Володимир Сметанін ще у 2022-му назвав імена тих, хто вивів флот ЧМП до Лондона
Держава вже чотири роки має на руках документ, у якому по пунктах розписано, як флот "Чорноморського морського пароплавства" перетворився на приватний бізнес у Великій Британії, з назвами суден, номерами IMO, прізвищами та сумами, і за чотири роки не зробила з цим рівно нічого, пише телеграм-канал Absolution Lab. Документ називається просто: заява за вихідним номером П-210, датована 9 вересня 2022 року, подана до Міністерства інфраструктури України, яке тоді очолював Олександр Кубраков, за підписом виконувача обов'язків президента ДП "Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" Володимира Сметаніна.
Щоб зрозуміти, наскільки довга ця історія, варто почати з дати, яка сьогодні звучить майже як археологія. Розпорядженням Кабінету Міністрів від 8 лютого 1995 року за номером 59-р Мінтрансу було доручено утворити на базі загальнодержавного майна, закріпленого за акціонерним судноплавним концерном "Бласко", державне підприємство "Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" і визнати його правонаступником концерну. Тобто держава свою власність нікому не дарувала, вона її переоформила на саму себе. Сметаніна ж призначили президентом цього підприємства наказом Міністерства інфраструктури від 30 квітня 2022 року, і саме він, розбираючи архіви та проводячи інвентаризацію, дійшов до полиці, до якої, судячи з результату, десятиліттями ніхто не дуже хотів дотягуватися.
А тепер уявіть собі 22 квітня 1993 року. Радянський флот ще пахне свіжою фарбою, Україна тільки вчиться бути державою, і ДСК "ЧМП" засновує у Лондоні компанію BLASBULK UK LIMITED. Формулювання в заяві безжально відверте: це "координаційний центр" для всього флоту ЧМП, який було виведено в офшорні структури за рішенням Міністерства транспорту України. Не викрадено вночі, не приватизовано через аукціон, а виведено в офшори за рішенням профільного міністерства. Через три роки компанію перейменують на BLASCO UK, а з 31 травня 1996 року вона стане OCEAN AGENCIES LIMITED з лондонською адресою на другому поверсі Marlborough House, 298 Regents Park Road, N3 2SZ. Статутний капітал становив 28 740 фунтів стерлінгів, і гроші ці дало саме пароплавство. Більше того, бухгалтерія ЧМП поставила цю інвестицію на баланс і чесно відзвітувала про неї в Національний банк України. Отже, держава знала. Держава задокументувала. Держава мала папери.
Засновували цю структуру троє колишніх працівників ДСК "ЧМП": Сохань Павло Андрійович, Маняхін Андрій Едуардович і Стасевич Сергій Володимирович. У Велику Британію вони поїхали не за власний рахунок і не як приватні підприємці, а у відрядження від пароплавства, за державний кошт, з чітко вказаною метою: заснування обслуговуючих та офшорних компаній. Формально все виглядало як управлінська необхідність. Хтось же має тримати руку на пульсі, поки судна ходять під чужими прапорами.
Далі Ocean Agencies робила рівно те, для чого її створювали, і навіть більше. Вона управляла активами ЧМП, тобто тими офшорними компаніями, на які були оформлені судна. Вона отримувала кошти за фрахт державних суден. Вона інвестувала в суднобудування. Вона укладала контракти від імені та за рахунок ДСК "ЧМП". І тут у заяві з'являється речення, після якого вся конструкція перестає бути схемою управління і стає чимось іншим: жодних грошових коштів від Ocean Agencies на поточні рахунки ДСК "ЧМП" не надходило. Взагалі. Ні звітів про роботу, ні фінансових балансів, ні розрахунків, ні аудиту, ні звітності про використання державних коштів, ні дивідендів, ні інформації про укладені договори, включно з кредитними. І дозволів на управління корпоративними правами й активами пароплавства лондонська компанія теж ні в кого не брала.
Люди тим часом влаштовували свої трудові біографії. Сохань був звільнений з ЧМП 2 вересня 1996 року у зв'язку з переведенням до Лондона, а Маняхін і Стасевич пішли 31 січня 2000 року наказом тодішнього президента ЧМП Мелащенка. Формально їхній зв'язок з державним підприємством обірвався. Фактично, як стверджує заява, обірвався лише зв'язок держави зі своїм майном.
Найцікавіше сталося 5 вересня 2007 року. Ocean Agencies Limited UK було знято з балансу ДСК "ЧМП" з формулюванням, від якого сьогодні хочеться сміятися крізь зуби: як таке, що не веде підприємницьку діяльність і не приносить прибуток. Інформацію про це надав начальник валютно-фінансового відділу ЧМП Трокель Ю.Л., який звітував перед інвентаризаційною комісією після відрядження до Лондона. Тобто людина з'їздила в Лондон, подивилася на працюючу компанію і повернулася з висновком, що там нічого немає. Підставою для списання став наказ за номером 9-Т, датований жовтнем 1999 року, який у самій заяві названо наказом Міністерства інфраструктури, про передачу корпоративних прав Ocean Agencies Limited UK компанії ПрАТ "Сі Трайдент". Так це зафіксовано в переліку документів щодо корегування валютних цінностей за кордоном.
І ось тут починається та частина, заради якої, власне, писалася заява. Ocean Agencies Limited UK з моменту заснування і по сьогодні не зупиняла господарської діяльності жодного дня. Вона веде активний бізнес у Сполученому Королівстві та за його межами, має активи й оборотні кошти, інвестує в суднобудування, укладає кредитні договори під заставу майна, тобто кораблів, і отримує багатомільйонні кредити. Сума наданих Ocean Agencies кредитів під заставу державного майна, за даними, які відкриті для доступу, становить 450 мільйонів доларів. Прочитайте цю цифру ще раз, тримаючи в голові попередній абзац про компанію, яка "не веде підприємницьку діяльність".
За рахунок державних коштів з 2003 по 2022 рік тільки на китайських верфях Ocean Agencies Limited UK збудувала щонайменше дванадцять балкерів типу Supramax. Це не абстракція, у кожного з них є ім'я і номер. Anita з номером IMO 9263253 і дедвейтом 48 104 тонни зійшла зі стапелів Oshima Shipbuilding у травні 2003 року. Arosa, IMO 9420265, 55 477 тонн, побудована на Kawasaki HI Kobe у квітні 2009-го. Далі пішла китайська серія: Arizona, IMO 9592733, 57 038 тонн, COSCO Zhoushan, грудень 2010 року; Almeria, IMO 9592721, 57 023 тонни, той самий COSCO Zhoushan, січень 2011-го; Aviona, IMO 9592745, 56 898 тонн, знову COSCO Zhoushan, серпень 2011 року. Потім настала черга верфі Sinopacific Dayang, яка за два роки видала чотири судна: Arcadia, IMO 9635999, 58 018 тонн, березень 2012-го; Anarita, IMO 9636008, ті самі 58 018 тонн, квітень 2012-го; Alicia, IMO 9663623, 63 351 тонна, серпень 2012-го; Astoria, IMO 9663635, 63 353 тонни, січень 2013 року. У жовтні 2015-го на Sinopacific Zhejiang добудували Aragona, IMO 9729556, 63 166 тонн. А два останніх балкери зійшли з верфі New Dayang SB уже під час великої війни: Arinaga, IMO 9932359, 63 500 тонн, січень 2022 року, і Arcola, IMO 9932361, 63 000 тонн, лютий 2022 року. Разом це понад сімсот тисяч тонн дедвейту, побудованих, як стверджує державне підприємство, за державні гроші і зареєстрованих на лондонську фірму.
Деякі з цих балкерів знайшлися взагалі без будь-яких розслідувань, через звичайний інтернет. Виявилося, що технічно вони обслуговуються в Одесі, у компанії Staff Center Shipmanagement, а Ocean Agencies Limited UK є її клієнтом. Частина працівників цієї компанії, як з'ясувалося, теж колишні працівники ДСК "ЧМП". Тобто судна ходять під управлінням лондонської структури, ремонтуються руками одеських моряків, а держава Україна в цій схемі присутня хіба що в ролі історичного спогаду. Заява формулює це без дипломатії: "Дані балкери успішно працюють роками та приносять прибутки, проте не державі, а збагачують приватних фізичних осіб та компанії, які переїхали із України та російської федерації в Сполучене Королівство Великої Британії".
Паралельно з судноплавним контуром будувався контур благодійний. 18 листопада 1996 року в Лондоні зареєстрували OCEAN INTERNATIONAL TRUST з номером у реєстрі благодійних організацій 1060732. Засновники: Лохов С.В., Маняхін А.Е. і Сохань П.А. Мета, вказана в установчих документах, звучить зворушливо: допомога ветеранам і морякам Чорноморського морського пароплавства та українцям, які проживають у Великій Британії. У заяві висловлено припущення, що насправді траст використовувався для відмивання державних коштів, отриманих від прибутку за здачу в оренду, у тому числі в бербоут-чартер, а також від управління та розпорядження активами ДСК "ЧМП". І ще одна деталь, яка замикає коло: саме цей благодійний траст був одним із засновників Ocean Agencies Limited UK. Уявіть цю конструкцію. Благодійна організація для ветеранів пароплавства виступає співзасновником компанії, яка володіє флотом цього пароплавства.
29 липня 2005 року в Лондоні реєструється ще одна структура, BEARBULK (UK) LIMITED під номером 05522890. Засновники ті самі, тільки записані вже латиницею: Pavel Sokhan, Andrey Manyakhin, Sergiy Lokhov. І всі троє зазначені як громадяни Сполученого Королівства Великої Британії. Звідси в заяві виникає підозра, сформульована прямо: громадяни України отримали завдяки активам ДСК "ЧМП" та за рахунок державних коштів громадянство Великої Британії.
Британське громадянство, втім, ніяк не завадило дбати про українську соціальну справедливість. В архівах пароплавства виявили, що колишній керуючий санацією Лахненко Є.М. надавав Соханю Павлу Андрійовичу довідку про трудовий стаж у ДСК "ЧМП" для отримання пенсії в Україні. Довідку, як зазначено в архівах, отримали представники ДП "СІ ГАЛ". Дванадцять балкерів у Китаї, кредити на 450 мільйонів доларів, лондонська прописка, британський паспорт, і поверх усього цього українська пенсія за стажем. Погодьтеся, у цьому є певна завершеність жанру.
Далі в заяві йде абзац, підкреслений в оригіналі, і саме він робить документ не скаргою, а фактично готовим формулюванням обвинувачення. Сотні мільйонів доларів державних коштів незаконно використовуються колишніми працівниками ДСК "ЧМП" та російськими громадянами, при цьому держава в особі Міністерства інфраструктури, ДСК "ЧМП" і ПрАТ "Сі Трайдент" втратила контроль над компанією Ocean Agencies Limited та фінансовими потоками, які приносять збагачення окремим фізичним особам. Окремо зафіксовано, що колишні співробітники пароплавства здійснили свій злочинний намір за допомогою громадян російської федерації і продовжують співпрацю з ними. Нагадаю: це написано у вересні 2022 року, коли слово "громадяни держави-агресора" вже мало для української держави цілком конкретне юридичне значення.
Просив Сметанін небагато і по суті. Прийняти та невідкладно зареєструвати заяву. Повідомити правоохоронні та контролюючі органи про вчинені злочини. Призначити службове розслідування щодо факту виведення з-під контролю держави державного майна та коштів. Встановити посадових осіб, причетних до розкрадання. Встановити місцезнаходження кораблів, які належать державі Україна і були збудовані за рахунок державних коштів та з використанням державного майна. Направити до Міністерства закордонних справ звернення щодо роботи Ocean Agencies Limited через Посольство України у Великій Британії для захисту національних інтересів. І створити робочу групу зі спеціалістів ЧМП, Мінінфраструктури, МЗС та правоохоронців, щоб повернути державі майно, яке вибуло з володіння пароплавства. Жодної революції, звичайна процедура, яку в будь-якій дієздатній державі запускають протягом тижня.
Минуло чотири роки. За цей час не з'явилося жодної офіційної інформації про ці борги, про ці балкери і про цих британських громадян з українським трудовим стажем. Ані НАБУ, ані САП, ані Офіс генпрокурора, ані СБУ, ані БЕБ публічно не сказали суспільству нічого. Провадження, якщо воно існує, живе десь у режимі, недоступному навіть для того державного підприємства, чиє майно, власне, й шукають.
Зате з'явилося інше. Цьогорічний наказ Фонду держмайна за номером 1081 перетворює ДСК "ЧМП" на товариство з обмеженою відповідальністю. І в цьому наказі, як зазначає Absolution Lab, немає ані слова про Ocean Agencies, ані про дванадцять балкерів, ані про лондонський благодійний траст. Юридичну особу, яка єдина мала законні підстави вимагати повернення цих активів, реформують, поки самі активи спокійно працюють у Лондоні й далі приносять прибуток комусь іншому.
Тому питання залишаються рівно ті самі, які поставив канал. Хто в НАБУ, САП, БЕБ чи Офісі генпрокурора відкрив провадження за заявою П-210 і на якій стадії воно перебуває сьогодні? Чому за чотири роки держава не спромоглася хоча б надіслати запит до британського реєстру, який відкритий для будь-кого з інтернетом? І чому Фонд держмайна поспішає перетворити на ТОВ єдиного законного власника саме тоді, коли актив у Лондоні працює, кредитується під заставу кораблів і будує нові судна?
Заява П-210 не потребує ані журналістського розслідування, ані оперативної розробки. Там уже є прізвища, дати, номери компаній у британському реєстрі, номери IMO, суми і навіть адреси. Там є печатка державного підприємства і підпис його керівника. Не вистачає рівно однієї речі: людини в погонах, яка нарешті відкриє цю папку і не покладе її назад.
