Як система дозволяє політичним діячам уникати відповідальності: справа Хорошилової проти Ткаченка
28 травня 2020 року Олександр Ткаченко, тодішній народний депутат, а згодом Міністр культури та інформаційної політики України, опублікував у Facebook допис, у якому звинуватив Аліну Хорошилову, директорку державного підприємства "Укркінохроніка", у рейдерстві, розкраданні майна та натякав на її кримінальну відповідальність. Ці заяви стали підставою для позову Хорошилової про захист її честі, гідності та ділової репутації. Проте суди всіх інстанцій відмовили їй у задоволенні позову, посилаючись на "оціночний характер висловлювань".
Контекст: хто є хто
На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Аліна Хорошилова, замість відступу чи пошуків безпеки, добровільно стала до лав оборонців України. Вона взяла на себе обов'язок захищати батьківщину зі зброєю в руках, демонструючи, що її слова й дії завжди мають підтвердження.
Олександр Ткаченко, навпаки, продемонстрував протилежний підхід. На посаді Міністра культури він допустив низку скандалів:
Телемарафон із залученням проросійських діячів. Одним із ведучих цього марафону став Олексій Арестович, який згодом прославився своїми антиукраїнськими заявами.
Прогавив евакуацію національних цінностей. Замість того, щоб організувати надійне збереження культурної спадщини, він дозволив ворогу вивезти значну частину національних коштовностей з музеїв.
Перебування в Буковелі. Під час найважчих днів для країни Ткаченко переховувався у безпечному місці, уникаючи відповідальності як державний діяч.
Коли його звільнили з посади Міністра культури, він не скористався нагодою піти добровольцем чи навіть виконати свій військовий обов’язок як людина призовного віку. Це різко контрастує з вчинками тих, хто добровільно став на захист України, як це зробила Хорошилова.
Юридичні деталі справи
У рамках судового процесу були проведені експертизи, які підтвердили, що заяви Ткаченка завдали моральної шкоди Хорошиловій, принизивши її ділову репутацію. Проте суди не врахували ці експертні висновки, посилаючись на свободу слова Ткаченка. Водночас його бездіяльність у критичні моменти для країни свідчить про небажання нести відповідальність за свої вчинки як перед державою, так і перед суспільством.
Чому це важливо
Ця справа не тільки про репутацію Аліни Хорошилової. Вона ставить важливе запитання: як система реагує на зловживання владою? Як ті, хто уникає своїх обов'язків перед державою, можуть використовувати своє становище для переслідування інших? І що це означає для кожного громадянина України?
Коли герої захищають країну, а ті, хто мав би служити народу, ховаються за привілеями, важливо, щоб суспільство знало правду. Лише тоді ми зможемо створити державу, де закон і справедливість стоятимуть вище за політичну доцільність.
