вона пояснювала, що якщо товари йдуть через Вірменію, то формально вони не експортуються до Росії. Вірменія — незалежна країна. Вірменська компанія — незалежний покупець. Те, що вона потім робить з товарами — це вже не проблема американського експортного контролю.
Це був типовий аргумент на користь "транзитної лазівки". І це було повністю неправильно з юридичної точки зору. Американське законодавство не робить відмінності між прямим і непрямим експортом. Якщо в момент відправлення з США відомо або є підстави знати, що кінцевий пункт призначення — Росія, то це вважається експортом до Росії. І ліцензія необхідна.
Ліцензія не видається.
Але розмови тривали. І поставки тривали.
До вересня 2023 року американець був достатньо стурбований, щоб обговорювати з Леоновою можливість припинення співпраці. Але прибуток був надто хорошим. Ризики здавалися керованими.
А у Вашингтоні слідчі вже збирали документи для обвинувального висновку.
"Тримати разом і відправити до Москви"
18 травня 2023 року — рівно через рік після першого знайомства — американець написав листа вірменському посереднику з темою, яка не залишала сумнівів у справжньому призначенні вантажу.
"Ось AWB [авіанакладна] для P/N 32156622-2, регулюючий клапан тиску... Ми повинні тримати це разом у Делі та відправити разом з іншим консолідованим вантажем DAP Москва".
DAP (Delivered at Place) — стандартний міжнародний торговий термін, що означає "доставка до місця". Місце призначення було зазначено прямим текстом: Москва.
Цей лист став одним з ключових доказів у справі. Незважаючи на всі запобіжні заходи, незважаючи на використання вірменських підставних компаній, незважаючи на фальшиві документи — у листуванні проскочило те, що учасники намагалися приховати: кінцевий пункт призначення.
Звинувачення та розшук
17 вересня 2024 року Велике журі Федерального суду по округу Колумбія винесло обвинувальний висновок проти Яни Леонової за 10 пунктами:
- Змова з метою скоєння злочину проти США та обману США (до 5 років в'язниці)
- Чотири звинувачення в порушенні Закону про реформу експортного контролю (до 20 років за кожне)
- Чотири звинувачення в контрабанді товарів з США (до 10 років за кожне)
- Змова з метою відмивання грошей (до 20 років)
Теоретичний максимальний строк: понад 100 років федеральної в'язниці.
Але Леонову не було заарештовано. На відміну від Каушика, який допустив фатальну помилку, прилетівши до Майамі, Леонова перебуває в Росії або Білорусі — поза досяжністю американської юстиції.
Вона числиться в міжнародному розшуку. Interpol отримав повідомлення. Але реальна ймовірність її екстрадиції дорівнює нулю. Росія не видає своїх громадян США. Білорусь теж.
Леонова може спокійно жити в Москві, продовжувати працювати в авіаційній індустрії, їздити Росією та союзними країнами. Але вона назавжди втратила можливість відвідувати Захід. Будь-яка країна з договором про екстрадицію з США заарештує її в аеропорту.
Ціна обходу санкцій для Леонової: географічна ізоляція. Для Каушика: 30 місяців в'язниці. Для американця з Нью-Джерсі, чия доля ще не визначена: невизначеність та страх.
ІСТОРІЯ ДРУГА: Індійський маршрут
Ділова переписка та брехня під присягою
До лютого 2022 року все було просто. Російська авіакомпанія "ПДС Авиа" замовляла запчастини напряму у американських виробників. Гроші йшли прямим маршрутом. Жодних посередників, жодної Вірменії, жодних фальшивих документів.
Потім сталося вторгнення в Україну, і протягом кількох тижнів західні країни запровадили безпрецедентний пакет санкцій. До квітня 2022 року експорт практично будь-якого авіаційного обладнання до Росії був заборонений. Ліцензії не видавалися. Прямі поставки стали неможливими.
І тоді в гру вступили посередники.
Точна дата їхнього першого контакту невідома, але з матеріалів справи випливає, що до кінця 2022 року Каушик вже активно шукав способи працювати з російським ринком. У грудні того року він обмінявся показовим листуванням з Михайлом Аленкіним з компанії Arcosjet на авіаційній виставці MEBA в Дубаї.
"Було приємно зустрітися з вами на MEBA," — писав Каушик. — "Як ми обговорювали щодо російського ринку, якщо ви могли б генерувати бізнес для західного флоту — Gulfstream, Bombardier, Beechcraft, Dassault — ми можемо підтримати по всіх двигунах, APU і запчастинах".
Відповідь Аленкіна від 9 грудня була гранично ясною:
"Вітаю, Санджай. Було приємно зустрітися з вами й обговорити вашу компанію та потенційну співпрацю. Як я вам сказав, ми більше не працюємо на російському ринку через міжнародні обмеження та закрили там наш офіс, але я буду радий допомогти вам з будь-яким іншим бізнесом".
Реакція Каушика послідувала того ж дня: "Я розумію ситуацію. Я лише прошу представити нашу компанію або дати мені контакти операторів там. Сподіваюся, ви розумієте".
Це "сподіваюся, ви розумієте" красномовно говорить про те, що Каушик прекрасно усвідомлював нелегальність своїх намірів. Але це не зупинило його.
До весни 2023 року схема запрацювала на повну потужність. З Москви приходили замовлення — через брокера Євгенія Безверхнього, імовірно пов'язаного з "ПДС Авиа". Кальтенеггер розміщував замовлення у американських постачальників. Каушик координував логістику. Вірменська компанія в Єревані виступала підставним покупцем і транзитним хабом.
Коли 7 вересня 2023 року американська компанія в Орегоні, дотримуючись своєї програми комплаєнсу, зажадала від покупця підписати сертифікацію за російськими санкціями, Каушик без вагань поставив свій підпис під документом, заявляючи:
"Покупець не буде прямо або непрямо експортувати, реекспортувати або передавати товари, що підпадають під EAR, до Росії, України або Білорусі в порушення EAR або інших застосовних законів".
Того ж дня — того самого дня! — у нього вже було замовлення з Москви на цей прилад.
Каушик також підписав сертифікат кінцевого використання, зазначивши, що система AHRS буде встановлена на цивільний індійський гелікоптер VT-IKR з серійним номером 22071. Коли в січні 2024 року офіцер експортного контролю Міністерства торгівлі США приїхав до Делі для перевірки та запитав Каушика про цей гелікоптер, індієць зізнався: реальний кінцевий користувач був іншим. Реєстраційний номер був обраний випадково з відкритого реєстру. Зробив це Кальтенеггер, просто щоб заповнити форму.
Прайс-лист контрабандиста
Найвражаючим доказом у справі Санджая Каушика стала знахідка, зроблена слідчими Бюро промисловості та безпеки США на ноутбуці Маркуса Кальтенеггера. Серед тисяч файлів, вилучених за ордером суду, була виявлена Excel-таблиця з промовистою назвою "Commission Evgeniy Summary" — "Зведення комісії Євгенія".
У ній, з бухгалтерською точністю, були розписані деталі більш ніж десяти угод: найменування обладнання, американська закупівельна ціна, російська продажна ціна, маржа, вартість доставки і — найцікавіше — точний розподіл прибутку між трьома учасниками: Євгенієм (російський брокер), Санджаєм (індійський посередник) і Маркусом (австрійський закупник).
11 вересня 2023 року Кальтенеггер надіслав цю таблицю електронною поштою Каушику з лаконічним повідомленням: "Ось, мій друже". Загальна сума угод у таблиці перевищувала 1,7 мільйона доларів. Чистий прибуток учасників — понад 160 тисяч.
Ось як виглядала одна з найдорожчих позицій: адаптивний польотний дисплей AFD-6520 виробництва Rockwell Collins — найскладніша авіоніка, критично важлива для управління сучасним бізнес-джетом. Закупівельна ціна в США: 500 тисяч доларів. Продажна ціна для російського клієнта: 560 тисяч. Прибуток: 60 тисяч доларів. З них Євгенію йшло 30 тисяч, а Каушик і Кальтенеггер ділили решту 30 порівну — по 15 тисяч кожному.
Для іншого обладнання маржа була вищою. Комп'ютер повітряних даних ADC-3020, закуплений за 98 тисяч, продавався за 121,5 тисячі — націнка 24 відсотки. Блок управління горизонтальним стабілізатором, куплений за 38 тисяч, йшов до Росії за 58,5 тисячі — 54 відсотки маржі.
Діапазон комісійних був широким: від скромних 3 відсотків до агресивних 27. Чим складніше було дістати обладнання і чим вищими були ризики — тим більшою була премія за обхід санкцій.
"Я розумію, це ризиковано"
Листування між учасниками показує, що вони прекрасно усвідомлювали ризики. З квітня по вересень 2023 року Каушик і Кальтенеггер неодноразово обговорювали легальність схеми.
В одній з розмов Кальтенеггер прямо сказав Каушику, що робота з ним несе ризики і що він не може відправляти товари напряму до Росії через експортні обмеження.
Каушик намагався заспокоїти австрійця, помилково стверджуючи, що якщо товар йде через третю країну — Вірменію або Туреччину — то це робить експорт з США легальним. "Вони ж не йдуть напряму до Росії," — пояснював він логіку.
Це, звичайно, була неправда. Американське законодавство чітко забороняє експорт контрольованих товарів до Росії незалежно від того, скільки транзитних пунктів використовується. Якщо відомо, що кінцевий пункт призначення — Росія, ліцензія необхідна. А ліцензія не видається — політика відмови.
Але Каушик продовжував переконувати Кальтенеггера. І схема працювала.
Квітневий скріншот
26 квітня 2023 року Каушик був у відеодзвінку з невідомим співрозмовником. У якийсь момент він зробив скріншот екрана свого телефону. На ньому було видно дві речі: обличчя неідентифікованого чоловіка у вікні відеодзвінка та стаття, відкрита в браузері.
Заголовок статті: "США загрожують російському сусідові". Підзаголовок: "Високопоставлений чиновник Міністерства фінансів США заявляє, що Казахстан сприяє обходу санкцій".
Стаття була опублікована 25 квітня 2023 року — за день до скріншота — і обговорювала потенційні наслідки для Казахстану за допомогу Росії в обході західних санкцій.
Обговорювали вони цю статтю? Турбувався Каушик про можливі наслідки? Або, навпаки, вони аналізували, як Казахстан умудрявся продовжувати торгівлю попри погрози?
Цей скріншот був знайдений слідчими в iCloud Каушика. Він став одним з доказів того, що учасники схеми не просто сліпо порушували закон — вони уважно стежили за розвитком санкційної політики та оцінювали ризики.
І продовжували працювати.
Масштаб операції
Згідно з даними індійської митниці, проаналізованими американськими слідчими, з квітня 2023 по березень 2024 року — всього за рік — компанія Arezo Aviation Services Каушика здійснила щонайменше 37 поставок до Росії на загальну суму понад 6,5 мільйона доларів.
Абсолютна більшість товарів були американського виробництва. Практично всі підпадали під санкції США, Євросоюзу та Великої Британії як авіаційне обладнання або товари подвійного призначення.
Серед відправленого: навігаційні панелі, польотні дисплеї, вимірювальні прилади, генератори, метеорадари, комп'ютери повітряних даних, лопаті вентиляторів для двигунів, регулюючі клапани, блоки управління. Все це — для бізнес-джетів Gulfstream, Bombardier і Dassault, що експлуатувалися російськими компаніями.
Кінцевими отримувачами фігурували дві авіакомпанії: "ПДС Авиа" та "Северо-Запад" — обидві базуються в Москві, обидві згодом додані до Entity List Міністерства торгівлі США.
Арешт у Майамі
17 жовтня 2024 року Санджай Каушик прилетів до міжнародного аеропорту Майамі. У нього була ділова віза, зустрічі, плани. Можливо, він думав, що минуло вже достатньо часу. Можливо, він вважав, що слід прохолов. Можливо, він просто не уявляв, наскільки ретельно американські слідчі збирали докази.
Коли літак приземлився і пасажири почали проходити паспортний контроль, офіцер прикордонної служби затримав Каушика. Через кілька хвилин з'явилися агенти Служби імміграційного та митного контролю (ICE). Каушика було заарештовано на підставі ордера, виданого федеральним судом в Орегоні.
Йому загрожувало до 20 років федеральної в'язниці за контрабанду та порушення Закону про реформу експортного контролю.
Але Каушик швидко зрозумів ситуацію. Він уклав угоду зі звинуваченням. Імовірно, надав інформацію про інших учасників схеми — про Кальтенеггера, про Євгенія, про маршрути, про методи.
Вирок, оголошений наприкінці 2024 року, був напрочуд м'яким: лише 30 місяців позбавлення волі. Два з половиною роки за багатомільйонну контрабанду стратегічного обладнання до країни, що веде війну проти американського союзника.
Кальтенеггер поки що залишається на волі. Розслідування його ролі триває.
Вересневий прайс-лист
6 вересня 2023 року австрійський бізнесмен Маркус Кальтенеггер сидів у своєму офісі в маленькому містечку Штотцинг, за 40 кілометрів від Відня, і складав електронного листа самому собі. Текст був адресований якомусь Євгенію в Москві. Йшлося про найскладнішу систему орієнтації для літака — тієї самої авіоніки, без якої сучасний лайнер перетворюється на дорогий шматок металу.
"Привіт, Євгеній," — писав Кальтенеггер. — "Ось оновлена пропозиція на процесор AHRS у новому стані. Я можу запропонувати одну одиницю за 152 тисячі доларів. Доставка до Москви — ще 4200".
Закупівельна ціна в США: 72 тисячі доларів. Націнка: 117 відсотків.
Того ж дня індійський бізнесмен Санджай Каушик зі свого підвального офісу в престижному районі Делі підписував під присягою сертифікацію для американської компанії в Орегоні, заявляючи, що "не буде прямо або непрямо експортувати товари до Росії". Це була пряма брехня — замовлення з Москви на цей самий прилад вже лежало у нього на столі.
Дві схеми, одна адреса
Обидві історії, при всій їхній незалежності, сходяться в кількох критичних точках.
Кінцеві клієнти: "Северо-Запад" отримувала запчастини і через канал Леонової, і через канал Каушика. "ПДС Авиа" була основним клієнтом індійського маршруту, але, згідно з митними даними, також отримувала окремі поставки через білорусько-американський канал.
Транзитний хаб: Обидві схеми використовували Вірменію. Можливо, навіть одну й ту саму вірменську компанію, хоча це не підтверджується документами напряму. У грудні 2023 року Міністерство торгівлі США додало до Entity List відразу кілька вірменських компаній і громадян Вірменії, які, як встановило розслідування, були залучені до транзиту військового та авіаційного обладнання до Росії.
Методи: Фальшиві сертифікати кінцевого використання, хибні декларації про призначення вантажу, ненадання обов'язкових EEI-декларацій, використання підставних покупців, багаторівнева корпоративна структура.
Фінансові схеми: Гроші йшли з російських банків (Альфа-Банк, Тінькофф) через вірменські рахунки до американських банків. Санкційні російські банки не могли переказувати гроші напряму до США — тому вірменські посередники виступали як фінансові прокладки.
Обізнаність про ризики: Обидві мережі знали, що роблять щось незаконне. Листування повне обговорень санкцій, ризиків, експортних обмежень. Каушик читав статті про погрози США країнам, що допомагають Росії обходити санкції. Американець з Нью-Джерсі прямо казав Леоновій, що робота з нею небезпечна.
Але прибуток переважував страх. До моменту, коли не переважив.
Після арешту: санкційні наслідки
У грудні 2023 року — ще до арешту Каушика та пред'явлення звинувачень Леоновій — Міністерство торгівлі США додало до свого Entity List кілька суб'єктів, що фігурували в обох розслідуваннях:
- Авіакомпанія "Северо-Запад" (Russian Company-1)
- Авіакомпанія "ПДС Авиа" (PDS Avia LLC)
- Кілька вірменських компаній, що використовувалися для транзиту
- Кількох громадян Вірменії — операторів цих компаній
Entity List — це, по суті, смертний вирок для міжнародного бізнесу. Будь-яка американська компанія або особа тепер зобов'язані отримати спеціальну ліцензію для здійснення будь-яких угод з цими суб'єктами. Ліцензія майже напевно буде відхилена — політика презумпції відмови.
Це означає повну ізоляцію від американських технологій, обладнання, запчастин, послуг. Європейські та багато азіатських компаній, особливо великі міжнародні корпорації, також уникають угод з суб'єктами з Entity List, побоюючись вторинних санкцій США.
Для російських авіакомпаній це означає подальше ускладнення постачання. Старі канали перекриті. Потрібно шукати нові.
І, судячи з усього, вони продовжують шукати.
Ціна та питання без відповідей
Санджай Каушик заплатив 30 місяцями свого життя та кінцем свого бізнесу. Arezo Aviation Services більше не існує як діюча компанія.
Маркус Кальтенеггер поки на волі, але його майбутнє невизначене. Розслідування триває. Yoracraft GmbH продовжує працювати, але будь-який бізнес з США тепер під питанням.
Яна Леонова в безпеці — географічно. Але вона не може залишити Росію та союзні країни. Захід для неї закритий назавжди.
Американець з Нью-Джерсі... Його доля поки не розкрита публічно. Справа триває.
Євгеній Безверхній, російський брокер, чиє ім'я фігурує в таблицях з комісіями, перебуває в Росії — поза досяжністю.
Вірменські посередники в чорних списках, але продовжують жити в Єревані. Вірменія не видасть їх США.
Російські авіакомпанії "Северо-Запад" та "ПДС Авиа" продовжують літати. Їхні літаки в повітрі. Значить, вони продовжують отримувати запчастини — через якісь інші канали, інших посередників, інші країни.
Поки російські компанії готові платити премію, поки існують країни, що не приєдналися до санкцій, поки знаходяться підприємці, готові ризикнути заради прибутку — обхід санкцій триватиме.
30 місяців в'язниці за багатомільйонну контрабанду — це не стримувальне покарання. Це бізнес-ризик. Вартість ведення справ.
А десь у Стамбулі, Дубаї, Алма-Аті, Бішкеку або Баку інші підприємці вже складають нові схеми, шукають нові маршрути, створюють нові підставні компанії та готують нові фальшиві документи.
Дві розкриті схеми — це дві перемоги американських слідчих. Але за кожною розкритою схемою стоять десятки інших, що продовжують працювати.
Гра триває. Ставки ростуть. А літаки продовжують літати.
Джерела:
