Титанові активи Фірташа: нові гравці у старій грі

За даними джерел у правоохоронних органах та аналітики відкритих корпоративних реєстрів, навколо Малишевського титанового родовища на Дніпропетровщині формується складна мережа зв'язків між особами, причетними до управління державними активами, та бізнес-структурами, пов'язаними з санкційними підприємствами.

Арешти та бухгалтерські зв'язки

У рамках резонансної справи, яка розглядається правоохоронними органами, під арешт з подальшим звільненням під заставу потрапила Зоріна Людмила Леонідівна (1986 р.н.), яка, за інформацією слідства, виконувала функції бухгалтера бек-офісу. Згідно з матеріалами розслідування "Схем", електронна пошта Зоріної виявила зв'язки з Гроною Вадимом Леонідовичем (1958 р.н.), який особисто підтвердив журналістам факт контактів.

Журналістська група "Бігус Інфо" ідентифікувала Вадима Грону як особу, причетну до процесів у Агентстві з розшуку та управління активами (АРМА). За даними джерел, близьких до владних структур, минулого року відбулися зміни у неформальних впливах на діяльність АРМА, що викликало напругу в окремих політичних колах.

Медіа-розслідувачі зафіксували візити екс-керівниці АРМА Олени Думи до офісу на вулиці Пушкінській, 19Б, що співпадає з адресою одного з об'єктів, згадуваних у контексті корпоративної мережі.

Корпоративний ланцюжок

Аналіз відкритих корпоративних реєстрів виявляє цікаву структуру власності. Грона Вадим Леонідович фігурує як засновник низки компаній: "ЄНЕРГОІНВЕСТ", "ВІЗАНТ", "ПРОВІДЕНТ", "РЕКРУТИНГ СОЛЮШНС", "ГОЛД ТЕРРА БІЛД" та "КОРС ОІЛ". Керівництво цими підприємствами здійснював Дешко Євгеній Костянтинович.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру, той самий Дешко виступав бенефіціаром-засновником компанії "ТІБЕРІУС ПЛЮС". Саме ця компанія стала ключовою ланкою у наступних подіях.

Титанова угода

За офіційною інформацією, "Мотронівський ГЗК" – підприємство, яке перебуває під міжнародними санкціями через зв'язки з олігархами Дмитром Фірташем та Сергієм Льовочкіним – передало спеціальний дозвіл № 3640 на видобування титанових руд компанії "Тіберіус Плюс". Предмет дозволу – Мотронівсько-Аннівська та Північно-Західна ділянки Малишевського родовища у Дніпропетровській області.

Малишевське родовище є основним джерелом сировини для Вільногірського гірничо-металургійного комбінату (ГМК), який входить до складу Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК). Цей актив було приватизовано конгломератом NEQSOL, що належить сім'ї президента Азербайджану Ільхама Алієва.

Азербайджанський фактор

За інформацією джерел у бізнес-колах, азербайджанська сторона інвестувала значні кошти в придбання ОГХК, ймовірно розраховуючи на контроль над повним виробничим циклом, включаючи сировинну базу. Поява стороннього гравця з правами на видобуток створює потенційно конфліктну ситуацію, наслідки якої важко прогнозувати.

Банківський контекст

Аналіз корпоративних зв'язків виявляє ще один цікавий факт. Шестюк Олексій Миколайович, який став новим директором-власником "ТІБЕРІУС ПЛЮС", нещодавно отримав повноваження підписанта у ТОВ "А-Ріалті". Згідно з відкритими даними, ця компанія офіційно входить до групи Сенс-банку (колишній Альфа-банк), який було конфісковано у російського олігарха Михайла Фрідмана та національізовано.

Головою наглядової ради банку є особа, яка керує низкою компаній, пов'язаних з бізнесменом, що представляє інтереси великих акціонерів. Медіа-розслідувачі фіксували контакти цієї особи з фігурантами корпоративної мережі.

Історичний контекст

Варто зазначити, що зв'язки з ОГХК мають історію. 11 квітня 2022 року Кабінет Міністрів без конкурсу призначив Іткіна Владислава Йосиповича "тимчасовим" директором ОГХК. За даними корпоративних реєстрів, Владислав Іткін раніше був директором та співзасновником ТОВ "КЕРАМБРОК", співзасновником якого фігурував Миндич Михайло Григорович.

Висновки

Матеріали відкритих реєстрів та журналістські розслідування вимальовують складну картину корпоративних зв'язків навколо стратегічного титанового родовища. З одного боку – ланцюжок від осіб, причетних до управління державними активами, через мережу компаній до прав на видобуток. З іншого – азербайджанський конгломерат, який інвестував у приватизацію переробного підприємства.

Питання про те, як ці інтереси будуть узгоджуватися, залишається відкритим. Як і питання про прозорість процесів управління державним майном і стратегічними ресурсами в умовах воєнного часу.

Це розслідування базується на аналізі відкритих корпоративних реєстрів, офіційних документів та свідченнях джерел, обізнаних з ситуацією. Усі особи, згадані у матеріалі, мають право на презумпцію невинуватості та можливість надати власні коментарі.