Ядерний удар по бутафорському Пентагону: патопсихологія кремлівської пропаганди

Депутат Держдуми Михайло Шеремет, листопад 2024:

"Считаю, что Россия заигралась в миротворца в своих безрезультатных поисках компромисса с агрессивным Западом, а значит, ей давно пора выстроить бутафорские Пентагон, Биг-Бен и Эйфелеву башню для проведения испытания путем нанесения ответного разрушительного удара ядерным оружием по великолепным целям."

Ця пропозиція — не випадкова авантюра окремого політика, а логічне завершення десятиліть розвитку специфічного психологічного паттерну, який перетворив російську державну пропаганду на клінічний випадок колективного психозу. Від спалення яблук і розчавлювання сирів тракторами до побудови картонного Рейхстагу для повторного "взяття" — це не просто абсурд, це система замінників реальності, яка стала головним інструментом управління масами.

Генеалогія абсурду: від сирів до симулякрів

2014-2015: Народження ритуалу

Відповідь на західні санкції стала першим масштабним актом магічного мислення: замість економічного планування — публічне знищення продуктів. Трактори розчавлювали європейські сири, спалювали польські яблука, закопували іспанські персики. Економічна ірраціональність (знищення дефіцитних продуктів в умовах зростання цін) компенсувалася символічною "перемогою" над Заходом.

Психологічна функція: Витіснення безпорадності перед реальними економічними проблемами через демонстрацію контролю над символами. Фрейдистське заміщення у чистому вигляді — неможливість покарати санкціонерів трансформується в агресію проти їхніх товарів.

2020: Спалення Рейхстагу-2

Військово-патріотичний парк "Патріот" під Москвою будує повномасштабну копію Рейхстагу спеціально для того, щоб "штурмувати" його щороку на 9 травня. Архітектурна точність імітації, костюми "німців", піротехніка — все для того, щоб публіка могла нескінченно переживати "Велику Перемогу".

Психологічна функція: Травматична фіксація на єдиному моменті тріумфу в історії. Юнгіанська інфляція его — народ, який не може створити нових досягнень, застрягає в ритуальному відтворенні давнього. Це cargo cult в arquitectурі: якщо побудувати копію Рейхстагу і його "взяти", переможеш знову.

2024: Бутафорський Пентагон як логічний фінал

Пропозиція Шеремета — це кульмінація логіки замінників. Якщо справжні цілі недосяжні (і удар по них означав би самогубство), створи картонні і "переможи" їх. На фоні міфічних "Буревестників", які не працюють, та постійних загроз "нанести удар", які ніколи не реалізуються, — бутафорський Пентагон стає ідеальним об'єктом для "ядерного удару".

Теоретична рамка: від Фрейда до Бодріяра

Психоаналітична перспектива

Зигмунд Фрейд описав би це як класичну регресію до анальної стадії розвитку — фаза, коли дитина відчуває задоволення від контролю над процесами руйнування. Нездатність до конструктивної діяльності компенсується деструктивними актами. Спалення яблук, знищення Рейхстагу, "бомбардування" картонок — це фіксація на руйнуванні як єдиному доступному способі відчути власну силу.

Карл Юнг побачив би тут інфляцію его — патологічне ототожнення з архетипом всемогутності. Коли его ідентифікує себе з архетипом Героя чи Завойовника без реальних підстав, відбувається відрив від реальності. Ритуали "перемоги" над бутафорією стають способом підтримувати цю грандіозну ілюзію.

Жак Лакан говорив би про форклюзію (foreclosure) — відкидання травматичної реальності, яка потім повертається у формі галюцинацій. Неможливість визнати власну слабкість витісняється, а натомість створюється паралельна реальність "перемог" над картонними ворогами.

Філософія симуляції

Жан Бодріяр створив для цього ідеальну концепцію — теорію симулякрів:

1. Перший порядок: копія відображає реальність (фото Рейхстагу 1945)
2. Другий порядок: копія маскує відсутність реальності (парадні військові вистави)
3. Третій порядок: копія не має відношення до реальності, вона створює власну гіперреальність

Бутафорський Пентагон — це симулякр третього порядку. Він не відображає реальний Пентагон, не маскує неможливість його атакувати. Він існує в автономному світі симуляцій, де "удар" по картонці = "залякування" Заходу в уяві тих, хто живе всередині цієї гіперреальності.

Бодріяр писав про війну в Перській затоці: "Війна не відбулася" — вона стала телевізійною симуляцією. Росія йде далі: вона створює війну, якої немає, з ворогом, якого немає (картонний Пентагон), для перемоги, яка неможлива.

Тоталітарна психологія

Ханна Арендт у "Джерелах тоталітаризму" показала: тоталітарна пропаганда не намагається переконати раціональними аргументами. Вона створює альтернативну реальність через нескінченне повторення абсурду.

Коли ти сотий раз штурмуєш бутафорський Рейхстаг, тисячний раз дивишся на спалення "ворожих" продуктів, стикаєшся з десятими загрозами "ядерного удару", — межа між символом і реальністю стирається. Це не помилка системи, це її мета: розчинити здатність розрізняти реальне і уявне.

Ерік Хоффер у "Справжньому віруючому" пояснив: масові рухи дають відчуття сили тим, хто індивідуально безсилий. Спалення картонних ворогів — це літургія для мас, які відчувають власну немічність перед реальним світом. Ритуал компенсує безпорадність.

Клінічний діагноз: держава в стані психозу

Делюзійний розлад величі

Класична тріада:

• Переоцінка власних можливостей: погрози "Буревестниками", яких немає
• Недооцінка реальних загроз: заперечення військових втрат, економічних проблем
• Створення альтернативної реальності: "перемоги" над бутафорією як компенсація реальних поразок

Магічне мислення на державному рівні

Антрополог Джеймс Фрейзер описав магічне мислення первісних культур: віра в те, що ритуальна дія над образом впливає на об'єкт (вуду, ефігії). Росія відтворює цей примітив на технологічному рівні: якщо розбомбити картонний Пентагон по телевізору, реальний Захід "охолоне".

Cargo cult syndrome

Після Другої світової війни жителі островів Тихого океану будували з дерева та соломи копії літаків і злітних смуг, сподіваючись, що "боги" знову принесуть вантажі. Бутафорський Пентагон — той самий cargo cult: якщо відтворити форму могутності (ядерний удар), прийде реальна сила.

Соціальна функція абсурду

Для режиму

1. Відволікання від реальності: Замість вирішення економічних проблем — театралізовані "перемоги"
2. Контроль через абсурд: Коли населення приймає спалення яблук як "відповідь ворогу", воно готове прийняти будь-яку ірраціональність
3. Тест на лояльність: Здатність публічно підтримати очевидний абсурд — доказ покори

Для населення

1. Психологічний захист: Краще жити в світі, де "ми перемагаємо картонки", ніж визнати реальну поразку
2. Ритуал єднання: Спільне глядіння на спалення Рейхстагу створює ілюзію спільноти
3. Компенсація безсилля: "Ми збили з неба їхні яблука" звучить краще, ніж "у нас немає грошей на їжу"

Шизофренічний розкол: знання vs віра

Найстрашніше в цій системі — подвійна свідомість. Шеремет пропонує будувати бутафорський Пентагон, тобто він ЗНАЄ, що реальний недосяжний. Але він пропонує бомбити копію, ніби це вплине на оригінал. Це класична шизофренічна логіка: одночасне утримування несумісних картин реальності.

Громадяни, які аплодують спаленню імпортних сирів, ЗНАЮТЬ, що сир не винен у санкціях. Але вони ВІРЯТЬ, що його знищення — це "удар по Заходу". Ця здатність вірити в те, що суперечить знанню, — головний продукт тоталітарної пропаганди.

Порівняльна історична перспектива

Нацистська Німеччина

Геббельс теж створював симуляції — фальшиві звіти про перемоги, коли Берлін вже бомбили. Але навіть нацисти не дійшли до ритуального знищення бутафорії ворожих столиць. Вони брехали про реальність, але не замінювали реальність картонками.

КНДР

Північна Корея створює показові села на кордоні, фальшиві магазини для туристів, інсценує процвітання. Але навіть вони не бомбардують макети Білого дому. Росія винайшла новий рівень: не просто брехня про реальність, а ритуальне знищення симуляції як форма "політики".

Радянський Союз

СССР створював Потьомкінські села, фальшував статистику, інсценував судові процеси. Але це було приховування реальності. Путінська Росія інша: вона публічно демонструє заміну реальності симуляцією і вимагає в це вірити.

Прогноз: ескалація абсурду

Якщо логіка замінників продовжиться:

1. Бутафорські міста НАТО для "звільнення" російською армією
2. Картонні авіаносці для "потоплення" на телебаченні
3. Актори в ролі західних лідерів для "страти" на площах
4. Віртуальна реальність "перемог" для масового споживання

Це не фантастика — це екстраполяція існуючого тренду. Кожен наступний крок здається абсурднішим за попередній, але система послідовна: коли реальність недосяжна, створи її імітацію і "перемагай" її нескінченно.

Висновок: терапія через катастрофу

Шеремет пропонує не військову стратегію — він пропонує психотерапію через магічний ритуал для суспільства, яке не може впоратися з власним безсиллям. Бутафорський Пентагон — це не зброя, це ритуальний об'єкт для колективного катарсису.

Проблема в тому, що магічне мислення не лікує травми — воно їх поглиблює. Кожне "знищення" картонки віддаляє від реальності, робить зіткнення з нею болючішим. Коли суспільство живе в світі симулякрів, повернення до реальності стає не просто складним — воно стає неможливим без руйнування всієї системи значень.

Тому бутафорський Пентагон — це не загроза Заходу. Це симптом термінальної стадії тоталітарної психози, коли держава остаточно втратила здатність розрізняти реальне і уявне. І найстрашніше — вона цілеспрямовано формує таку саму нездатність у свого населення.

Фрейд помер би від захвату, побачивши це. Бодріяр усміхнувся б: "Я ж казав — гіперреальність переможе". Арендт зітхнула б: "Знову..."

Коли бачиш, як депутат серйозно пропонує бомбити картонки для залякування супердержав, розумієш: проблема не в браку зброї. Проблема в браку реальності.